Врахувати не тільки інтереси центральної садиби, а й глибинки

DSC_9211Для деяких сільських, селищних рад країни минулорічні вибори відбулися вже в об’єднаних громадах. Саме так голосували й жителі Карпилівської, Карасинської сільських і Клесівської селищної рад. Перемогу у виборчому марафоні виборов Василь ГРИНИК, який ще донедавна героїчно захищав Донецький аеропорт, зі зброєю в руках боровся за свободу й незалежність України в зоні проведення АТО.

Нині ж активно включився в мирне життя краю, відстоюючи його інтереси вже на іншому фронті – в органах місцевого самоврядування. Він упевнений, що одним із важливих завдань для України є децентралізація державного управління, територіальної організації влади. А для цього потрібно кардинально підняти рівень впливу громади як основної одиниці адміністративно-територіального устрою. Місцеві лідери, влада, сама громада повинні взяти відповідальність на себе за управління справами на місцях, забезпечити комфортні умови проживання мешканців і розвиток територій.

– Василю Федоровичу, що відчули, дізнавшись про результати виборів?

– Перш за все, неспокій, поки чекав офіційного оголошення результатів. Адже чув різні думки… Були навіть сумніви, що щось іде не так. І от офіційне повідомлення виборчої комісії… Друзі й однодумці вітали, а дехто співчував, знаючи, що буде нелегко. Застерігали й від помилок попередніх очільників громади. Що міг тоді відповісти? Після подій на сході, де точиться війна, в мене дещо інші погляди на те, якими мають бути відносини між владою та громадою… Повірте, там люди по-іншому оцінюють життя, країну, за яку борються й помирають… Вони мріють повернутися додому й робити все правильно.

Особливо хвилювався, коли голова виборчої комісії представив колективу. Розумів, що не всі сприйняли мою перемогу. Але тодішній селищний голова привітав, побажав натхнення в роботі, досягти кращих результатів, як вдалося йому, подякував колективу ради за розуміння.

– Як пройшло Ваше перше засідання сесії вже об’єднаної громади?

– Насамперед пообіцяв собі працювати так, щоб докорінно змінити ставлення людей до влади, звісно, в кращий бік. Нині прагну одного – згуртувати громаду, разом із нею вибирати основні напрямки, пріоритети шляху, яким маємо рухатися вперед. Чи буде він економічний, чи політичний, але саме люди мають вирішувати, що і як робити в першу чергу. Попередив усіх, що буде багато непопулярних кроків, що на першому етапі не дадуть позитивного результату. Розуміємо, що стаємо заручниками ситуації, коли щось піде не так, але це тільки перша фаза діяльності. І ми тут попереду всіх, тож можемо помилятися, та дороги назад немає. Тож переваги об’єднаної громади стануть очевидними, адже саме в ній можна створити всі належні умови для успішного розвитку найвіддаленішого села, тобто його мешканці матимуть умови проживання не гірші, ніж у місті.

З чого почали? Перш за все потрібно вирішити кадрові проблеми, створити відділи ради. Називаю її міні-РДА. Нам дуже бракує висококваліфікованих фахівців. Формуємо базу об’єднаної громади. Хочу задіяти досвідчених керівників різних управлінських структур району, які мають авторитет, щоб навчили молодих спеціалістів, як працювати в об’єднаній громаді. Бо розуміємо, що реформа не матиме зворотної дії, а кадрів нам бракує. Залучаємо й місцевих депутатів, аби вони працювали з людьми, адже добре знають їх проблеми.

– Один із принципів самоврядування – безпосередня участь громади у вирішенні проблем. Чи готові люди самотужки щось міняти у своєму житті, а не чекати, що влада виділить гроші, зробить усе за них?

– Перші тиждень-два люди й справді ніби чекали, що буде далі. А от керівники підприємств, що працюють на території ради, підприємці запропонували створити раду директорів, щоб обговорити, як далі житимемо й працюватимемо. Це було для мене справжнім дивом. Адже напередодні на пропозицію об’єднатися, вкладати кошти для того, щоб, наприклад, відремонтувати дах будинку, зробити дорогу, отримав від декого негативну відповідь. Зрозумів, що з такими громадянами буде важко знайти спільну мову. На щастя, є й інші, які готові в найважчу хвилину простягнути руку допомоги. Це Василь Пехотін, Сергій Никончук, ще багато інших керівників підприємств, підприємців, які погодилися долучитися до дольової участі у вирішенні місцевих проблем. Тобто, в них є техніка, інші ресурси й вони зголосилися працювати на благо громади, щоб показати району, області, що в нас формується зовсім інше мислення й бачення реалій сьогодення. Заробивши гроші, їх частину вони прагнуть вкладати в розвиток селища: зробити чи підсипати дороги, поміняти вивіски, лампочки тощо. Їх приклад підтримали й місцеві жителі. Адже побачили кінцевий результат. Тоді й відчув, що людям дійсно не байдуже об’єднання, те, як вони та їх діти житимуть далі. Приємно, що навіть підприємці із Сарн запропонували допомогу. Отже, варто наголосити, що така співпраця – це щось більше, ніж просто об’єднання, і разом хочемо, щоб воно стало успішною моделлю самоврядування, прикладом для інших громад, які ще роздумують, об’єднуватися чи ні.

– До складу Клесівської об’єднаної територіальної громади ввійшли ще й Карпилівська та Карасинська сільські ради. Чи не почуватимуться вони обділеними?

– Від об’єднання ці громади чекали, що найперше їм зроблять дороги. Це було для них принциповим питанням.

– Але в об’єднаній громаді не тільки дороги важливі?

– Так. Хочемо долучити й небайдужих, і байдужих громадян до вирішення наболілого, показати переваги спільного господарювання. Адже зроблене власними руками берегтимуть самі та вчитимуть дітей цінувати працю свою та інших. Бо коли гроші дає держава, вони не мають такої цінності, як власні. Звертаємося й до керівників підприємств, які сплачують податки не там, де працюють, а за місцем реєстрації. Просимо їх також брати дольову участь у реконструкції чи покращанні благоустрою населених пунктів. Оскільки тут живуть їх фахівці з родинами. Рада підприємців підтримала це звернення. Та немаловажну роль відіграє те, що й для цих підприємств потрібні ті ж дороги, благоустрій прилеглої території тощо. Усе викликає зацікавленість у людей і вже йде жваве обговорення пропозицій.

Прикро, що жителі приєднаних сіл вважають, ніби їх проблеми вирішуватимемо в останню чергу, що більше коштів виділятимемо центральній садибі. Це не так. Уже готуємо проекти на асфальтування доріг і реконструкцію школи в Карпилівці тощо. Тобто, визначаємо пріоритетні завдання. Як голова, маю думати не тільки про Клесів, а й про найвіддаленіші села. І якщо нехтуватимемо їх потребами, то це негативно вплине й на Клесів. Спрямування коштів затверджуватимемо на сесіях, переглядатимемо бюджет, вноситимемо зміни, щоб якнайповніше забезпечити належну життєдіяльність всіх сіл, обов’язково радитимемося з людьми, бо якщо цього не робитимемо, втратимо зв’язок з ними. Хочемо створити власний сайт, видавати інформаційний листок, щоб донести до кожного мешканця максимум інформації про ті чи інші проблеми, методи їх розв’язання, адже саме вони мають бути активними учасниками життєдіяльності населеного пункту, зрозуміти, що тільки від них залежить, як працюватиме комунальне господарство, що кожен сам повинен робити своє життя кращим. А ми в цьому допоможемо.

– То з яким бюджетом Клесівська об’єднана громада ввійшла в рік новий?

– Прийняли основний фінансовий документ 25 грудня, депутати схвалили його одноголосно. Дохідна частина становитиме 33 млн. 773 тис. 400 грн., у тому числі доходи загального фонду – 33 млн. 264 ти. 400 грн., спеціального – 509 тис. грн. Якщо всі бюджетоутворюючі підприємства працюватимуть, то й на реалізацію запланованого коштів вистачить. Щиро вдячний всім, хто допомагав формувати перший бюджет об’єднаної громади. Нині готуємо цільові програми, що забезпечать належне функціонування всіх населених пунктів. На них і виділятимемо кошти. Важливо, що створили резервний фонд (1% від загального фонду) на різні непередбачувані ситуації.

Ніхто не каже, що завоювати довіру людей буде легко. Адже відчувши одного разу образу на владу, вони не так скоро довірятимуть їй. Тому працюватимемо відкрито й чесно на принципах взаємоповаги й любові до ближнього. Хочу закликати всіх мешканців громади долучатися до нашої спільної праці, готувати власні проекти, які обов’язково розглянемо.

Прикро, що ніхто з районного керівництва не привітав нас із прийняттям бюджету. Складається враження, що їм до нас байдуже, ніби ображені, що ми забрали в них кусок бюджетного пирога. Але ж перспективний план об’єднання громад готували разом. Тож мали б підтримувати, допомагати, пропонувати інвестиційні проекти, створювати в районі комфортні умови для діяльності таких об’єднань, щоб за нами йшли інші. Уже зараз до нас за досвідом звертаються колеги з Рокитнівського району. А мені соромно, що гарних напрацювань ще немає. І ще одна наша біда: ми йдемо на крок попереду законотворців. Експерти запевняли, що вже з травня реформа мала б працювати, але бачимо, що робиться насправді. Та все ж народні депутати Юрій Дерев’янко, Ганна Гопко й інші  допомагають у вирішенні найскладніших питань, відгукуються на наші запити. Наприклад, нам передали на фінансування медичні заклади, що надають вторинну допомогу, на що з держбюджету виділили 5,7 млн. грн., на школи – 247 тис. грн. Тобто можемо на місцях створювати лікарні на рівні районних. Як наслідок, не Київ, не область, а місцева влада вирішуватиме, яким буде рівень медичних послуг у селі, як і де працюватиме ФАП чи амбулаторія. Тобто голова громади і місцеві депутати матимуть на це ресурси та повноваження. І від того, як із цим завданням впораємося, залежатиме, наскільки якісно оснастять амбулаторію чи ФАП, якого рівня лікарі там працюватимуть. І вже ці перші кроки свідчать, що в нас є мотивація розвивати медицину в селі, а не чекати милості з району чи області. Не впораємося – мешканці оберуть іншу владу.

– Для жителів сіл і селищ краю медицина вкрай важлива. Але в Клесові є ще одна проблема – бурштин. І страшно те, що навіть діти беруть участь у незаконному промислі, не відвідують школу. Як будете справлятися з цим? Адже від виховання юні також залежить майбутнє об’єднаної громади, всієї країни…

– Проблему невідвідуваності дітьми уроків у школах через копання бурштину вивчатимемо. Зараз поки що не маємо спеціаліста по роботі з молоддю. Шукаємо людину, яка відразу ж почала б активно працювати. Проблема ще й у тому, що немісцевим важко щодня доїжджати на роботу, а нам уже потрібен фахівець, який міг би якісно виконувати свої обов’язки. Тож спеціалістів будемо вчити, вчитимусь і сам. Залучатимемо й методистів відділу освіти РДА. Можливо, через субвенцію районному бюджету оплачуватимемо їх послуги. Саме від них хотіли б отримати максимум методичної допомоги нашим педагогам із різних предметів. Не просто перевіряти, критикувати, а допомагати як новітньою літературою, так і проводити майстер-класи, відкриті уроки тощо, щоб уже наш досвід поширювати на інші громади. Виховувати в юні маємо не споживацькі риси, а патріотичні, вчити берегти природу, ефективно використовувати енергоресурси тощо. Кращих вчителів, які досягли успіху, будемо заохочувати.

Тобто маємо працювати так, щоб піт із чола падав градом. Тоді буде й результат. І дуже хотілося б, щоб цьому сприяла влада району, щоб не стояли осторонь, байдуже спостерігаючи, а долучалися до співпраці. Як, наприклад, у Хмельницькій області, де реформа органів місцевого самоврядування проходить дуже успішно.

Напередодні Різдва Христового щиро дякую керівникам підприємств, підприємцям, усім, хто долучився до роботи на благо Клесівської об’єднаної громади, за всі ваші добрі справи, подарунки дітям, щирі слова підтримки. З різдвяними святами вітаю всіх краян. Нехай вони об’єднають нас у добрих намірах, бо тільки разом досягнемо успіху.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz