Планшет і нові вікна в школу завдяки конкурсу від «Вікнови»

Кажуть, вікна розповідають про будівлю значно більше, ніж здається на перший погляд, є ключем до розуміння цінностей, взаємин, конкретної культури, умов життя… Крім цього, це річ самодостатня, це як картина в рамі, і як очі, через які люди дивляться на світ, а світ заглядає в них.

Узявши за основу ці твердження, ТОВ «РЕНОМЕ-ПАРТНЕР» (ТМ «Вікнова» м. Рівне) запропонувало придивитися до архітектури рідного міста й області, заглянути у вікна й відкрити собі їхню історію. Таким чином товариство продовжило добру традицію компанії REHAU й запровадило конкурс наукових шкільних проектів «Вікна нашого міста», що стартував ще 1 квітня ц.р. у Рівному. На цей заклик миттєво відгукнулися учні Сарненського НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка, створивши команду з п’яти учнів різного віку. Але згодом кількість охочих взяти участь у змаганні значно збільшилася, тож згуртували відразу три: «Future windows», «Retro» і «ETNO» (вихованці 7, 8 та 10 класів). Кожна з них обрала для себе пам’ятку архітектури, про яку дійсно є що розказати й показати. Якщо «Future windows» підготували сюжет про Свято-Троїцьку святиню, то «ретрівці» про будівлю залізничного вокзалу й станції Сарни. І хоча вже ці відеоролики заслуговували на визнання, абсолютну перемогу в конкурсі серед 45 команд із 35 шкіл і 11 населених пунктів виборола команда десятикласників «ETNO»!

Передати дух боротьби, юнацький запал, розказати про сам задум й ідею їх роботи попросили, безпосередньо, звитяжців змагань: Романа Зайцева, Софію Гризовську, Олександру Дебелу, Олександра Стороженка й Владислава Радька. Ось що розповіли про конкурс знані вже в області колегіїсти.

Роман ЗАЙЦЕВ, капітан (відповідав за підготовку проекту та його успішну реалізацію):

–  Бажання взяти участь у конкурсі було неймовірне. Спершу навіть не думали про перемогу, а прагнули довести собі й усім, що зможемо. Та й розповісти про місця в місті, про які справді є що повідати й показати. Тож організував відеозйомку, домовлявся про зустрічі. Постійно гуртував усіх, бо, бувало, виникали непорозуміння, намагався розібратися й навести лад. Адже треба було будь-що довести справу до кінця!

Софія ГРИЗОВСЬКА, історик (вивчає історичну епоху, в якій створена будівля, та яку роль тоді відігравали вікна):

– Дізнавшись про конкурс, швиденько почала формувати загальношкільну команду. Потім так вийшло, що їх стало три. Тож вже набирала спільників з десятикласників. Серед приміщень вибір випав на три: залізничний вокзал станції Сарни, будівля редакції газети «Сарненські новини» й костел Преображення Господнього. Зупинилися на останньому. А далі розпочалася рутинна робота, де кожен мав свою місію та завдання. Особисто я готувала історичну довідку, деталі щодо минулого та сучасного святині. Але, чесно кажучи, обов’язків не ділили, за потреби допомагали й доповнювали один одного. Так би мовити, злились в одне ціле, щоб завдяки нашій праці, тобто відеосюжету, можна було наче побувати в костелі. А відтак перемогти! І це нам вдалося!

Олександр СТОРОЖЕНКО, архітектор (досліджує архітектурний стиль обраного будинку та конструкцію його вікон):

– Що дослідження буде цікавим, відчув відразу. Захоплював увесь процес підготовки відеоролика. Маючи інформацію про тонкощі архітектури костелу, треба було його подати якнайкращим чином. Тут довелося попотіти, допомогли однодумці. І якщо перемогли, то, виходить, попрацювали на славу!

Олександра ДЕБЕЛА, журналіст (готує інтерв’ю з особами, які мають відношення до будівлі, збирає інформацію про її значення в житті міста):

– Завжди захоплювалася архітектурою Сарненщини. А тут ще можна поділитися цікавою інформацією з широким колом зацікавлених громадян, відзнявши відео. До того ж, те, що спілкуватимуся з цікавими особистостями, надихало на творчість. Була впевнена, що вони розкажуть чимало захоплюючих та історичних фактів, про які досі не чула. Тож до конкурсу підійшла виважено. Та й команда зібралася надійна й уміла. Одно слово, старалися й викладалися на всі 100%!

Владислав РАДЬКО, інженер-інноватор (розробляє комплекс енергоефективних технологій для удосконалення будівлі):

– Чесно кажучи, нелегке завдання довелося виконувати, але зваживши всі «за» та «проти», взявся за роботу. Спочатку вивчив  архітектуру святині, а потім запропонував своє бачення її покращання. Чи скористаються моєю розробкою? Поживемо – побачимо.

Упродовж двох тижнів колегіїсти вперто йшли до мети: спершу зареєстрували команду з п’яти однодумців, потім зайнялися пошуком історичної будівлі, зняли відеосюжет, розмістити на сайті. А далі тільки й потрібна була підтримка друзів, адже переможців обирали шляхом он-лайн голосування. Підсумки якого підбили 26 травня, а вже 27-го, під час святкування останнього дзвоника, нагородили сарненських звитяжців. Отож планшет кожному учаснику й сертифікат для засклення вікон у школі – хіба ж не заслужене визнання?!

Та цим успіхом Роман, Олександра, Софія, Олександр і Владислав безмежно вдячні вчителям з історії та права Світлані Тарасовій і Андрію Нікітюку, ксьондзу костелу Преображення Господнього отцю Андрію, батькам, учителям, однокласникам, друзям, усім, хто долучився й допоміг, підтримав, порадив, виручив… Як зізналися юнаки й дівчата, це також і їх перемога.

Ключовою ідеєю конкурсу було привернути увагу школярів не лише до теми енергозбереження, а й до історії краю, його краси й неповторності будівель. А разом із тим плекати в юних душах любов до рідного міста. Як бачимо, у ТОВ «РЕНОМЕ-ПАРТНЕР» усе вийшло. Адже до участі в ньому вдалося залучити велику кількість дітей із усієї області, які під час змагання почерпнули багато корисного та цікавого.

Це підтвердили й наші переможці. Приміром, під час пошуків і вивчення інформації дізналися, що в роки Другої світової війни в центр костелу влучила бомба. На щастя, не вибухнула і святиня вціліла. Крім цього, в далекому 1936 році вчитель малювання тодішнього колегіуму подарував свою роботу у храм – ікону Божої Матері Остробрамської. У 1945 р. священик Ян Ленінський вивіз образ у Польщу, аби врятувати від знищення. Довгий час її вважали втраченою. Але в 1995 році святиню віднайшли в невеличкій капличці м. Лодзь, відреставровану місцевими парафіянами. Згодом вона зайняла своє місце у вівтарній частині костелу. А ще тут звучав орган, але за часів радянської влади його знищили…

Наостанок зазначу, що такі звершення викликають почуття гордості за нашу талановиту й мудру юнь, за професіоналізм педагогів і наставників, підтримку однодумців. А команді «ETNO» залишається побажати досягати нових вагомих успіхів задля себе, колегіуму й Сарненщини в цілому!

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz