Реальні ризики віртуального світу

DSC_1382В останні роки стає традицією щороку в лютому відзначати Всесвітній день безпечного Інтернету, введений Єврокомісією в січні 2004 року. Для більшості з нас Інтернет – це доступ до корисної інформації, однак часто забуваємо, що за його допомогою легко отримати дані й про нас: адреса, телефон, особисті фото, паспортні відомості, банківські рахунки – це не повний перелік повідомлень, що активний користувач мережі зберігає на її серверах.

Не думайте, що приватне життя залишається особистим, якщо інформація про це є в Інтернеті. Вашими даними можуть скористатися цілком реальні злочинці, а покарати людину, яка порушує закон у віртуальному просторі, вкрай складно.

Про реальні ризики, особливо для дітей, у віртуальному світі ведемо мову з керівником гуртка «Основи комп’ютерних технологій» Сарненського районного Будинку дітей і молоді Олександром ІВАНИЦЬКИМ.

Молодий чоловік родом із Кузнецовська. Навчаючись у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті ім. академіка Степана Дем’янчук, закохався й переїхав на Сарненщину, де мешкає понад 10 років. Спочатку працював у Сарненській ЗОШ № 6 І-ІІ ступенів, нині ж, уже шостий рік – у позашкільному закладі. Дружина Тетяна – логопед КЗ «Чудельська спеціальна ЗОШ-інтернат № 1». Разом виховують трирічну донечку Віолету. Як і більшість сучасних дітлахів, дівчинка небайдужа до комп’ютера, але без фанатизму. Батьки їй дозволяють максимум півгодини розвивальних ігор.

Із кожним роком усе більше українських дітей користуються Інтернетом у повсякденному житті. Можливість підключитися до мережі не тільки через персональний комп’ютер, й за допомогою мобільних телефонів сприяє цьому. Інтернет надає дітям і молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте, оскільки від початку він розвивався без будь-якого контролю, нині містить величезну кількість інформації, причому часто загрозливої. Внаслідок цього виникає проблема безпеки.

– Олександре Мусійовичу, які Інтернет-ризики очікують на дітей у мережі? Порадьте, як запобігти доступу до персональних даних зловмисникам?

– Насамперед, загроза – це азартні ігри, реклама тютюну й алкоголю, порнографія. Окрім того, он-лайн насильство – заклики до асоціальної поведінки, жорстокості, суїциду, сексуальної експлуатації тощо. Тож необхідно користуватися безпечними браузерами й стежити за їх оновленнями. Найчастіше атаки здійснюють на Internet Explorer і Opera, найбільш популярні в користувачів.

Електронна пошта, логіни й паролі для входу на сайти «люблять» складність: велику кількість символів, додавання спеціальних, таких, як %, ?, *, цифр. Не використовуйте в логіні та паролі акаунта свої ім’я та прізвище, дату народження, номер телефону, оскільки зловмисник, підбираючи пароль, перш за все перевірить, чи підходять особисті дані. У топ-десятку найпопулярніших незмінно потрапляють такі сполучення цифр і літер, як 12345 (перше місце), 123456, 11111, 123321, 000000, gfhjkm, ghbdsn («пароль» і «привіт» в англійській розкладці) тощо. Тож майже 40% усіх акаунтів доступні для легкого злому (за даними http://www.faito.ru/).

Радив би індивідуальний підхід: реєструючись, вводьте різні логіни та паролі. Заведіть декілька акаунтів електронної пошти: для робочого й особистого спілкування та реєстрації на різних сторінках. Не зберігайте паролі, краще щоразу вводити його заново. Не виявляйте довіри до зовнішньої інформації: не переходьте за сумнівними посиланнями, що відправляють поштою або з ресурсів миттєвих повідомлень, перевіряйте адреси сайтів у рядку стану браузера.

Підвищать рівень безпеки комплексні системи захисту, до яких, окрім антивірусу, належать фільтри спаму та міжмережевий тощо.

– Якими прийомами злочинці користуються в Інтернеті найчастіше?

– Приміром, намагаються викликати жалість. Розповідають, що їдуть із країни й не можуть узяти з собою чудове кошеня, тому шукають гідного для нього господаря; пропонують дитині зустрітися й подивитися чи забрати нещасну тварину. Привертають увагу за допомогою незвичайних, яскравих речей, що подобаються малечі, а потім пропонують їх купити, виграти, отримати в подарунок під час особистої зустрічі. Підвищують самооцінку хлопчиків і дівчаток, розповідаючи, які вони чудові й унікальні, але ніхто, за винятком, зрозуміло, зловмисника, їх не розуміє. Діти дуже люблять, коли їх хвалять і часто готові на все, щоб це не припинялося.

Звертаються до дитини від імені знайомих, авторитетних людей. Наприклад, представляються друзями батьків або співробітниками правоохоронних органів і просять надіслати важливу конфіденційну інформацію про себе, родину, оселю.

Є таке поняття – особистий простір, а ще прислів’я: «Мій будинок – моя фортеця». Пояснюйте дитині, що, як і в реальному  житті вона не пускає у свою кімнату чужих людей і не розповідає про себе стороннім дорослим, так і в Інтернеті варто оберігати особистий простір. Попросіть ніколи не розповідати незнайомцям про себе, родину, вік, адресу, обстановку у квартирі, графік роботи й професію батьків тощо.

– Діти віком до 7 років не завжди розуміють інформацію в Інтернеті. Зокрема не відрізнять корисну від некорисної, фактичний вміст від реклами. Що в цьому випадку робити?

– Батьки повинні допомагати їм знаходити потрібний матеріал. А час, проведений за комп’ютером, лімітувати, щоб не нашкодити здоров’ю. Комп’ютер має стояти в загальній кімнаті, наприклад, вітальні. Бажано, щоб під час використання Інтернету з дошкільнятами поруч перебував хтось із дорослих.

Найбезпечнішим рішенням є створення для дитини персонального операційного середовища, де доступ до Інтернету обмежений визначеними сайтами. Багато дітей цікаві й допитливі, тому батьки особливо мають наголосити їм на потребі безпечного й обережного використання мережі.

– Олександре Мусійовичу, підлітки, на відміну від малечі, можуть тримати в секреті те, що роблять в Інтернеті, надто коли дорослі не дуже цікавляться, як використовують мережу…

– Тому важливим є відкрите спілкування та зацікавленість батьків. Для хлопців і дівчат у віці від 13 до 15 років Інтернет стає частиною життя. Вони знайомляться з новими людьми, проводять чимало часу в он-лайні, шукають необхідну інформацію для навчання, що відповідає їхнім інтересам. Вони також ризикують і випробовують свої можливості: технічні обмеження й заборони – це не завжди ефективний шлях для забезпечення безпеки. А етика та відповідальність користувача Інтернету – важлива тема для розмови. Наприклад, незаконні завантаження, етикет у мережі й авторські права. Діти повинні відповідати за  публікації в он-лайні, включаючи їх особисту інформацію або незаконну.

Тож варто цікавитися віртуальними друзями доньки чи сина. Разом із тим, уникати занадто емоційних реакцій, навіть якщо дізнаєтеся, що трапилася неприємність, коли дитина користувалася Інтернетом.

– А як привчити дитину до коректної поведінки?

– Як у звичайному житті, головним правилом кожної людини має бути: «Стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе». Намагайтеся донести його до дитини на доступних для її віку прикладах. Розповідайте, що тому, кого скривдили в Інтернеті, так само боляче, як при особистій зустрічі.

– Олександре Мусійовичу, які школярі відвідують гурток «Основи комп’ютерних технологій»?

– В основному ті, хто не має комп’ютера вдома. Вони знають, як розблокувати його, вміють встановити Windows, зареєструватися в соціальній мережі, знайти необхідний додатковий матеріал для використання на уроках тощо. Щороку буваємо на обласних змаганнях користувачів персональним комп’ютером, що відбуваються в Національному університеті водного господарства та природокористування. Ознайомившись із його навчальною базою, вихованці часто обирають цей університет для отримання вищої освіти.

– Яким в ідеалі бачите позашкільний заклад, де працюєте?

– Зразковий варіант – комп’ютер на кожному робочому місці, нехай навіть не новий (якби відгукнулися меценати), адже він потрібен не тільки тим, хто освоює новітні технології. Однак такої можливості не маємо.

– Завжди треба сподіватися на краще. Дякую Вам за інтерв’ю.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz