«У моїй Україні не плюють на підлогу…»

DSC_7168Є на просторах українського телебачення такий цікавий персонаж – Віталька. Йому мало однойменного серіалу на каналі «ТЕТ», тепер молодий талант ще співає й пише вірші. На фоні сумних подій у країні Віталька надумав порадувати оптимістичною та патріотичною поезією.

Написав вірша про ту Україну, в якій кожен із нас хотів би жити. І саме цей твір привернув увагу учня Сарненського ВПУ № 22 Сергія ЧЕРНЯКА під час підготовки концерту з нагоди Всеукраїнської науково-практичної конференції, що відбулася нещодавно в училищі. Його виступ схвилював не тільки мене, а й кожного з шанованих гостей, присутніх на заході. Тож вирішила познайомитися з юнаком ближче.

Сергій народився в селі Городище на Дубровиччині. І хоча змалечку його виховувала лише мама, родичі оточили хлопчика любов’ю й добротою: бабуся з дідусем (цьогоріч його не стало), який замінив йому батька й навчав, як треба ставитися до жінки. Прабабуся, яка передавала свій життєвий досвід, дві тьоті та п’ятеро двоюрідних братів і сестра. Одно слово, велика дружна родина.

Сергій часто виступав на сцені, а в 7 класі почав відвідувати драматичний гурток «Чарівна скринька» під керівництвом Надії Дерачиць. Школярі інсценізували казки для малечі. Літературні заняття, що стали хобі, дуже подобалися підлітку. Але була в нього ще одна мрія – стати поваром-барменом. Тож після закінчення 11 класу Туменського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний начальний заклад» Сергій Черняк приїхав у Сарненське ВПУ № 22 здобувати професію. Дізнався про заклад від друзів-односельців, які в ньому навчалися.

Велике щастя змолоду відкрити своє покликання, бути впевненим, що на вірному шляху, а твій фах по-справжньому корисний і необхідний у житті людини. Всебічний розвиток здібностей в обраній професії Сергій вважає обов’язковою умовою в підготовці кваліфікованого працівника. Адже наш час, розмірковує юнак, диктує свої закони. Завжди поспішаємо, на ходу ковтаємо скупі бутерброди. А що вдома? Часто пельмені з найближчого торговельного закладу, напівфабрикати, що швидко готуються в мікрохвильовій печі, нескінченні канапки, сік із баночки, риба з поліетиленової упаковки… Прикро.

Поцікавилась, чи може хлопець приготувати щось корисне та смачне. «Головне – вміти», – відповів. Адже більшість українських страв – це поєднання різних продуктів харчування рослинного та тваринного походження. І якщо захотіти, то всю смакоту з апетитними назвами можна приготувати зі звичайних, вітчизняних: м’яса, риби, овочів, ягід. А виходить щось надзвичайне. Цьому навчають юнака строгий і вимогливий, але справедливий викладач Людмила Радько, відмінний фахівець барменської справи Надія Охнюк і майстер виробничого навчання Надія Сущик, до якої завжди можна звернутися за підтримкою. «Таку людину треба пошукати, вона – як мама», – розповідає Сергій. І це не просто слова, бо з рідною ненькою, Наталією Петрівною, яка завжди чекає його вдома на вихідні, не тільки ділиться проблемами, а й знаходять їх вирішення. А друг й одногрупник Валерій Шульгатий із Кричильська для хлопця ніби рідний брат.

У навчальних лабораторіях ВПУ № 22 майстри виробничого навчання разом із викладачами спецпредметів вчать готувати смачні страви, їх естетично оформляти й подавати. І саме вихованців цього закладу запрошують і радо хочуть бачити на підприємствах громадського харчування міста Сарни. Професія офіціанта, повара та бармена приносить радість і почуття задоволення тому, хто любить живу й різноманітну роботу, деякою мірою навіть артистичну. Влітку Сергій уже спробував працювати. Знає елементарні трюки, набиває, як кажуть, професійну руку. А ще переконався, що обрав правильну спеціальність.

Він доброзичливо посміхається під час розмови (це вже професійна усмішка). Адже кожний робочий день – ціла енциклопедія психологічних контактів із найрізноманітнішими за віком і характером людьми. А потреби в усіх однакові: відпочити, пообідати чи повечеряти, відсвяткувати визначну дату. Бармен формує перше враження відвідувачів не тільки про себе, але й про заклад ресторанного господарства. Тому йому необхідні такі якості, як комунікабельність, тактовність, передбачливість, елегантність.

Техніка обслуговування в кафе чи ресторані – не така й проста справа, як спершу може здатися. Складність полягає в тому, що поряд з десятками писаних правил існує сотня неписаних. Допомагають інтуїція, фантазія, творчість і внутрішня культура. Успішна робота бармена – це мистецтво, де він показує оперативну творчість і професійний рівень.

Завдяки створенню розгалуженої мережі державних і приватних кав’ярень, ресторанів, барів потреба у кваліфікованих офіціантах і барменах існує постійно. Тож Сергій Черняк мріє цьогоріч вступити на заочне відділення в один зі столичних вузів харчової промисловості на факультет ресторанного обслуговування. Головне для хлопця – захистити 4 розряд кухаря й здобути найвищий (5) – бармена. На теоретичних заняттях в училищі, під час проходження виробничого навчання в барі-кафе «Нептун», учні опановують секрети майстерності обслуговування та гостинності. Викладачі та майстри з любов’ю передають свої досвід та вміння.

З поміж інших уподобань Сергій грає у футбол, настільний теніс (до речі, він є старостою групи-16 барменів), веде здоровий спосіб життя. І захоплюється художнім словом, якому навчає керівник гуртка розмовного жанру ВПУ № 22 Надія Фесовець. Це була її ідея створити образи двох українських кумів, які втілили Сергій Черняк і майбутній столяр Володимир Кривошей. Тепер усі свята в училищі супроводжуюьбся їх виступами. Вона ж допомогла й Сергію зробити правильні акценти у вірші «Моя Україна».

Думаю, поезія не залишить байдужим кожного з вас, шановні читачі. Сценарист і виконавець ролі Вітальки Гарік Бірча зазначає, що написав її в пориві патріотизму:

Я хочу сказати простими словами

Про те, що турбує мене вечорами,

Про те, як в думках я малюю картину,

Якою я бачу свою Україну!

В моїй Україні ніхто не стріляє,

Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!

В моїй Україні ніхто не воює!

Своє і чуже життя кожен цінує!

В моєї країни чудові сусіди,

Запрошують в гості, і я до них їду.

Сусіди й самі у нас часто бувають,

Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!

В моїй Україні є чесная влада,

Про неї в народі складають балади.

Працює й працює, з ранку до ночі,

Щоб людям відкрито дивитися в очі.

В моїй Україні не плюють на підлогу,

Отримують і надають допомогу.

І молодь моя не п’є і не курить,

Займається спортом, співати так любить!

В моїй Україні чемні дівчата!

А хлопці уміють їх щиро кохати!

Навчаються жити, читають книжки,

І горді від того наші батьки!

В моїй Україні немає кордонів!

І море, і сонце, й Дніпро, й терикони,

Карпати зимою в засніжених шапках,-

Моя Україна! Люблю її! Крапка!

DSC_7168
Фото Василя СОСЮКА

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz