І метеоролог, і майстриня

DSC_4813Оксана СЕРБІНА на метеостанцію Сарни Рівненського центру з гідрометеорології прийшла юною. У Ростовському гідрометеорологічному технікумі здобула професію метеоролога, але працювати почала агрометеорологом (ще одна спеціальність відповідно до диплому).

Здавалося б, що може бути цікавого в спостереженні за фазами росту сільськогосподарських рослин, у вимірюванні їх висоти й обрахуванні густоти й урожайності? Однак дівчині це надзвичайно подобалось.

Згодом Оксана закінчила Одеський екологічний університет. В одній групі зібралися майже 30 фахівців-практиків із усієї України, допомагали, консультували один одного.

Нині з любов’ю згадує своїх наставників: Любов Антонівну Радько (нині покійну), Марту Маркевич, шкільних учителів географії. Тепер Оксана Володимирівна – метеоролог першої категорії (старший технік). Працювати доводиться цілодобово, й спостереження працівники метеослужби проводять 8 разів на добу. Знімають показники температури повітря та грунту технічними термометрами, визначають кількість опадів, вологість повітря, хмарність. До речі, за останньою можна сказати про наближення атмосферного фронту. Його називають холодним, коли наступаюче холодне повітря рухається швидше відступаючого теплого й фронт переміщується в бік вищих температур. Після проходження холодного фронту настає похолодання. Коли ж тепле повітря наступає і фронт переміщується в напрямку низьких температур, він називається теплим. Після його проходження настає потепління. Фронти мають велике значення для погоди, розповідає Оксана, тому що поблизу них утворюються потужні хмари й випадають опади — сніг узимку й дощ улітку. На фронтах, тобто в місцях зустрічі теплого й холодного повітря, виникають і розвиваються циклони.

Усю зібрану інформацію (показники) старший технік пропускає крізь себе. Її обробляють, коригують, а потім синоптичною телеграмою відправляють у Львівський регіональний центр.

Колектив, у якому трудиться Оксана, молодий. Його середній вік – 40-42 роки. Професіонали розуміють один одного з напівслова.

До Оксани часто телефонують друзі, однокласники, які хочуть зайнятися вагомою справою, що залежить від погоди, тож напередодні хочуть дізнатися її прогноз. Професію жінки вони вважають важливішою, ніж свою. Адже, прокинувшись зранку, насамперед чомусь думаємо, що вдягнути, а не що з’їсти. Хоча, чесно кажучи, прогнози не завжди справджуються.

Дивно було почути, що Оксана Сербіна страшенно боїться грози, хоча все про неї знає, навіть дипломну роботу писала на цю тему. Акцентувала увагу, що притягують блискавку високі дерева і дуб. Найбільше страждають від грізного явища природи на Сарненщині Степань, Карпилівка й Карасин. Найімовірніше, десь  залягають поклади залізної руди.

Серед переваг у роботі метеоролога є вміння відповісти на запитання не тільки маленьких чомучок, а й дорослих. Скажімо, чим відрізняється ожеледь від ожеледиці? Для пересічної людини різниці між цими поняттями не існує – однаково слизько та небезпечно, проблемно ходити вулицями, безліч травм і проблем. Але ці два явища мають суттєві відмінності. Ожеледь – шар льоду, що утворюється на поверхні землі та предметах (проводах, гілках дерев) при намерзанні переохолоджених крапель дощу, мряки або туману. Вона утворюється виключно з атмосферних опадів. А ожеледиця – слизький стан поверхні доріг (конкретне обмерзання поверхні якої-небудь ділянки землі).

А щодо використання слів «іній» і «паморозь», то помилялись навіть великі поети. Адже  іній ніколи не утвориться на тонких, гіллястих предметах. А паморозь, навпаки, осаджується тільки на проводах, вертикальних або похилих гілках кущів і дерев. Тож правильно говорити, що дерева покриті памороззю, а не інеєм.

Робота – не єдине захоплення Оксани. Які хоч квіти побачите  біля її помешкання з ранньої весни до пізньої осені: тюльпани, троянди, ромашки. Хоч би де бувала, купує насіння. Але молода жінка обожнює айстри й хризантеми. Також вирощує городину, експериментує з саджанням різних сортів полуниць, вибирає непримхливі до наших погодних умов.

А ще вона вишиває картини шерстяними нитками. Заняттям захопилася навчаючись в Одесі. Любов до шиття прищепила власниця житла, де Оксана мешкала студенткою. За будь-якої нагоди вони й тепер зустрічаються. Може похвалитися гарною колекцією гаптованих танцівниць, серед яких – вогняна. А від створених власноруч засніженої зими й поля в червоних маках просто неможливо відвести очей.

Оксана Сербіна дуже любить людей. Це дарує їй гарний настрій. А працювати, зізналася, могла б не тільки на метеостанції, а й у ботанічному саду чи звіринці (доглядати тварин). До речі, бувала в зоопарках Ялти, Одеси, Києва, мріє побачити в Миколаєві.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz