Мистецтво, що ніколи не старіє

Фото Василя СОСЮКАЧетвертий рік трудиться в Сарненському історико-етнографічному музеї Вікторія ДАШКО. Захопленню історією молодший науковий співробітник присвячує весь свій вільний час.

Хоча до цього молода жінка отримала першу освіту технолога в коледжі м’ясної та молочної промисловості в Пінську. Та й до 2000 року з родиною мешкала в Білорусі, там і працювала. Потім повернулися на Сарненщину.

З чоловіком Сергієм виховують двох дітей. Син Роман, закінчивши Сарненський педагогічний коледж, вирішив спробувати себе ще в технічній професії – інженера-еколога, яку здобуває в Київському національному університеті будівництва й архітектури. Донечка Світлана – третьокласниця Сарненської ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів. Вікторія обожнює квіти, що цвітуть на клумбі перед оселею на Дослідній станції з весни до пізньої осені. А рідні та друзі вже давно оцінили її кулінарні здібності й уміння випікати кондитерські вироби, якими вона їх пригощає час від часу.

Вікторія завжди любила слухати розповіді мами, Хіони Андріївни, яка упродовж чверті століття трудилась в Сарненському історико-етнографічному музеї, особливо про київських князів. Мабуть, саме вона сприяла тому, що донька вирішила продовжити навчання в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука. Тепер вже на останньому курсі, закінчує магістратуру. Добре, що чоловік розуміє й підтримує дружину, а коли вона їде на сесію, часто бере на себе хатні обов’язки. А ще молодший науковий співробітник досліджує польський партизанський рух на Поліссі та в Україні.

Так, цікаво було дізнатися, що округ армії крайової розташовувався також і в Сарнах.  Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані» опублікував уже дві праці молодого науковця: «Долі українців Війська Польського» та «Діяльність польського партизанського формування під командуванням Роберта Сатановського». Ще дві роботи надрукував у своєму збірнику МЕГУ. А в листопаді минулого року працівниця музею взяла участь в ХІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Культура як феномен сучасного глобалізованого суспільства», що відбулася в Рівненському державному гуманітарному університеті. Вона представила на обговорення її учасників наукове історично-культурологічне дослідження «Військові підпільні формування на Сарненщині років Другої світової війни (за матеріалами з фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею)», за що отримала відповідний сертифікат.

Із пристрастю оповідає про основні напрямки своєї праці. Виявляється, на території району дія не тільки радянські партизани, підпілля Фідарова й військові підпільні формування, створені українцями, такі, як «Поліська Січ» на чолі з Тарасом Бульбою-Боровцем, а й формування Сергія Качинського (псевдо Остап), партизанський загін Армії Крайової під керівництвом Кохановського (псевдонім Бомба) та партизанське формування під командуванням Роберта Сатановського. Вікторія Василівна годинами може про це розповідати під час екскурсій відвідувачам музейного закладу. Вона також підготувала слайд-фільм «Старі вулиці Сарн». Останніми зацікавились поляки, які розшукують своїх предків, котрі колись на них мешкали. Приїжджають у музей щороку євреї, відвідують жителі Прибалтики й навіть москвичі. Вони вивчають етнографію. Крім школярів, тут часто бувають студенти Сарненського педколеджу, неодноразові гості – учні Сарненського районного ліцею «Лідер».

Вікторія Дашко впродовж трьох років працювала в сусідній Польщі, тож знає польську мову, що дуже допомагає їй у роботі над науковими дослідженнями. Скажімо, аналізує й порівнює висвітлення періодикою України та Польщі воєнних часів українсько-польських відносин. Приміром, події на Волині в роки війни українці назвали трагедією, в той час як поляки – різаниною.

Вікторія Василівна веде в музеї облік і відповідає за збереження експонатів. А Хіона Андріївна здебільшого займалася фондовою діяльністю. Неодноразово відвідала Корост, Кричильськ, збирала експонати, записувала спогади воїнів УПА, що згодом увійшли в книгу, яку видала завідувач Сарненським історико-етнографічним музею Раїса Тишкевич у співавторстві з Надією Свищевською.

Мабуть, мало хто уявляє ту важку роботу, що працівники закладу роблять у непростих умовах сьогодення. Окрім того, це й велика відповідальність. Адже надзвичайно важливо бути не тільки добрим фахівцем, а й вивчати позитивний досвід, що є у світі, якісно розуміти менеджмент музейної справи. І приємно відзначити той факт, що в Сарненському історико-етнографічному музеї є відвідувачі. Вони приходять, приїжджають, бо закладу є що показати, знайомляться з нашою історією, культурою, традиціями, звичаями. А музейні працівники – люди, які зберігають, напевно, найважливіше, що в нас є, — історію, мистецтво, що є вічний і ніколи не старіють. Бо народ лише тоді є справді народом, коли цінує свою історію.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz