Село Тинне перспективне та процвітаюче

DSC_1564«Яскравим українським колоритом, мов вишите, квітчається село. Не охопити до кінця й не спити душею красу його». Прочитавши ці сповнені любові рядки, кожен, хто по-справжньому закоханий у рідну землю, скаже: це про моє село, про мій рідний край, де наймальовничіші краєвиди та найгостинніші люди.

Залюблені в Тинне і його мешканці. Це великий і багатий  населений пункт, садиби тут красиві й доглянуті, а люди добрі й небайдужі. Мешкає в ньому майже 5 тисяч громадян, які об’єднались у сильну тинненську громаду. Безсумнівно, Тинне є окрасою Поліського краю. Розташоване за 25 км від Сарн. Ділиться на 3 кутки: «Заріка», «Ставки», «Центр». Звідти щодня автобуси здійснюють по 6 рейсів у райцентр. Проїзд коштує 13 грн. У селі покращують стан приміщень соціального та культурного призначення, дбають про духовний розвиток.

Хто дбає, той має

На особистому прийомі тинненського сільського голови Миколи Котка завжди людно. До очільника місцевої територіальної громади земляки йдуть із різними проблемами: одні просять допомоги, інші -поради, дехто приходить з пропозиціями, як покращити благоустрій чи поремонтувати заклади місцевої соціальної-культурної інфраструктури. Микола Олександрович кожного вислухає, порадить, підтримає.  Очолює громаду з листопада 2015 року, до цього трудився секретарем сільської ради. Тоді головував Олександр Шмалюх. Отож проблеми й здобутки села знає достеменно, а надто його історію, адже народився й живе тут ось уже 40 років, навіть курсову роботу в університеті писав про малу Батькіщину.

– Тинне розбудовується, – каже Микола Олександрович.

На житловому масиві, що правруч при в’їзді в село, око радують великі й затишні новобудови. Звели тут десятки будинків, нещодавно 86 хат забезпечили «голубим паливом». Це був спільний проект влади та громади. Працівники ГО «Случ», що діє в селі, разом з мешканцями вулиць побудували газопровід. Кошти на це виділили з бюджету сільради, частково допомогли райдержадміністрація та громада.

Сільський голова пишається жителями, які хочуть бачити Тинне кращим, а тому втілюють у життя корисні проекти. Скажімо, нещодавно власноруч облаштували дорогу між вулицями Молодіжна та Пушкіна, протяжністю 200 м. Ініціатором задуму був Іван Матюк, який забезпечив необхідною технікою. Зусиллями громади впорядковали й сільське кладовище, обрізали старі аварійні дерева. Віддали їх 6 одиноким жінкам на дрова.

Проте в Тинному, як і в кожному селі, є проблеми. Масштабні ями в центрі й стара радянська зупинка. Таких у нас, – зауважив Микола Олександрович, – аж 3.  Ситуація зі станом доріг викликає невдоволення. Проте ремонтувати їх не маємо права, бо належать «Рівнеоблавтодору». А де дозволено, підсипаємо, встановлюємо сучасні зупинки. Як-от при в’їзді в село. Безпосередньо підприємець Сергій Омельковець подбав про будівництво нової зупинки, виділив металопрофіль й інші будматеріали. Варто згадати й про те, що в селі декілька років тому звели нову сучасну школу, поремонтували Будинок культури, освітлили вулиці Миру, Лесі Українки, частково Шкільну, осучаснили й дільничну лікарню. А нещодавно, за підтримки жителів села та Тинненського лісництва (керівник Роман Радько), придбали штахетник на паркан, що зводять біля закладу культури. Виділили лісівники деревину й для паркану місцевої пожежної служби. А власники діючих на території ради підприємств, установ, організацій зорганізувалися, щоб забезпечити сільських пожежників заробітною платою. Щодо генерального плану забудови Тинного, його розробили ще в 1996 році. Щороку тут будують  хати десятки молодих сімей. У рік здають в експлуатацію 30 і більше житлових будинків. Воно й не дивно, адже лише торік на рушничок долі стали 26 подружніх пар, народилося 110 діток.

У магазині головне – якісні товари та доброзичливі продавці

Відкриття нового магазину стало своєрідним подарунком тиннянам до Нового року та Різдва Христового. Його власник Сергій Постайчук належно забезпечує односельців продовольчими й промисловими товарами, урізноманітнює їх асортимент. Крім того, створює в такий непростий час додаткові робочі місця. От і нещодавно працевлаштував 4  місцевих мешканців Тинного. Зрештою, сучасні заклади торгівлі в селі дуже потрібні. Адже люди дедалі більше надають перевагу не ринкам, а комфортним магазинам, де гарантують якість продуктів, дотримання температурного режиму їх зберігання. Тому на урочисте відкриття, важливу подію в житті громади, завітало чимало людей, які схвально оцінили розташування закладу й асортимент продукції.

У гніздечку Омельковців 10 ластів’ят

Багато людей вважають, що з народженням дітей у їхнє життя додасться багато клопотів і проблем. Можливо, в дечому вони  праві. Проте діти – це насамперед щастя. І чим більше їх, тим краще. Про це добре знають у Тинному. Майже на кожному подвір’ї тут щебече дітвора. 33-річна Тетяна та 39-річний Олександр Омельковці виховують 10 синів і дочок. Старшій Наталії 13 років, найменшому Дмитрику – 1 рік і 3 місяці. Усі клопоти в родині розділи між кожним її членом. Окрім занять у школі, старша дівчинка няньчить молодших братиків і сестричок, молодші Світланка й Леся прибирають в оселі, Валентин доглядає за кроликами, Софійка й Іванко перебирають у погребі картоплю, яку мама потім варить поросяткам. Найменші проводять дозвілля за іграшками.

Живе сім’я в будинку дідуся й бабусі, який осучаснили.  Гарні, затишні кімнати, де діти виконують домашні завдання, святкують, сплять. З приходом весни, малеча здебільшого проводить час у дворі, старші допомагають батькам садити, сапати городину. Обробляють Омельковці до 1 га землі, з них 60 соток лише картоплі.

– Ніколи не планувала стільки діточок, – каже господиня. – Нас у мами двоє, але дуже тяжко доводилося в житті. Та долю свою напророчила,- посміхається. -Юнкою сапаючи грядки, допізна затримувалася на полі, щоб більше та швидше виполоти бур’ян, тоді як  багатодітні сімї швидко справлялися й ішли додому. Якось, дивлячись на одну таку родину, подумала: я теж народжу багато діток і вони мені допомагатимуть. Через декілька років вийшла заміж, народила доньку, потім другу, а там, де двоє, там і третя. І нині в нас з Олександром десятеро дітей.

Ранок жінка починає з молитви, далі береться за буденні справи: готує сніданок, порає статок. Хатня робота не закінчується: прання, клопоти на кухні, уроки з дітьми… Крім цього, мають 2 коней, корову, свині, кури – все як у людей. На подвір’ї, біля сараю – скрізь порядок. Допомагає Тетяні мама, Ніна Іванівна, яка вже на заслуженому відпочинку, свого часу 30 років пропрацювала в Будинку побуту «Олеся». До речі, донька також швачка, навчалася в Березнівському професійному училищі. Її чоловік трудиться різнорочим у СГПП «Случ». Діточок Омельковці виховують у любові та злагоді, з Богом у серцях.

Усією громадою допомагають бійцям АТО

Тинненська громада постійно надає підтримку бійцям у зоні АТО. Продукти харчування, медикаменти, взуття та теплий одяг, обмундирування – з таким вантажем тричі їздили в зону бойових дій до бійців із необхідною допомогою і Микола Коток з Олександром Шмалюхом. Серед небайдужих був і директор Тинненської ЗОШ I-III ст. Володимир Титечко, а також Анатолій Шутько, Олександр Бакунець, Іван Онисковець.

– Сьогодні на сході держави служать 5 односельців, 6 уже демобілізовані, – розповідає сільський голова.

При виведенні українських військ з Іловайська тиннянин Олександро Омельковець потрапив у полон бойовиків так званої ДНР, де пробув 126 днів. Щоправда, про це дізналися не одразу.

Сільський голова з іншими небайдужими мешканцями Тинного, ріднею бійця, подалися на пошуки, що тривали два тижні. З допомогою волонтерів натрапили на слід воїна. А за деякий час він повернувся додому. Поспілкуватися того дня з Олександром не вдалося, але все ж сподіваємося, що незабаром він стане гостем «Сарненських новин». Варто зауважити, що активно допомагають коштами, продуктами харчування бійцям АТО, потерпілим від війни і християни віри Євангельської. «Всіх нас об’єднує єдина мета – мир і спокій у нашій державі», – наголосив сільський голова Микола Коток.

Квітне оселя Захарчуків… талантами

Кажуть, техніку шиття перша жінка освоїла, взявши  в руки риб’ячу кісту, потім замінила її на дерев’яний сучок і лише з часом – на металеву голку. І дотепер у полоні шиття перебувають мільйони українок. Користується популярністю в усьому світі й національна вишиванка. У кожному селі їх гаптують, хто хрестиком, хто гладдю, а віднедавна прикрашають полотно також бісером і стрічками. Надія Захарчук захоплюється гаптуванням із десятки років. Рушники, серветки, простирадла, ікони, картини.Виробів майстрині не злічити. Дарувала свої шедеври мешканцям Сполучених Штатів Америки, Франції, Росії, односельцям, дітям, онукам. Вишивання – захоплення всього її життя. Ще дівчинкою взялася за голку й дотепер не розлучається з нею, хоч уже підводить зір. Крім вишивки хрестиком і гладдю, освоїла вибивання на полотні. Ця техніка дещо складніша, але вироби зачаровують природною красою. Та, мабуть, найбільше Надія Власівна пишається чоловіком і двома синами, які грають на акордеоні, баяні, фортепіано, гітарі тощо. Крім того, старший Олександр нещодавно повернувся з війни, провів на Донбасі понад рік. Молодшого Володимира призвали з Луцька, де проживає. Крається материнське серце, не знаходить спокою душа. Неоголошена війна підкосила здоров’я Надії Власівни. Але старенька сподівається, що Бог проявить милість, і син та всі воїни зони АТО повернуться додому живими.

Надія Захарчук трудилася все життя в Тинненському лісництві, виготовляє з деревини різноманітні дерев’яні статуетки, посуд для повсякденного вжитку. Чоловік Корній Андрійович працював різноробочим, завжди підтримуває дружину в усіх починаннях. Одно слово, це щаслива українська сімя, в якої є чому повчитися. Таланти та гарт Захарчуків неодноразово оцінювали й на фестивалях мистецтв, учасниками яких були на запрошення сільського голови.

Лише спільно можна досягти хороших результатів

Допомагають Тинному підприємства, що діють на території сільської ради. Як-от Тинненське споживче товариство. Завітали в маркет, розташований в центрі села, що належить йому. Продавчині Лариса Омельковець та Антоніна Боровик, яка працює з дня відкриття закладу, розповіли про його роботу, асортимент товарів. А сільський голова зауважив, що в місяць товариство сплачує в місцевий бюджет села 11-15 тисяч податку за споживання підакцизних товарів.  А голова товариства Світлана Камзьол активно підтримує благородні задуми на благо села та його мешканців.

Багато вдалося зробити Миколі Котку спільно з  його попередником Олександром Шмалюхом і громадою. Має очільник ще багато планів: потрібно добудовувати ЗОШ І-ІІІ ст., зробити в ній опалення спортзалу, замінити вікна в ЗОШ І-ІІ ст., легалізувати видобуток піску, обрізати аварійні дерева на території ради тощо. Сподівається, що все задумане втілить, адже в Тинному згуртований депутатський корпус, який активно долучається до всіх сільських справ. Життєвий досвід, уміння згуртувати громаду, бажання залишити хороший слід на землі та в пам’яті людей допомагає сільському голові Миколі Котку, який в органах місцевого самоврядування працює 9 років, втілювати в дійсність мрії про славне й світле майбутнє Тинного.

DSC_1564
Фото Василя СОСЮКА

IMG_0498 IMG_20151217_124106 DSC00941 (1)  DSC_1547 (2) DSC_1582 DSC_1529 (1) DSC_1556

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz