Земля любить господарів

Є в нашого народу один прек209434403расний звичай, пов’язаний зі жнивами. Це – обжинки, своєрідний вінець жнивування. Саме їх відсвяткували нещодавно працівники сільськогосподарського приватного підприємства «Маяк», які до свята Івана Богослова посіяли на полі всі заплановані культури.

Дізналися про це минулої п’ятниці, коли завітали в господарство, аби поговорити про людей найдревнішої професії на землі – хліборобів. Надзвичайно скромні, вони не звикли до шани, бо для них став звичайним повсякденний важкий труд на землі. Адже творення хліба – справа дуже й дуже нелегка.

У кабінеті нас уже чекав Ігор Остапчук, молодий керівник господарства. П’ять років тому юнак повернувся в село, здобувши вищу освіту й професію фінансиста (банківська справа), але роботи за фахом не знайшов. Тоді батько сказав синові: «Спробуй свої сили на посаді керівника СГПП «Маяк». Анатолій Остапчук – шанована людина в районі, з 1988 року трудиться в нашому краї. На Сарненщину, що стала рідною, приїхав із Житомирської області. З дружиною виховували своїх дітей у повазі й любові до хліба, що ввібрав і пісню, і працю, говорили, що він найбільший скарб на землі. Тож і тепер Ігор Остапчук за все завдячує саме йому, татові й наставникові, який навчив і продовжує навчати його всьому, що знає. Як і батько, молодий чоловік стверджує, що для нього найголовніше – люди, трудівники «Маяка», працелюбство яких сприяє успіхам господарства. У них є також чому вчитися.209433895

Чим живуть аграрії? Від посівів до сінокосів, а потім жнива й знову посівна, поки не випаде сніг. До речі, на думку вчених, уперше людина почала збирати й культивувати хлібні злаки понад 15 тисяч років тому. У кам’яному віці люди їли сирі зерна, лише пізніше навчилися розтирати їх між каменями, змішувати з водою. Очевидно, звідси й веде свій початок історія про перші жорна, борошно та хліб у вигляді рідкої каші. Уже з часом зерна почали обсмажувати, а потім з’явився й перший прісний хліб. Одно слово, земля на зерняті стоїть.

Цьогоріч погода сприяла посівам у СГПП «Маяк», лише кукурудзу трохи підпалило, розповів Ігор Остапчук. У нього є мрія – побудувати доїльний зал (у господарстві понад 1700 голів великої рогатої худоби), але для цього треба чимало ресурсів, котрих потребує й сільське господарство країни в цілому. У першу чергу – інвестицій, якщо не закордонних, то хоча б від держави, розмірковує молодий керівник. Приміром, у підприємства не вистачає сільськогосподарської техніки, добре було б збудувати чи реконструювати молочний цех.

А от у сільське господарство Рівненщини інвестували 19 мільйонів 700 тисяч доларів США. До того ж, у розвиток агропромислового комплексу області вкладають гроші й місцеві підприємства. Також на будівництво та реконструкцію цьогоріч заплановано спрямувати понад 60 мільйонів гривень.

«Незважаючи на війну на сході країни, інвестори нам довіряють. Адже сума іноземних інвестицій на 54 відсотки більша, ніж на цю дату торік, – розповів перший заступник голови ОДА Юрій Приварський. – Рівненщина – привабливий регіон для інвесторів, перш за все, через стабільність економіки. Загалом залучення іноземних коштів дуже важливе для області. Це нові робочі місця, надходження до бюджету. Тому сприяння інвесторам є пріоритетом для влади».

209434078

У 5 разів менше затрат

Про рік, насичений усіма польовими роботами, розмовляємо з Сергій Трофимцем. Чоловік закінчив Житомирський національний агроекологічний університет у 2004 році й дотепер працює головним агрономом у господарстві. Переконаний у тому, що головне –  правильно виконувати свою роботу, трудитися на результат і тоді всі будуть задоволені.

Хлібороби ретельно стежили за дозріванням зерна. Давно перевірений спосіб – спробувати його на зуб. Якщо має тугий прикус, то це означає, що потрібно негайно приступати до жнивування. Благодатна рідна земля, на якій зростають покоління за поколінням невтомних трударів-зносичан, щедро віддячила своїм господарям очікуваним урожаєм. Цьогоріч понесли у 5 разів менше затрат, каже Сергій Трофимець.

Жнива для селянина – це все: достаток у господі, затишок у родині, щаслива пісня й веселе свято. І завжди напружена пора, бо треба швидко зібрати хліб із поля. Це своєрідний іспит для кожного. На землі ніколи не працювалося легко, стверджує головний агроном. І не щороку сприяє працелюбам «небесна канцелярія».

209433959

Керівник задоволений, бо в коморі зберігається добірне якісне продовольче зерно. Якщо деінде давно забули про перспективні технології його вирощування, культуру виробництва та впровадження нових сортів, то в «Маяку» цьому приділяють належну увагу. Про це засвідчили цифри, що навела головний економіст Любов Власюк, яку так і не вмовили сфотографуватися. Так, із 1243 га (разом із філією в Тихому) зібрали 2373 тонни зерна (19,1 центнера з гектара), кукурудзи – 8400 тонн із 651 га (129 центнерів з гектара зеленої маси). Посіяли ж озимих культур 852 гектари, з них пшениці – 579, жита – 232, ячменю – 41.

Комбайнер Юрій Супрунов може пишатися цьогорічним результатом своєї праці – намолотив 584 тонни зерна. Ще підлітком, під час навчання в Сарненському ПТУ-21 (нинішньому ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей»), був помічником у свого дядька на комбайні. Одно слово, й освіту здобував, і одразу проходив практику в полі. Як більшість його однолітків, відслужив два роки в армії, а після служби знову повернувся в рідне село та колгосп. У працівника вся техніка (обслуговував чимало – зернозбиральні комбайни СК-5 «Нива», «Дон», «Claas Dominator», трактор «John Deere») доглянута й відремонтована.

 

Разом із Юрієм трудиться тракторист-комбайнер Федір Цюзь. Орють, дискують, готують землю до сівби, культивують грунт, тільки пересідають з одного виду сільськогосподарської техніки на інший. Літом обидва молотять комбайном. А ще їхня мова рясніє народною творчістю. Приміром, добре знають, що якщо не заробив у майці, то не заробиш у фуфайці. Керівництвом задоволені, а ще впевнені, що все залежить саме від нього: «Директор думає головою, а ми робимо руками».

За станом на 1 листопада, підприємство утримує 1706 голів великої рогатої худоби, 574 корови, 256 свиней, 80 овець, 21 коня. Доярки надоїли 2117 тонн молока (4 тонни 374 кг на одну корову), а продали 2004 тонни. Виробництво м’яса становить 185 тонн (у тому числі 4 тонни свинини), 180 тонн м’яса ВРХ і тонна – овець.

209434243

Разом із директором СГПП «Маяк» заїхали на ферму, де за потомством (майже 700 телят) доглядають 13 телятниць і 2 свинарки. Завідувач фермою Тетяна Панасюк розповіла, що кормів вистачає, є й концентровані, й силос, і сіно, й солома. Українська чорно-ряба молочна порода створена схрещуванням чорно-рябої худоби вітчизняної селекції з голштинською. Тварин розводять у господарстві вже не один рік. Їх молочна продуктивність висока. 17 років пильнує телят Оксана Вєтрова й майже 7 – Оксана Митрофанова. А загалом, повідала Тетяна Андріївна, працюють добре всі жінки. Так уже заведено в селі, що діти обов’язково допомагають своїм батькам у колгоспі, на якій би ділянці вони не робили. І Зносичі не є винятком.

 

Людмила з вулиці Миру

Тваринницька галузь переважно тримається на тендітних жіночих плечах – доярках ферми СГПП «Маяк», які працюють на совість. Однією з найкращих називають Людмилу Мельник, яка трудиться тут упродовж 15 років. Із перших днів роботи Людмили Андріївни помітили її завзятість, наполегливість, працелюбність. Саме завдяки цим рисам характеру вона весь час серед передовиків. Телятницею тут працювала її мама (нині на заслуженому відпочинку), у СГПП «Маяк» трудилася й свекруха. Чоловік Віталій на конях розвозить корми. «Добре, що в нас збереглося господарство, – підтримує розмову Людмила, – бо в інших населених пунктах не залишилося нічого. А в нас є робота й упевненість у завтрашньому дні. Треба цінувати те, що маємо… Де ще знайдете село, де є стільки молоді? Дай Боже, щоб усі так господарювали, як наш керівник, тоді й держава матиме вдосталь хліба й до нього». І справді, на току під навісами та в складах – гори зерна, біля ферми на майданчику – піраміди тюкованої соломи. Все складене й на своєму місці, бо в доброго господаря й соломинка на полі не пропаде.

209434020

Таких груп тварин за продуктивністю, як у Людмили Мельник, ще не було, каже Ігор Остапчук. А головний економіст Любов Власюк додає: «За рік від однієї корови вона надоює понад 5 тонн молока». Ранок трудівниці починається о 4.15. Удосвіта поспішає на роботу – там на неї чекають корівки. Після доїння відпочивати ніколи, бо вдома своє підсобне господарство. Удень з 13.00 до 15.00 знову поспішає на ферму, а ввечері доїння з 19.00 до 21.00. Такий ритм життя витримати непросто, але Людмила не скаржиться, звикла так працювати. А до тварин прикипіла всім серцем. На роботу йде з радістю, дбайливо доглядає кожну підопічну. Сім’я мешкає в селі на новій вулиці Миру, подружжя виховує двох синів, якими пишається. Вони – найперші мамині помічники. Обидва навчаються у ВПУ № 22 міста Сарни. Сергій вирішив здобути професію  маляра-штукатура, а Олександр – монтажника гіпсокартонних конструкцій.

Не кожен наважиться піти працювати на ферму. Адже  важка фізична праця людей не приваблює. Людмила Мельник належить до тих, для яких робота – сенс життя. Любов до праці прищеплювали їй батьки, які   дбайливо господарювали вдома. До роботи привчає змалку й своїх дітей. Жителям села Зносичі пощастило, бо мають доброго керівника, який уміло веде господарство, дбає про односельчан. Йому небайдуже, що буде з цими людьми, підприємством і селом. Недарма колись говорили: багатий селянин – багата держава.

209434181

У переддень професійного свята хочемо привітати з ним трудолюбів СГПП «Маяк» і побажати, аби в них на столі завжди були хліб і до хліба, панували любов і злагода в родинах, душа співала, зносицькі землі завжди колосилися щедрими врожаями, а українське село процвітало та багатіло. Низький уклін, повага, здоров’я й благополуччя вам і вашим родинам. Із Днем працівників сільського господарства вас, дорогі наші земляки!

209434127
Фото Едуарда КОЛЯДИЧА

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz