Наперекір долі

DSC_9524Олександра Цицюру, директора фізкультурно-спортивного клубу для інвалідів «Повір у себе» у районі знають дуже добре. Та мало кому відомо, через які випробовування довелося йому пройти.

Народився Олександр Цицюра у 1968 році в м. Сарни, у родині робітників. Тато, теж Олександр, працював на Сарненському заводі мостових технологічних конструкцій газозварником. Мама – у дитячому садку. Ще школярем закохався у спорт: футбол, волейбол, баскетбол, настільний теніс, шахи. Згодом закінчив міську школу № 4. Після здобуття середньої освіти хлопець пішов батьковою стежиною і влився в колектив, заздалегідь опанувавши професію токаря в навчальному центрі при заводі. Проте хотілося юнакові здобути вищу освіту, отож з другої спроби вступив до Київського політехнічного інституту, адже з першого разу не вдалося потрапити на факультет технології металоріжучих верстатів та інструментів.

Служив Саша в м. Мурманськ, займався ремонтом військових кораблів Військово-морського флоту колишнього СРСР, отримав звання сержанта. Спорт і книги не були поза його увагою, адже шість місяців тривала полярна зима.

Провчившись півроку, взяв академічну відпустку й пішов на рідний завод працювати стропальником. Здавалося б, у хлопчини складалося все нормально. Та сталася трагедія, котра змінила його життя на «до» і «після». Переходив залізничні колії, раптом – больовий шок! «Далі не пам’ятаю нічого», – говорить Сашко. Відтак ампутація лівої ноги в залізничній лікарні. Одна операція, потім друга, далі протез, щоб міг самостійно ходити без милиць. Ось як злодійка-доля позбиткувалася з юнака! Та не зламався, не відступив від спорту. Допомогли й друзі.

У 1995-1996 рр. за ініціативи начальника обласного центру «Інваспорт» Віктора Кучера на Рівненщині почали створювати районні клуби для занять фізичною культурою та спортом для людей із обмеженими фізичними можливостями. Олександр Фесовець (нині заслужений тренер України), добре знаючи Сашка, його цілеспрямованість і відповідальність, любов до спорту (раніше разом грали у футбол), запропонував у 1996 р. очолити клуб «Повір у себе» І недарма! Серед вихованців закладу є майстер спорту міжнародного класу Роман Набухотний, майстри спорту України Наталія Джеджера та Петро Шепель, кандидати в майстри спорту Михайло Наливайко, Вадим Усачик, Володимир Панчук. Усі ці видатні спортсмени – вихованці заслуженого тренера України Олександра Фесовця.

Олександрові вистачило сил і мужності витримати важкі випробування. Нелегка ноша, що випала цьому невисокому на зріст чоловіку, загартувала його, зробила сильнішим і дала змогу віднайти себе в житті. Хочеться зробити акцент на тому, що Олександр – досить скромна людина, про себе розповідати не любить, однак завжди гордиться вихованцями клубу «Повір у себе». Сам він є учасником чемпіонатів України з шахів, шашок, більярду, призером всеукраїнських спартакіад із шахів і настільного тенісу. Клуб неодноразово визнавали кращим серед подібних в області й районі спортивних закладів. У ньому, варто зауважити, займаються не лише сарненці, а й мешканці сіл.

Підтримують Сашу дружина Вікторія, син Ігор, родина гордиться його спортивними досягненнями. У вільний час любить рибалити, прогулянки до лісу, працювати на власному городі. А ще полюбляє читати.

Спілкуючись із Олександром, відчула, як від нього пульсує джерело невичерпної доброти, поміркованості, умиротворення, душевного спокою від перемог вихованців, незважаючи на злий жарт, що зіграла з ним доля. Наполегливість, відповідальність, хороші організаторські здібності, вміння вчасно прийти на допомогу, зрозуміти людей, які потрапили в скрутне становище з утратою здоров’я, – ось риси, що цінують в Олександрові його вихованці та рідні. Недарма ж життєве кредо в нього – не робити зла, творити добро.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz