Діджей Струна. Він – як струна, що може бути і весела, і сумна

Діджей-кАндрій Грановський, більш відомий як діджей Струна – учасник музичних телешоу «Голос країни» та «Україна має талант». Уміє грати на шести музичних інструментах: гітара, бас-гітара, акордеон, клавіші, барабани, баян. І опанував їх без музичної освіти. Ввійшов у Топ «100 кращих діджеїв України» по електрохаусі та хаусі.

За версією сайту Промо діджей, як діджей з електрохаусу серед початківців посідає 21 місце в Україні. У себе вдома, у селі Кусики на Радивилівщині, має власну студію звукозапису, але зараз переніс її частково в місто Дубно, бо служить у місцевій військові частині старшим солдатом на контрактній основі.

– Коли Ти почав займатися музикою?

– Із 6 років. Скільки себе пам’ятаю, постійно на сцені виступаю та  співаю.  Але в 9-му класі хотів учитись на муляра-штукатура, бо сусід будував кухню й тоді мене це дуже зацікавило та сподобалось. Але я продовжив займатися музикою, виступав у шкільній команді КВН та на різних концертах. Не ходив у музичну школу взагалі, але граю на 6 музичних інструментах. У Дубенському коледжі культури і мистецтва РДГУ на хоровому відділені, де вчився, у мене були уроки баяна та фортепіано. Звичайно, теоретичну базу з музики отримав саме тут. Крім того, не забував про КВН, грав у команді «Бісові діти».

Але грати на музичних інструментах мене навчила  Діана Войцеховська, сусідка, яка була менша за мене на один рік і ходила в музичну школу. Саме вона стала моїм першим учителем, розказала, як слухати мелодію та розставляти акорди. І я за вечір навчився розбирати пісню Сергія Безрукова «Берези». Хоч там важкі акорди, але в мене було дуже велике бажання навчитися. Відтоді щоразу робив це краще й краще.

– Чому саме такий псевдонім – Струна? І що сопнукало займатись діджейством, треками?

– У 2007-2008 роках служив у Генеральному штабі Міністерства оборони, випала мені така честь. І саме армія зіграла важливу роль у моєму захопленні діджейством, звукозаписом. Старші хлопці по призову дізнались, що вмію грати на гітарі. Я їм заграв – і отримав псевдонім Струна. Ця кличка до мене так прижилася, що пізніше сам говорив, що я – діджей Струна. Не планую її змінювати, бо це вже частинка мене.

Під час служби познайомився з київським діджеєм Метфоксом. На суботу, неділю нам давали звільнювальні, можна було гуляти містом. Метфокс запросив нас до себе додому, в нього була власна студія. Він показував нам, як писати треки. Ми почали часто їздити до нього. У голові прокручувалась мелодія пісні, але не знав, як писати. Саме армія і Метфокс ознайомили мене з діджейством. Я вивчив програму, в якій потрібно було писати музику, і потихеньку на нетбуці почав. Спочатку так: написав, перекинув в MP3 формат, послухав: того багато, того мало – і знову за роботу.

– В яких визначних вокальних конкурсах брав участь?

– Їздив на «Голос Країни» й «Україна має талант». Показав музичні та вокальні вміння, але на кастинг не пройшов, а лише на передкастинг. Проте не зупиняюсь і не засмучуюсь, а далі працюю!

– На яку тему пишеш пісні?

– На різні. Що приходить у голову, про те й пишу. Це залежить від натхнення.  Чомусь більшість думає, що я беру теми з власного життя.  Але бувають такі ситуації, скажімо, посварилися хлопець із дівчиною, а вони мої друзі. От і діляться своїми емоціями та почуттями. Я ставлю себе на їхнє місце і пишу вірш.  А буває, приходить натхнення – і в голові звучить пісня і зі словами, і з мелодією. І я бігом записую її  і на клавішах намагаюсь відразу набрати мелодію, щоб запам’яталась!

– В якому музичному стилі пишеш? Скільки в Тебе пісень?

– Пишу в стилі реп, хаус, електрохаус, електромузика. Маю наразі один кліп (реп «Нєзабитиє Богом») на соціальну тему, про проблему наркотиків і наркоманів. У ньому немає нецензурних висловів, написано від душі й добре розкриті тема і суть проблеми. Перед зйомкою кліпу тиждень передивлявся різні відео про наркоманів. І одне запало в душу, і саме по ньому знятий кліп. Це історія чоловіка, який мав усе: гроші, бізнес, сім’ю, визнання. Друг підсадив його на наркотики, й почалась залежність. Він втратив усе і розповідав, як вилікувався, але все втрачене не зміг повернути! Головний герой вмирає в першому куплеті на знак того, що потрібно замислитись, доки не пізно, щоб за  гонитвою за задоволенням не втратити життя.

Зараз маю 26 вокальних пісень, написав музику, текст і сам є виконавцем.  Також маю понад 50 треків і реміксів. Це мій творчий доробок, який постійно наповнюю.

У мене є присвята Скрябіну під назвою «Перегорни ті фотографії», куди ввійшли пісні, вірші та треки. Так вшановую Андрія Кузьменка, бо дуже подобається його творчість. Також маю багато патріотичних пісень. Одна з найвідоміших – «Я хочу жити на своїй землі!».

– Які твої досягнення?

– Увійшов у Топ «100 кращих діджеїв України» по електрохаусі та хаусі. За версією сайту Промо діджей, як діджей з електрохаусу серед початківців посідаю 21 місце в Україні.

Минулого року мені подзвонили з Києва і кажуть: «Увімкни радіо». Вмикаю, а там грає моя пісня «Струна – Плаче Україна». Вона присвячена Небесній сотні і звучала до річниці загиблих героїв. Було дуже приємно слухати свій твір на радіо.

– Де ти береш кошти на свої пісні, треки і як плануєш себе розкручувати?

– Гроші беру з власної кишені. Мені не потрібно багато коштів, оскільки сам роблю майже все: пишу текст, музику, записую. Звісно, за зйомку кліпу чи трансляцію пісень потрібно платити гроші. Але зараз працюю над рекламою свого імені як діджея:  пишу треки й пісні, щоб народ мене не забував, і просто це мені приносить задоволення.  Постійно удосконалююсь, випускаю нові треки, ось моя розкрутка.

– Чи є в тебе друзі, які також мають студії звукозапису та займаються діджейством?

– Так, є. І ми частенько з ними збираємось, ділимось досвідом і обговорюємо нові проекти. І нам є про що поговорити, адже в кожного з нас різні смаки. Це Петро Муштук, Іван Сокол, Олексій Мосійчук із  міста Дубно.

– Ти граєш досі у КВН-командах?

– Зараз не граю, але пишу жарти на «Мама Хахатала шоу». Грошей з цього не маю, але використовую свій творчий потенціал. Знайомий  з капітаном цієї команди Ромою Грищуком. Ми познайомилися в Києві на весіллі, я грав як діджей, а він був тамадою. Потоваришували й досі підтримуємо зв’язок.

– Коли ти вперше випробував себе в ролі діджея?

– У 2009 відкрився культурно-розважальний клуб КОКА і я став там діджеєм і резидентом. Грав під псевдонімом Струна, потім у нічному клубі «Зірка», що в Дубні, та в інших.

– Де хотів би побувати? Брав участь в якихось фестивалях для діджеїв?

– Найбільше хочеться поїхати на фестиваль електронної музики «Тамерленд» у Бельгію. Цього року планую взяти участь у фестивалі електронної музики «Західна точка», на який їздила моя учениця Анна Краплич (діджей КоКА). Вона була резидентом фестивалю і вже два роки бере в ньому участь. Радію, що вона постійно виступає в різних нічних клубах Рівненської області, і не тільки. Свого часу зміг допомогти їй, вона зараз активно працює та виступає, досягла значного успіху. Для вчителя втіха, коли його учні стають кращі за нього.

– Чим займаєшся зараз, крім музики?

– З квітня перебуваю на контрактній службі в Дубенській військові частині, за званням старший солдат.

– А якщо тобі, як військовому контрактнику, віддадуть наказ їхати воювати на схід, що ти будеш робити?

– Звичайно, піду виконувати свій військовий і громадянський обов’язок. Адже чоловіки для того і потрібні, щоб захищати країну, рідних і близьких. Я, як військовий, зобов’язаний воювати. А нещодавно з війни прийшов мій старший брат.

– Яка твоя принципова позиція?

– Коли жалобні дні: зі сходу привозять наших воєнних побратимів чи схиляємо голови перед загиблими в Голодоморах тощо – я не граю в нічних клубах. Бо розумію, що таке може бути з будь-ким, бо йде війна. І коли в людей горе, не заведено веселитись і гуляти, немов нічого не сталось!

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz