У вісімдесят вишиває бісером сарненка Ганна Хільчук

DSC_2299 (2)Вишивка, як вид мистецтва, існує з незапам’ятних часів. Для нанесення зображень на тканину є безліч технологій – як ноу-хау, так і історичних. Для Ганни ХІЛЬЧУК  із усіх
народних мистецтв наймилішим є вишивання.

Понад півстоліття гаптує хрестиком і гладдю, а декілька років тому почала творити з бісеру. В її доробку стільки шедеврів рукоділля, що можна прикрасити всю оселю. Дарма не зберігала всі, на схилі літ мала б власний колоритний музей вишиванок. Та красою варто ділитися, тому бабуся дарувала свої вироби рідним, колегам, друзям у Францію, Норвегію, Росію. Найбільше їх в Україні, в яку палко залюблена з дитинства.

Народилась і виросла на Поліссі, красу цього мальовничого краю здебільшого й відтворює у виробах. Пейзажі, здається, на них оживають. Життя Ганни Лукашівни почалося в Стрільську, потім  родина переселилася в Карачун. Там спершу звели хатину для тимчасового проживання, а згодом і добротний будинок. «Батьки завжди тяжко працювали, – ділиться Ганна Лукашівна. – Мама була домогосподинею. І поки тато заробляв на життя в Костополі на залізниці, самотужки орала й сіяла, доглядала нас».

Теплі спогади про батьків досі зігрівають серце майстрині. Тато любив їх по-особливому, кожну вільну хвилинку присвячував малечі. Донька розповідає про нього з теплотою в душі: «Таких батьків дуже мало. Він дійсно любив нас. Ніколи не рахувався з маминими обов’язками: заплітав волосся, одягав, співав і грав. Шанував маму. Вони ніколи не сварилися, жодного разу ми не були свідками їх суперечок». Багато хороших моментів згадує Ганна Хільчук із дитинства, хоч були, звичайно, й гіркі. Але люди, каже жінка, колись були згуртованіші та веселіші.

У 1962 році переїхала в Сарни та влаштувалася у військову частину, де пропрацювала багато років. Разом із чоловіком Олексієм Федоровичем виховали 2 діток. Син мешкає в Сарнах, усе життя трудився водієм, а доньку доля закинула в Броди. Має Ганна Лукашівна й 3 онуків, якими щиро пишається. Як і гаптуванням – улюбленою справою її життя.

Вишивати орнаменти навчилася ще в ранньому дитинстві. Бувало, шила на печі при гасовій лампі аж до ранку, так запала в душу ця робота. Малою працювала в поляка, який жив у Малинську, в нього також навчилася шити одяг.

Усе життя Ганна Хільчук мережила серветки, простирадла, скатертини, рушники, картини. Використовувала лише полотно й нитки. Якось невістка Настя розповіла, що актуальною стала вишивка бісером, тож узялася освоювати й це ремесло. Уже має декілька оздоблених диво-намистинками картин. Рушник змережує за тиждень. Береться за улюблене заняття щоночі, бо вдень клопочеться по господарству. Тепер воно в неї невеличке.

Усе життя Ганна Лукашівна вирощує розсаду. Коли чоловік був живим і при здоров’ї, тримали теплицю, що розміщувалась на 3 сотках. Тепер же висіває перець і помідори лише для себе. Обробляє 15 соток городу. Дуже любить землю. «Коли зберу врожай, хоч би що це було: картопля, морква, бурячки – поцілую землю та подякую, що виростила», – ділиться співрозмовниця. Ми ж, молоді, так не вміємо. Бо не навчилися або, можливо, не схотіли перейняти досвід старших людей. А в цьому, кажуть, криються велика сила та мудрість.

Зачарована й замилована життям і творчістю Ганни Хільчук. Її мудрі настанови незабутні, а світлі, добрі, дивовижні вироби сповнені такої любові, що відчуваєш, як вони й тебе наповнюють радістю та здоров’ям. До речі, Ганна Лукашівна співає ще й у церковному хорі Свято-Покровського храму м. Сарни (вул. Ковельська). Із вдячністю згадує і настоятеля святині отця Володимира – порядну та високодуховну людину.

Сьогодні майстриня святкує 80-річчя. Діти й онуки щиро вітають Вас, Ганно Лукашівно, з цим чудовим ювілеєм, дякують за невтомний труд, мудрість, любов і молитви та бажають дожити щонайменше до 100. До привітань долучається й колектив «Сарненських новин». Всіх благ Вам, шановна ювілярко! Живіть довго й щасливо ще багато років, даруйте світові красу, любов і доброту, щоб зігрівали людські душі.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz