Повернувся з того світу

За період антитерористичної операції вже знайомили вас, шановні читачі, з неймовірно відважними земляками, які пройшли випробування війною в Донецькій і Луганській областях. Разом ставали свідками їх історій, після яких сюжети з героїчних фільмів і книжок здаються тривіальними.

Про жителя Сарн Артема Никоненка, який 19 серпня 2015 року отримав важке поранення голови, розміновуючи поле в зоні АТО, писали багато видань. Інформували про трагічний випадок, шукали меценатів, які б допомогли з придбанням усього неохідного для Артема. Ось так, спільними зусиллями, мало-помалу повернули його до порівняно нормального життя.

На війну Артем Никоненко пішов за повісткою, 12 лютого його мобілізували та відправили на Рівненський полігон. У минулому отримав військову спеціальність сапера, тож під час підготовки поновив знання та навички небезпечної, але такої важливої нині на сході професії. Відтак його відправили до Чугуєва, де пробув місяць, а потім поїхали в село Покровське Артемівського району Донецької області, пізніше у село Золоте Попаснянського району, а затим – у Сєвєродонецьк, Лисичанськ, де й отримав поранення, виконуючи бойове завдання. Це вже потім дружина Тетяна розповіла журналістам: «19 серпня весь час телефонувала чоловікові, спочатку хотіла привітати зі святом Преображення Господнього, а потім набирала номер уже відчуваючи, що щось трапилося». Той трагічний день жінка й дотепер згадує з тривогою в душі. Їй зателефонував Сашко, один із чотирьох саперів, які підірвалися (єдиний, хто не постраждав). Отож розповів Тетяні про поранення Артема. Лікарі не гарантували, що воїн виживе. А коли дружина запитувала, чи ходитиме, коротко відповідали: «Шановна, тут стоїть питання життя та смерті». Вона ж із рідними щирою молитвою просили Бога, щоб урятував Артема. Адже вдома на батька чекали двійко малолітніх синів. Мабуть, Всевишній почув благання, благословив руки медиків – і врятувати Артема таки вдалося. Чоловік повернувся з того світу в прямому сенсі цих слів, адже такі поранення, як у нього, здебільшого несумісні з життям. Воїна доставили в Сєвєродонецьку лікарню, де пробув півтора тижня. Там видалили осколок. Пізніше гелікоптером перевезли в Харків. Певний час перебував у комі. Коли стан бійця покращився, перевезли у Львівський військовий шпиталь, де весь час був у реанімації. Щойно опритомнів – у нейрохірургію, де зробили операцію: на місце пошкодженого та видаленого черепа вмонтували металеву пластину, завдяки якій голова чоловіка виглядатиме як до поранення. Тетяна зазначила, що придбати пластину допомогли волонтери: збирали гроші на благодійному аукціоні й у Рівненському залі камерної й органної музики, ЗОШ № 2 м. Сарни, підтримували бійця багато небайдужих людей. Усе інше лікування – за рахунок держави. Нині Артем у більш-менш задовільному стані, проходить реабілітацію. Все розуміє, але погано розмовляє й іноді плутає речі. До війни був будівельником, їздив із друзями на заробітки, часом працював у Сарнах. А як житиме далі – час покаже. До того ж, потребує ще довготривалого лікування.

Найбільша радість чоловіка – синочки. Вони знають, що татко був поранений. Але, вважає Тетяна, до кінця не усвідомлюють, що сталося. У ці святкові різдвяні дні хочеться подякувати Артемові Никоненку, й усім, хто нині на війні, волонтерам за неооціненний подвиг, який виконують сумлінно й совісно, жертвуючи своїм часом, здоров’ям і задля збереження цілісності країни.  Та чи можна передати словами всю вдячність, що відчуваємо, коли бачимо, як мужньо борються наші бійці, скільки відважних чоловіків перебувають на передових позиціях, відстоюючи суверенітет України?! Усі учасники АТО – люди з великої літери, які жертвують своє життя заради порятунку Батьківщини. Отож, не забуваймо про тих, кому війна зламала життя, підірвала здоров’я, хто досі оберігає Україну від представників «русского мира», допомагаймо їм, а надто в цей холодний зимовий час, бо наша сила в єдності.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz