Марила медициною, а очолила бухгалтерію

День бухгалтера щорічно відзначаємо 16 липня, тому що в 1999 році у цей день у суверенній Україні прийняли довгоочікуваний закон, в якому закріпили основні положення «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Від людей цієї відповідальної професії залежить злагоджена робота всіх сфер діяльності краю, вони забезпечують чіткий контроль фінансових потоків, своєчасність податкових платежів, заміряють фінансовий пульс у районі. Без їх належної роботи неможливо забезпечити подальший розвиток економіки Сарненщини та держави в цілому.

Галину ЖАБЧИК, бухгалтера Сарненського ВПУ-22, знаю вже досить давно. Симпатична, виважена, толерантна, вправна газдиня, щедра на допомогу та поради. А ще це кваліфікований фахівець, який присвятив бухгалтерії понад 20 літ. Поцікавилась, чому саме з цифрами поєднала життєву стежину.

– Пані Галино, невже мріяли про звіти, нарахування й баланс, журнали-ордери, розрахунки й накладні?

– Ні, звичайно. Юнкою себе бачила в білому халаті, хотіла допомагати людям. Але забракло всього-на-всього одного прохідного балу…

– А чому далі вибір випав на бухгалтерію?

– Прагла здобути серйозну професію. І тоді, і зараз вважаю цей фах дуже відповідальним і водночас цікавим. Школу закінчила наприкінці 80-х років минулого століття і, як уже казала, кинулася вступати в медичне училище, а коли не вийшло, подала документи в бухгалтерську школу в Рівному, де навчалася 1 рік. Згодом отримала вищу освіту в Університеті розвитку людини «Україна».

– З медициною так ніяких зв’язків і не маєте?

– Особисто я ні, але сестра Надія працює медсестрою, і син Михайло закінчив медичний коледж за фахом фельдшера, після того 4 роки працював рентген-лаборантом у, як звикли називати, залізничній лікарні, нині КЗ «Сарненська районна лікарня». Потім ще здобув освітянську професію вчителя фізичної культури та реабілітації в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука. Менший Олег закінчив Рівненський державний гуманітарний університеті, історичний факультет з правом викладання правознавства. Чоловік Ігор працює майстром у ВПУ-22. Відтак моя родина освітянсько-медична.

– Справді, Ви щаслива, бо для жінки головне – міцна й успішна сім’я. А що скажете про іншу професійну родину – ВПУ-22?

– Про колег тільки хороше. По-перше, коли мудрий, добрий і висококваліфікований керівник, то в колективі злагодженість і порядок. У бухгалтерії також згуртована та гармонійна атмосфера, що сприяє успішному виконанню дорученої справи. Окремо відзначу Раїсу Петруняк, головного бухгалтера ВПУ-22, адже саме вона моя наставниця. У нашій професії щоразу відбуваються зміни в документаціях, звітності й ін., тож завжди порадить, розтлумачить, допоможе.

– Галино Василівно, знаю, що до ВПУ-22 Ви працювали в інших установах. Там теж була позитивна аура між колегами?

– Бухгалтерський фах на практиці розпочала в Обласній психіатричній лікарні с. Орлівка, де, якщо не враховувати відпустки по догляду за дитиною, пропрацювала майже 10 років. Бачте, хоч і не була медиком, але все ж пов’язала себе з цією галуззю. За збігом обставин змінила місце роботи й працевлаштувалася в ТОВ «Північ-Центр». Чесно кажучи, було тяжкувато, вимоги до роботи перевершували можливості. Отож не можу сказати, що в лікарні й товаристві з колегами працювалося погано, але все ж не так добре, як в училищі.

– Скільки працювали в «Північ-Центрі»?

– Один рік, бо коли випала нагода влаштуватися у ВПУ-22, довго не думала, скоренько запропонувала свою кандидатуру на вільну вакансію. Відповіді чекала місяць. І дочекалася. А вже 7 жовтня виповниться 8 років, як труджуся в училищі.

– Пані Галино, що конкретно входить у Ваші обов’язки?

– Обіймала посаду бухгалтера по зарплаті.

– Хоч, мабуть, нелегка та відповідальна справа, але й приємна, адже зарплатня – засіб для існування?

– За ці роки вже добре засвоїла обов’язки, то й не так тяжко. У нас п’ять бухгалтерів і кожен відповідає за свій напрямок.

– А скільком особам обчислюєте заробіток?

– 160 працівникам. Відповідно цю ж кількість обслуговують мої колеги. Та, наголошу ще раз, дружність і злагодженість нам допомагають справлятися з усім на відмінно.

– Галино Василівно, з розповіді зробила висновок, що Ви досить успішна й благополучна жінка. Кому завдячуєте нинішнім становищем?

– Насамперед, батькам – Василю Трохимовичу та Марині Дем’янівні Власюкам, які, крім мене, відкрили горизонти життя ще для двох сестер і двох братів: Надії, Ольги, Василя й Дмитра. Тепер усі живуть, як кажуть, не гірше інших, мають родини, чому сприяло щире батьківське благословення. За потреби підтримуємо один одного та допомагаємо. І, звичайно ж, вдячна сім’ї: чоловіку Ігореві, синам Мишку й Олежку, бо вони мій світ. До всього, мешкаю в селі, отож тримаємо чимале домашнє господарство. І тут без їх допомоги не обійтися, відтак хазяйнуємо всі разом.

– На цій душевній ноті закінчимо нашу цікаву бесіду. Дякую за розповідь і дозвольте привітати Вас і колег, усіх бухгалтерів краю з наступаючим Днем бухгалтера, побажати мирного неба й матеріальних благ, і щоб нарешті в державі закінчилась неоголошена війна, настала економічна стабільність, що полегшить Вашу працю.

DSC_1268-1
Фото Василя СОСЮКА

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz