Діамантовий рубіж Філончуків

У маленькому селі Копище, дорога до якого пролягає між високих сосен, дубів і грабів, мешкають пенсіонери Якилина та Володимир Філончуки.

Вони прожили на двох 158 років, з них 60 – у шлюбі. Скромні, стримані, досі милі й лагідні один до одного, як голубки. Складається враження, ніби старенькі ніколи й не сварилися. У них справжня та міцна любов.

Кохання, як відомо, часто закінчується весіллям, про яке ще довго згадують молодята, їх рідні та друзі. А про те, як молоді люди «живуть-поживають, добра наживають», не завжди говорять, і не всі. Мабуть, тому, що почуття часто переплітаються з реальністю. І в побуті буває просто не до кохання. Хоча вберегти його дуже навіть можливо. У цьому переконалась, поспілкувавшись із Якилиною Захарівною та Володимиром Савовичем. У цьому році вони святкують діамантове весілля. І хоч їм уже фактично по 80 років, старенькі так само щиро люблять і бережуть один одного, як і 60 років тому. На їхній життєвій дорозі було немало перешкод, проте знаходили в собі сили боротися з труднощами. Мудрим поглядом, щирою любов’ю, доброзичливим серцем зустрічають нині рідних дітей й онуків, які навідуються до них у гості. Мати таких батьків, бабусю й дідуся – Божий дар.

Герої цієї розповіді знали один одного з раннього дитинства, бо жили по сусідству. Володимир Савович народився у зловісному 1939 році. Саме починалась війна, тому його батька забрали до лав польської армії. Повернувшись додому, працевлаштувався на Тутовицьку залізницю. Виховував два сини, та один, на превеликий жаль, передчасно пішов із життя. А до Володимира доля була прихильнішою. Подарувала довгі роки життя.

Не оминула війна й дитинство Якилини Захарівни. Вона залишилася без мами в 4 роки. Разом з братиками та сестричками жили з татом, який згодом одружився вдруге. Та ледве їй виповнилося 10 літ, як втратила й батька – його знищили, буцімто, за участь у визвольному русі. Пригадала і той страшний день, коли їх вивозили підводою з села в Сибір. Дякувати Богу, мачуха врятувала, бо хтозна, чи дожила б до сьогодні.

Якилина мешкала з бабусею Лукією, яка замінила їй маму й тата, аж поки поєднала свою долю з Володимиром.  Ніколи не ходила до школи, все життя тяжко працювала: шила, білила, ткалапряла, трудилася й у колгоспі. Про те, що довелося пережити, згадує з болем у душі. Війна, сирітство, розруха…  Усе минулося, однак назавжди закарбувалося в пам’яті. Добре, що милосердний Господь послав хорошого чоловіка, який став надійною опорою в житті. Володимир Савович ніколи не сидів склавши руки, трудився на різних роботах, щоб прогодувати 4 діточок, якими Бог благословив їх родину. І не зогледівся, як подорослішали. Вже давно порозліталися з сімейного гніздечка пташенята. І власні позводили, де воркують дітки, а в декого вже й онуки. Микола живе з сім’єю в Чемерному, Надія – в Яринівці, Анатолій і Валентина – у Сарнах. Та не забувають батьків, отчий дім, де, здається, ще зовсім нещодавно малими бігали. Слава Богу, що мама й тато живі. Бо поки є батьки, доти ми для них діти, хоч би скільки років нам було. А скільки радості в онуків, що мають бабусю й дідуся. Їх свята любов, доброта, щирість, взаємоповага зігрівають серця й душі всім.

Мабуть, секрет довголітнього шлюбу Якилини та Володимира Філончуків у тому, що старенькі завжди цінували життя і шанували один одного. Воно й не дивно, бо в обох було тяжке босоноге дитинство. Життя прожити – не поле перейти. Бувають радощі й печалі. Але не повинно бути місця в сімейному житті для гордості й пихи. Потрібно навчитися поступатися один одному, жити інтересами своїх коханих, щоб вони почувалися потрібними.

Дорогі ювіляри, ваш життєвий шлях був тернистим, але все ж таки прекрасним. Ви в любові та мирі зростили донечок і синів, все життя чесно та добросовісно працювали. Завжди були прикладом для дітей і людей. Живіть ще довго-довго на радість дітям і внукам. Нехай ваші серця не знають тривог і втоми. Уся ваша велика родина любить вас, дякує за доброту, мудрість, турботу й щиро вітає з діамантовим весіллям.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz