Кредит узяв син, а віддавати його доводиться матері

П’ятничний робочий день наближався до обіду, коли в кабінет зайшла літня жінка. Привіталась, щиро посміхнулась, але якоюсь сумною була її посмішка. Скромно присіла на стілець. …Лице – в борозенках зморшок, а в бездонних очах – тиха печаль і мудрість прожитих років.

Помовчала. І, ніби вибачаючись, сказала, що не просити прийшла… Зрозуміла, щось болить цій простій сільській жінці. Життя ж бо нині не жалує нас. Її розповідь-сповідь була переплетена словами з Євангелія, але не нарікала на долю, нікого не звинувачувала, а просто хотіла застерегти інших, аби не потрапили в складну життєву ситуацію, як вона.

Їхати того дня в райцентр із Маслопущі Ольгу М., якій уже далеко за 70 літ, змусив черговий дзвінок із банку. Їй укотре нагадували про кредит, що взяв син і не повернув вчасно. Ніби й сума невелика, та де взяти ті гроші, коли пенсії отримує трохи більше 1000 грн.? У банку ввічливо повідомили, що треба одноразово сплатити 500 грн., а потім вираховуватимуть із пенсії щомісяця, інакше позбудеться хати. Навіть цієї суми не мала, адже до того були термінові витрати. А що ж син, поцікавилась, чому на матір переклав свій кредит? Жінка, перевівши подих, тихо мовила, що його згубила оковита. Залишився без роботи, родини, а був же на всі руки майстер… Та їй болить душа за нього, молиться і вірить, що схаменеться. А в редакцію прийшла, бо в банку була не одна така. От і виникло в неї запитання, чому фінустанови дають кредити людям, які не спроможні їх повернути? А мали б вимагати довідки з роботи, про заробітну платню тощо… Адже пияку що – напився й забувся, а страждають дружина, діти, матері. Хіба хочеться на старості літ позбутися майна, що наживали все життя, слухати по телефону погрози?

Колись-бо взяти кредит могли не всі охочі. Необхідно було нести в банк купу різноманітних довідок, чекати день-два позитивного рішення. Нині ж за декілька хвилин, маючи лише паспорт й ідентифікаційний номер, можна отримати гроші. Але варто думати і про те, що їх потрібно буде повертати. Тож треба добре все зважити перш ніж іти в банківську установу. А рідним тих, хто зловживає спиртним, – бути пильними й не дозволяти їм зробити необдуманий крок.

Ми ще довго гомоніли з Ольгою Іванівною. За радянських часів вони з чоловіком мали в «Сбербанку» понад 7000 крб., які заробили важкою сільською працею. Пропали ці гроші, зітхає жінка, і ніхто нікого не покарав за це, а з нас же вимагають повернути… Що тут скажеш?

 

Телефон – розкіш?

Новації, що нині пропонує «Укртелеком», за логікою, мали б бути направлені на те, щоб користуватися телефоном було легше. Та чи так це? Мабуть, багато хто наразі вже спробував подати замовлення на ремонт стаціонарного телефону чи налагодження Інтернету. Так-от, замість чотиризначного номера доводиться телефонувати 0-800-506-800. Далі вам доведеться по декілька разів набирати цілу купу телефонних номерів, слідувати якимось незрозумілим «інструкціям», та ще й після цього вас попросять оцінити їх роботу.

Добре, якщо ви – людина трохи поінформована і можете, хоча й за декілька спроб, залишити замовлення на ремонт. А як бути пенсіонерам? Адже їм, напевно, важко одразу «порозумітися» з автовідповідачем, встигнути записати десятки цифр, зробити все правильно та вчасно. Звичайне замовлення на ремонт телефону може тривати не менше півгодини. Та і це ще півбіди. Адже можна попросити когось зателефонувати в службу ремонту. Та чи так швидко виконають вашу заявку? Доводиться нагадувати зв’язківцям про це по декілька разів. От і виходить, що всеукраїнська автоматична система, що покликана покращити надання послуг зв’язку, ще більше ускладнює їх отримання. А може, так задумано?

А що робити, наприклад, жителю с. Карпилівка Миколі Ж., який повідомив про те, що навіть стовпи телефонні в селі попадали… І на заявки його не реагують. А як нині жити без телефону? Не всі ж мають можливість користуватися мобільними. Особливо якщо це літні люди. Такі от вони, реалії сьогодення.

 

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz