Ганна Карпець: «Треба завжди вірити в краще й працювати»

Минулого року Карпилівська, Карасинська сільські та Клесівська селищна ради створили Клесівську об’єднану територіальну громаду.

Це був перший етап адміністративно-територіальної реформи в Україні, яку проводять на європейський манер, з урахуванням польського досвіду адміністративного поділу та самоврядування. Замість теперішніх районів у країні планують створити територіальні громади зі спільним органом самоврядування, які об’єднуватимуть по декілька сусідніх міських, селищних або сільських рад. Кожна з таких громад отримає ширші права самоврядування та більше надходжень від місцевих податків і зборів. Їх самоврядуванням відатиме рада з представників кожного населеного пункту на чолі з головою, апарат сільрад скоротять за рахунок перенесення частини його функцій до центру об’єднаної громади. Замість сільських, селищних голів вводиться теж виборна посада старости.

Про цей унікальний для Сарненщини досвід і буття Карпилівської сільської ради поспілкуємося з її старостою Ганною КАРПЕЦЬ.

– Розкажіть, будь ласка, про Ваші враження від об’єднання в територіальну громаду.

– Дуже задоволена наслідками об’єднання з Клесовом. У мешканців спочатку дещо були страхи щодо того, чи не будуть усі кошти йти тільки на Клесів. Навіть думала, чи не дати задній хід. Але зараз упевнено можна сказати, що ці думки були безпідставні. Поки ми тут розмовляємо, в Карпилівській школі проводять капітальний ремонт: міняємо всі вікна на енергозберігаючі, а невдовзі почнемо міняти дах. Загалом на це виділили майже 2,6 млн. грн. І якби не було об’єднання, ніхто ніколи не надав би таких коштів селу.

– Як у цілому змінилося фінансове забезпечення сільради?

– Збільшилося в сто разів! Рахуйте: окрім коштів на школу, цього року передбачили 500 тис. грн. на електрифікацію нового житлового масиву в Карпилівці. Ще 100 тис. грн. виділять на відкриття третьої групи в дитсадку Карпилівки, у садочку теж тривають ремонтні роботи на 50 тис. грн. і міняють каналізацію. А минулого року на сільраду виділили всього 300 тис. грн. Цього вистачало тільки на зарплату працівникам і трохи на садочок. Те ж саме відбувається в Карасині: ремонтують школу, приміщення сільської ради. В Рудні-Карпилівській розробили генеральний план забудови, у школі роблять ремонт і замінили котел. Завдяки децентралізації зараз уже більша частина податку на доходи фізосіб залишається в сільраді, що значно сприяє наповненню її бюджету. Тож наразі все йде добре, слава Богу. І треба постукати по дереву, щоб так було й надалі.

Часто голови інших сільрад району запитують, як краще провести об’єднання. Вони вже не обговорюють його доцільність, а побачили стрімкі зміни в клесівській громаді – і прагнуть його.

– Які ще переваги бачите від об’єднання в територіальну громаду?

– Найперше, що спадає на думку: цього року вперше за весь час централізовано закупили фарбу й інші матеріали для поточних ремонтів у школах об’єднаної громади. Перевага очевидна – економія в порівнянні з закупками окремими партіями. Скоротився також і апарат сільради, але, на мою думку, значно зросла якість його роботи й ефективність. Скажімо, раніше мені, як керівнику, було дуже складно реалізувати якийсь проект для села – персоналу елементарно не вистачало, як і досвіду для написання проектів та освоєння коштів. Зараз же, завдяки таланту Тетяни Коханевич (заступниця голови клесівської громади – авт.), маємо фінансування всіх восьми проектів, потрібних громаді. З них три – для Карпилівки. Відзначу також, що значно спростився механізм отримання фінансування на потреби громади в порівнянні з підпорядкуванням райцентру. Немає в нас і заборгованості по зарплаті медикам.

– А як проходило об’єднання, тяжко було?

– Так, непросто. Але зараз приємно бачити, як мешканці села змінюють свою думку на краще щодо територіальної реформи. Рік тому довелося вислуховувать багато негативу від них за свою позицію «за» об’єднання. До нового року, поки не було належного фінансування об’єднаної громади, до приходу Тетяни Михайлівни, були страхи, що громада не запрацює, бо в нас просто не було грошей. Тепер переконана, що сильний фінансист конче потрібен для роботи будь-якої територіальної громади, це її двигун.

– Мабуть, непросто працювати на Вашій посаді. Ви десь отримували освіту управлінця?

– Фахову освіту здобула в Житомирі, де навчалася на агронома. І за спеціальністю працювала в Карпилівському колгоспі ще в радянські часи. Потім пішла в декретну відпустку, після якої влаштувалася вчителем хімії в Карпилівську школу. У 2010 році обрали головою Карпилівської сільради, а у 2015-ому переобрали на посаду старости.

– Чи є план розвитку села?

– Маємо перспективний план розвитку громади й кожної сільради. Кожен може його переглянути на сайті Клесівської громади (klesivska.gromada.org.ua – авт.). Ще на початку об’єднання головною метою для мене, як керівника сільради, була побудова дороги з  Карпилівки до траси Київ-Варшава, яка нам дуже потрібна. Зараз уже затвердили проект і кошторис на цю дорогу й додатково – два кілометри асфальту по вулиці Незалежності. Дорогу обіцяли зробити в цьому році, але поки є невелика затримка. Паралельно запланували висипати відсівом дорогу через Рудню-Карпилівську до Страшева, що значно спростить зв’язок із Клесовом. Кошти на це вже передбачені в бюджеті громади.

Єдине, що поки не налагоджено в роботі й люди жаліються, це приписка та реєстрація дітей, бо для цього потрібно їздити до Клесова. А так більшість довідок видаємо в Карпилівці. Також за потреби викликаємо до офісу сільради паспортиста чи іншого службовця для оформлення документів. Вірю, що невдовзі ці процеси налагодяться, особливо коли в Клесові от-от запрацює Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Ще плануємо встановити твердопаливні котли для опалення публічних будівель Карпилівки, попри те, що поруч є газопровід, бо це вигідніше, економніше.

– Які бачите актуальні проблеми в карпилівській громаді?

– Серед інших чи не найактуальніша – цевідсутність активних, працюючих людей. Наприклад, ремонтують школу: в описі проекту цих робіт спеціально для розвитку села зазначено, що виконувати їх мають місцеві працівники. Виявилося, що в Карпилівці є мало охочих до такої роботи. Найчастіша позиція: платіть нам, як на бурштині, це десь півтори тисячі в день, тоді й діло буде.

Нелегальний видобуток бурштину – це наша біда. Швидше б його легалізували, щоб люди могли просто працювати. Якщо ж його видобуток просто зупинять, тобто не дозволять місцевим жителям його копати, тяжко уявити, що буде з селом. Люди, які заробляли великі гроші на бурштині, не працюватимуть на роботі навіть за п’ять тисяч гривень на місяць. Вже є такі, що залишили навчання в інститутах, кинули роботу в лісгоспі, перестали їздити по заробітках деінде – бо подалися на бурштин.

Дивною є ситуація і з розподілом лісів навколо села. Так виходить, що в Карпилівки майже немає свого лісу. Ті, що навколо населених пунктів сільради, їм не належать. Тому податки та збори з Карпилівського лісництва йдуть у Стрільськ, із Рудні-Карпилівської тільки декілька кварталів належать нашій сільраді, а інші – Карасину. Тому вважаю, що необхідно переглянути розподіл меж лісів.

– Які є можливості для відкриття власної справи в громаді?

– У нас є всі умови для діяльності цеху з переробки деревини, смолозаводу. Навколо стільки землі пустує! Взяти хоч би луг для випасу – при правильному підході тут можна розвивати тваринництво.  Є й можливості для рекреаційного туризму: довкола багато озер і лісів. Не вистачає тільки інфраструктури. Аби хоча б хтось вклав трохи грошей. А сільрада сприятиме всім необхідним для започаткування справи. У Клесові, наприклад, цей процес вже йде: створили відділ із залучення інвестицій, ведуть перемовини про відновлення торфобрикетного виробництва.

– Громада має можливості допомогти охочим відкрити власну справу?

– Так, підприємець може подати проект свого бізнесу для співфінансування його початку з коштів громади. Нам потрібні інвестори, і ми готові сприяти їм.

– Ви хочете щось побажати своїм односельцям, жителям сільради?

– Хай вірять. Не треба думати, що нічого не вийде, нічого не буде робитися. Треба завжди вірити в краще й працювати. А не тільки думати, що нам хтось щось дасть або не дасть.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz