Зробіть правильний вибір

Дуже багато проблемних питань галузі профтехосвіти нині перебувають у площині врегулювання. Серед них і визначення переліку професій, що підлягають державному та регіональному замовленням на кількість потрібних майбутніх фахівців. Про сучасний стан професійно-технічної освіти, що зараз реформується, розмірковує директор Державного професійно-технічного навчального закладу «Сарненський професійний аграрний ліцей» Микола МОРОЗЮК:

– Мережа професійно-технічних навчальних закладів створювалася ще в радянський час й уже не відповідає сучасним реаліям. Сфера професійно-технічної освіти вже давно перебуває в кризовому стані та потребує негайного реформування. Є диспропорція в підготовці робітничих кадрів і спеціалістів вищих навчальних закладів. Щоб підняти економіку держави, треба випускати одного спеціаліста з вищою освітою і трьох кваліфікованих робітників. Так у всьому світі. У нас же навпаки. У Рівненській області у 2015 році з вищих навчальних закладів вийшли 24205 випускників, у той час як із ПТНЗ – 4797.

Дисбаланс спостерігають також між набором управлінських повноважень міністерства у сфері професійної освіти й тенденцією до децентралізації влади в державі. Широкий резонанс серед працівників професійно-технічної освіти викликало й те, що після ухвалення державного бюджету на 2016 рік фінансування закладів ПТО в містах обласного значення переклали на місцеві. Проте вже перший місяць засвідчив, що в більшості міст необхідних коштів немає. Зокрема, за даними Міносвіти, взагалі не передбачили фінансів для 78 закладів ПТО у 33 містах 14 областей України. Порушений принцип субсидіарності (розподіл видів видатків між державним бюджетом і місцевими, а також між місцевими, що грунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача). Також обмежують право на доступність професійно-технічної освіти особам, які приїхали на навчання з інших областей. Одно слово, позбавляють дітей конституційного права на професійне навчання.

– Миколо Петровичу, як оцінюєте законопроект «Про професійну освіту»?

– Позитивно. Це крок уперед. Проект Закону України розроблений на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020». Звісно, його ще треба доопрацювати. Деякі положення мають деклараційний характер щодо норм фінансування професійно-технічної освіти, зокрема не визначено, яку частину держбюджету та в якому відсотковому співвідношенні до валового внутрішнього продукту (ВВП) спрямують на функціонування та розвиток профтехосвіти. Дивує те, що його не розглядають у Верховній Раді.

– З якими проблемами зіткнулися в аграрному ліцеї, що очолюєте?

– Наш професійний навчальний заклад – єдиний сільськогосподарський в області. Чомусь усі відхрещуються від назви аграрний, але ми були, є й будемо розвивати цей напрямок. Окрім загальних проблем, характерних для всіх навчальних закладів профтехосвіти, має свої специфічні складнощі. У нас 287 гектарів орної землі, 67 одиниць сільгосп техніки, 33 автомототранспортні засоби: 9 вантажних автомобілів (категорія С), 3 автівки (категорія С1), 11 – категорії В, 1 автобус (категорія D), 2 мікроавтобуси (категорія D1), 2 причепи, 3 мотоцикли (категорія А), 2 мопеди (категорія А1). Усе це господарство утримуємо неймовірними зусиллями колективу. Кошти з державного бюджету на нову техніку, ремонт тієї, що є, запчастини, пальне-мастильні матеріали, насіння, добрива, гербіциди в останні роки не надавали.

Усі професії, яким у ліцеї, є затребуваними на ринку праці й потреба в них у подальшому лише зростатиме.

Попри це, за рахунок коштів від виробничої  діяльності, надання послуг населенню при підтримці Рівненського обласного управління освіти і науки за останні роки придбали 8 автомобілів, 3 трактори. Щодо покращання комп’ютеризації навчального закладу, то за останні роки закупили 30 комп’ютерів, 10 ноутбуків, 7 LCD телевізорів. Тож поліпшили підготовку кваліфікованих робітників на базі 9 класів за низкою професій. Зокрема трактористів-машиністів сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва категорій «А1», «А2», «В1», «В2»; слюсарів з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування; водіїв автотранспортних засобів (категорія «С»). Також електромонтерів із ремонту й обслуговування електроустаткування; лінійних споруд електрозв’язку та проводового мовлення; слюсарів із ремонту автомобілів; водіїв автотранспортних засобів (категорія «С»); обліковців з реєстрації бухгалтерських даних, операторів комп’ютерного набору.

А на базі 11 класів – трактористів-машиністів сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва категорії «А1»; слюсарів з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування; водіїв автотранспортних засобів (категорія «С»). Окрім того, слюсарів з ремонту автомобілів; водіїв автотранспортних засобів (категорія «С»); діловодів; операторів комп’ютерного набору; електромонтерів з ремонту й обслуговування електроустаткування; лінійних споруд електрозв’язку та проводового мовлення; перукарів (перукарів-модельєрів). Загалом, щороку набір становить 300 учнів.

Постійно здійснюємо курсову підготовку за професіями: кравець, кухар, водій автотранспортних засобів (усіх категорій), тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва тощо (за індивідуальними програмами).

– Миколо Петровичу, кажуть, що на базі вашого ліцею завершують підготовку з відкриття центру аграрного напрямку, це так?

– Нині в рамках Програми Європейського Союзу «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні» на базі нашого закладу створюємо навчально-практичний центр із підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації з професії тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва та слюсар із ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Центр фінансують за кошти Євросоюзу.

– Що побажаєте майбутнім абітурієнтам?

– Перш за все, звертаюся не тільки до абітурієнтів, а й їхніх батьків. Адже вірно обрана професія – запорука надійного майбутнього, гарантованого працевлаштування. Нині в дефіциті кадри кваліфікованих робітників, стратегічно важливих для держави галузей економіки. Наприклад, для аграрного сектора економіки України. Запевняю, якщо впродовж 10 років не готуватимуть юристів, економістів, учителів, то й потреби в них не виникне. Тому зробіть правильний вибір.

А колегам зичу мудрості, витримки та скорішого поєднання зусиль у розбудові нової профтехосвіти, становленні стабільної, конкурентоздатної,  соціально-орієнтованої економіки в державі, наближаючи той день, коли кожна людина зможе сказати: «Я гордий і щасливий, що живу в Україні».

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz