А ви знаєте своє коріння?

Мелодійно задзвонив телефон. У слухавці почула срібний струмочок-голосочок внучки-першокласниці:

– Бабусю, привіт. Маю цікаву новину. Сьогодні в школі розмовляли про родину, і я хочу зробити літопис нашого роду. Любов Несторівна, моя вчителька, сказала, що краще це робити з батьками, бабусями, дідусями. Допоможеш? Я ж знаю тільки чотири гілочки з родинного дерева: я, батьки, ти з дідусем і прабабуся Аня. Але ж були ще й інші, правда? Мама на роботі, тата теж немає вдома, а мені так хочеться знати просто зараз. Розкажеш? Я вже навіть віршик придумала. Вірніше, його початок. Ось послухай:

Я маю маму й тата,

Й ще родичів багато:

Бабусі й дідусі,

Але це ще не всі…

Подобається? Писатиму далі. А ще, бабусю, подумала, як добре було б, коли б уся моя родина жила в одному будинку. Ой, усе балакаю, а тобі не даю й слова вимовити, вибач. То що, зробимо літопис разом?

Прохання внучки потішило, спантеличило й присоромило водночас. Подумала: а як глибоко знаю історію своєї родини? Зраділа, що малечі кортить знати свій родовід. Не раз збиралася сама його дослідити, але все відкладала – не вистачало часу. Дочекалася. Більшість старійшин роду на цвинтарі, а на пам’ятниках дві дати – народження та смерті, а від їх попередників тільки горбики землі з похиленими, вкритими мохом дерев’яними хрестами, на яких ні імен, ні чисел уже не розпізнати. Жаль… Тому звертаюся до читачів із попередженням: поспішайте поспілкуватися, занотувати спогади людей поважного віку сьогодні. Адже завтра може бути пізно й ніщо не вгамує біль утрати. І житимете з почуттям вічної провин перед предками, нащадками. Перед пращурами за те, що не вислухали, а дітьми й онуками – що не маєте відповіді.

Звичайно, допомогла внучці зробити літопис. Спробували об’єднати й книгу (оскільки це літопис!), і всіх «оселили» в одному будиночку, як схотіла моя внучка. А коли дехто не «виглядав» із відкритого віконечка своєї квартири (не знайшли фото), то на підвіконні красувався вазон чи букет, або просто фіраночка залишилась закритою. Вирішили, що це буде перший том літопису. Далі плануємо робити окремі розділи про кожного члена родини. Радимо й вам так зробити. А літопис онуки починався так:

Лаура Чиж

Моя родина

Я маю маму й тата,

Й ще родичів багато:

Бабусі й дідусі,

Але це ще не всі.

Бо є ще тьоті, дяді,

Всі мені завжди раді,

Кузени і кузини,

І пра-пра-прародина.

Я можу їх назвати

До шостого коліна.

Люблю свою родину,

Як рідну Україну!

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz