«Нагороди, вважаю, не тільки мої, а всієї команди…»

DSC_8554Нещодавно в Сарнах побували представники батальйону «Айдар», які привезли нагороди за активну участь у волонтерському русі небайдужим сарненцям, про що писали «Сарненські новини». Серед відзначених і жінка – Олександра ХОЛОДОВИЧ, яка отримала їх чи не найбільше: медалі «За гідність і патріотизм», «Сильні духом» й індивідуальний знак «За підтримку батальйону «Айдар», а також грамота.

Сьогодні Олександра Холодович у гостях у редакції газети «Сарненські новини». Вона розповіла, з чого все починалось:

– Першим завжди важко, бо йшли неторованими стежками. У нашій команді також перебували Геннадій Павлишин, Роман Яковець, Юрій Омельковець, Ольга Пятковська й інші. Працювали разом із громадським активістом Романом Захарчуком. Завдяки посильній допомозі мешканців Клесова відправили на Рівненський полігон бійцям батальйону «Горинь» дуже дорогі в той час бронежилети, берці, білизну, амуніцію, одно слово, усе необхідне. У той період проходили бої за Савур-могилу – стратегічну висоту на Донеччині. Це був наш початковий досвід.

– А коли об’єдналися з волонтерами сарненської «Горині»?

– Одразу після створення «Штабу громадської оборони «Горинь». Пригадую, як відправили першу фуру на схід. Під час поїздки виникла досить неприємна й неординарна ситуація, після чого й вирішили самі відвозити й супроводжувати зібрані речі й передавати особисто воїнам. Я курувала, якщо можна так сказати, Луганщину (Щастя, Сєверодонецьк, Старобільськ), а Роман Яковець – Донеччину. Везли ж усе – від продуктів харчування й ліхтариків до амуніції й коліматорних прицілів.

– Чи підтримуєте зараз зв’язок із «Поліською Січчю»?

– Люди до цього часу нас асоціюють із цією організацією. Насправді вже давно не маємо ніякого відношення ні до  Романа Захарчука, ні до Олега Стахова, який очолював  громадське формування «Районна варта». Проте акцентую увагу, що з жовтня 2014 року група волонтерів «Горині» активно співпрацює з «Правим сектором», а «Горинь» через деякий час набула офіційного статусу благодійної організації «Штаб громадської оборони «Горинь».

– Олександро, як пояснити факт, що нині Ви не волонтер?

– Дуже просто. Обітниці рік тому представників влади підтримувати нас так і залишилися словами. Натомість вони «задушили» волонтерство й вправно створюють дублюючі організації. Приміром, нам заборонили ставити в торговельних й аптечних закладах скриньки для збору добровільної допомоги, замінивши їх своїми. Люди ж ще впродовж довгого часу думали, що допомагають волонтерам «Горині», які вже понад рік стоять на автозаправках, випрошуючи копійки. Адже не можемо відмовити бійцям, які майже щодня звертаються до нас особисто чи телефоном (війна ж не закінчилась).

Отож, зрозумівши, що місцевій владі не потрібні ні бійці, ні волонтери, об’єдналися в осередок «Правий сектор» для боротьби з її злочинною бездіяльністю. Аби не бути голослівною, наведу приклад. Коли одного разу везли на схід 10-тонну фуру з продуктами, у райдержадміністрації відмовили надати супровідні документи. Їх, щоправда, з неточностями, виписала міська рада, через що мало не втрапили в халепу: на блокпосту перед нашим обличчям стріляли з автомата Калашникова.

Зазначу, що до нас постійно звертаються люди, які втратили довіру до влади. А «Правий сектор» для них –   остання інстанція, куди можуть адресувати свої проблеми. До речі, вирішити їх допомогли багатьом.

– Розкажіть про останню поїздку на схід.

– Зі мною вирушили Галина Павлишина, Олександр Шеремет і водій Сергій Велісейко за маршрутом Щастя –  Сєверодонецьк. За населеним пунктом Сватово знайшли бригаду РЕМ (район електричних мереж) із сарненськими хлопцями. Вони дуже зраділи зустрічі, брали в руки посилки й не вірили, що це справді їм. Страшенно вразили умови, в яких перебували, а ще взаємовиручка. Скажімо, привезли передачі бійцям батальйону «Айдар» чи окремої 80 аеромобільної бригади, а вони відразу поділилися з тими, хто нічого не отримував. На блокпостах житомиряни, побачивши рівненські номери на автомобілі, тішилися й називали нас земляками.

– Олександро, як особисто оцінюєте нагороди, що отримали?

– Насамперед вважаю їх не тільки моїми, а всієї команди. Окрім того, дякую приватним підприємцям, які постійно нас підтримували: Станіславу Мичці, Ігорю Голяці, який ніколи не відмовляє), Віталію Параниці, Руслану Цуману, Олександру Горобцю, ДП «Сарненський лісгосп» (Сергій Белеля). Також колективам автозаправок за їхнє ставлення до волонтерів, яких не тільки пригощали кавою, аби зігрілися, а й деколи навіть захищали.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz