Церковні дзвони сховали в болоті

19 листопада, в день святогоKhram_Lyukhcha архистратига Михаїла, в Люхчі святкують престольний празник. Разом із парафіянами радітиме цій події настоятель тутешнього храму отець Леонід, який доносить Слово Боже в душі людей ось уже не перший рік. Водночас хочу зазирнути в історію, адже церква в нашому селі зазнала немало потрясінь в різні часи.

Перший храм у вигляді каплиці побудували ще в XVI столітті. Та під час татаро-монгольського нашестя святиню спалили, а майже всіх жителів села за віру в Бога вирізали. Їх тіла покояться у братській могилі. Принаймні про цю трагедію й досі нагадує пагорб на території нинішньої церкви.

Через роки в селі з’явився новий Божий дім, але він згорів від удару блискавки. Третій храм звів у 1824 році російський майстер Ушлов. Дзвони для нього тоді відмили та привезли з Санкт-Петербурга. Старожили розповідали, що коли проходила служба, то їх було чути далеко, в навколишній селах. Та під час Першої світової війни в 1914 році дзвони зняли й сховали з великою таємницею. Люди боялися, аби метал не був використаний для виготовлення зброї. Є дві версії, де їх сховали: озеро Холодне та Тутовицьке болото, але достеменно до цих пір так ніхто й не знає про їх подальшу долю.

А сама церква служила людям ще довгі роки. Та в травні 1962-го в селі сталася страшна подія, яка й понині в пам’яті очевидців є незагоєною раною. Вранішньої пори, коли люди після важкої праці додивлялися останні сни, раптом стали прокидатися від гучного шуму. Хто ж міг подумати, що то комуністи-атеїсти приїхали знищувати Божий храм. До нього не підпускали нікого на велику відстань, а територію оточили працівники міліції. Люди збіглися з усіх кінців села, просили, благали, кричали, плакали, кляли, та це нікого не зупинило. За вказівкою райкому партії сюди привезли групу учнів-трактористів із училища з технікою. Знайшлися й серед активістів іуди-сміливці, які вилізли на споруду, зачепили троса за купол. Заревіли трактори – й за якусь мить святиня була розвалена вщент. А разом із нею зникли й усі церковні документи. Який же гріх на душу брали ті, хто давав вказівки руйнувати храми, в яких люди молитвами зверталися до Бога? Я тоді ще був хлопчаком до армії, мав фотоапарат, то ще встиг сфотографувати церкву на пам’ять.

Сьогодні наша держава вільна, незалежна. За кошти парафіян, спонсорів, меценатів у Люхчі звели новий храм. Кожного свята спішать туди селяни, щоб послухати службу Божу, й моляться серед іншого за те, щобю атеїстична історія ніколи не повторилася.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz