Любити дітей і вірити в них

DSC_3167-к (1)ічКожен учитель неповторний, бо по-своєму любить дітей. Ця любов складається з безлічі кришталиків, великих і малих, сторонньому майже непомітних. Справжньому педагогу обов’язково притаманні палке захоплення професією, людяність, чесність, скромність. Саме така неординарна, творча, закохана в роботу педагог-організатор Глушицької ЗОШ І-ІІ ступенів Наталія МІЗЮРКО.
Понад 10 років тому, закінчивши Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, Наталія прийшла в сільський заклад освіти. У педагогічному колективі лише троє місцевих, усі інші вчителі доїжджають сюди з Люхчі, Стрільська, Сарн. Попри це, вона не згодна поміняти його, хоча й отримувала різні пропозиції, адже за фахом учитель фізичного виховання й реабілітації. Та й через зручне транспортне сполучення неважко дістатися в населений пункт.

Кажуть, учитель – професія, яку потрібно любити душею, інакше не зможеш працювати. Недарма Наталія Мізюрко розповідає про свою роботу з посмішкою та захопленням. Трапляється, що й уроки фізкультури іноді проводить. Проблема в тому, що немає спортивного залу, тож майже весь навчальний рік заняття проводять на вулиці. Зимою грають у настільні спортивні ігри, їздять на санчатах, якщо дозволяє погода. Із задоволенням діти беруть участь у всіх заходах, що відбуваються в школі. Традиційні – Першодзвоник, на якому звичним дрес-кодом уже стала вишиванка, свята квітів і врожаю, змагання за титул міс і містера школи, «Нумо, хлопці» (до Дня Збройних сил України), День святого Валентина й ін., що проходять в актовому залі. Особливо очікують школярі новорічних ранків. До речі, уже третій рік поспіль випускники закладу – брати Андрій і Микола Пархоменки передають чимало солодощів, за що їм щиро завдячує колектив.

Легко працювати й із директором Оленою Набухотною та її заступником Валентиною Кишенко. А завдяки відділу освіти РДА біля ЗОШ звели європаркан. Також придбали новенький музичний центр, такий незамінний під час проведення заходів. Гордістю вчителів й учнів є Прапор України, якого передав їм із зони проведення антитерористичної операції земляк Павло Сосюк. На стягові є адреси бійців і побажання школярам, які взяли участь в акції «Напиши листа українському солдатові». Багато щирих дитячих послань полинули на схід України, щоб підняти бойовий дух військових, які залишили сім’ї, мирні заняття заради повернення миру та спокою в кожен дім. Поки що знамено зберігають в актовому залі, але хочуть обладнати для нього спеціальне місце.

Може, учитель нині й не дуже престижна професія, та потрібно любити те, чим займаєшся. Успішний педагог той, вважає пані Наталія, хто пішов у школу за покликом душі. Бо якщо не любиш дітей, не готовий миритися з їх темпераментом, характером, активністю, то краще пошукати іншу діяльність, переконана вона. І вчителем, і лікарем потрібно бути тільки тоді, коли маєш щире бажання навчити або допомогти.

Як педагог-організатор Наталія Мізюрко наголосила на основних чинниках, що впливають на виховання людини, а тим паче дитини. Першочерговий – це сім’я (якщо ж родина віруюча, то церква). Потім – дошкільний навчальний заклад, школа, вулиця й засоби масової інформації або громадські організації, тобто середовище, в якому буваємо постійно. Але сьогодні, батьки через економічний стан країни здебільшого дбають про те, аби нагодувати й одягнути дитя. Їх проблема, на думку вчителя, – хибна першочерговість матеріальних потреб перед духовними.

– Зараз більшість мам і тат заклопотані роботою та заробітком. Звичайно, добре, коли є гроші. Але за них неможливо купити честь, гідність, совість, любов, – підкреслює Наталія Вікторівна. Отже радить любити дітей і вірити в них, не шкодувати на їх виховання ні часу, ні сил. В її власній родині підростає двоє донечок. Старша Діана здобуває вищу освіту в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука на природничому факультеті, майбутній географ. Менша Віола ще навчається в школі.

Глушицька ЗОШ для Наталії Мізюрко – це її життя. Завтра вона знову прийде до вихованців, запитає, як справи, разом готуватимуться до новорічних свят. Говоритимуть також про звичайні людські цінності: доброту, милосердя, взаємодопомогу. І кожне її слово – це ще одна цеглинка, що вибудовує людину – гідну, чесну, щиру. Така вона, нелегка й неоціненна робота справжнього педагога.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz