Самоврядування по-польськи

Дорогою від Вроцлава до Длуґоленки, найближчого великого міста, бачили помпи, що стоять всюди біля придорожніх каналів, від яких у різні боки відведені шланги.

Це системи зрошення для посівів і городини (а не для видобутку бурштину, як подумав би багато хто з нас). У селах бачив доглянуті сільськогосподарські комплекси. Біля одного з них таблиця вказує, що це чиєсь зерносховище, відновлене за грант Євросоюзу. Такі гранти стали доступними громадянам і підприємствам після вступу Польщі до ЄС, і часто їх співфінансує уряд. Місцеві кажуть, що це завдяки їм Польщі вдалося відновити економіку після занепаду комуністичної системи та проводе оновлення доріг і населених пунктів.

Уся забудова Длуґоленки – це одно- та двоповерхові будинки з садочками. Здається, тут немає навіть п’ятиповерхівок. До ґміни переїжджають жити багато містян із Вроцлава, центру Нижньосілезького воєводства, до якого належить і Длуґоленка. Тому населення ґміни зросло на 5 тисяч осіб упродовж 1996-2009 років (до 22,3 тис. жителів) і продовжує збільшуватися.

При в’їзді до ґміни стоїть старий будинок 1867 року, покинутий, але ще не розвалений. Раніше, внаслідок поділів Польщі наприкінці 18 століття і до кінця Другої світової війни, Нижня Сілезія та Длуґоленка були територією Німеччини. Навпроти ж цієї пам’ятки привертає увагу сучасний дім. На його фасаді висять дерев’яні колеса до воза й елементи упряжі – декоративне оздоблення і пам’ять про давні часи, зустрічаються такі й на будинках у Вроцлаві.

Найсучаснішою будівлею Длуґоленки є урядове приміщення ґміни. Вона побудована у двохтисячних роках теж на грант Євросоюзу. Окремі частини ратуші напівпрозорі й через них видно робочі місця.

Длуґоленка – об’єднання сіл, які мають відносну свободу самоврядування та управління коштами. Кожне село обирає солтиса, який представляє його інтереси в раді ґміни. Перед будинком адміністрації є інформаційний стенд, на ньому є й повідомлення про те, як кожен мешканець ґміни може допомогти її розвитку. А ще проста, трикрокова інструкція про те, як зробити особистий вклад у розвиток інфраструктури. Під нею – наочно вказано, скільки коштує 1 метр асфальтованої дороги, тротуару, освітлення, метр квадратний будівлі дитсадочку й загальна вартість стадіону. Таким чином, ґміна закликає своїх мешканців визначати місцем оподаткування саме Длуґоленку.

Тут варто зазначити, що кожен громадянин Польщі або постійний заробітчанин щорічно подають податкову декларацію про свої доходи, навіть якщо вже заплатили податки безпосередньо там, де працюють. В більшості випадків угоди (у тому числі про найм на роботу) укладаються з сумами до оподаткування. Тому часто від зарплати треба самостійно віднімати, а до цін товарів чи послуг – додавати податки й інші обов’язкові платежі, які вам треба буде сплатити. Такий підхід дуже дисциплінує фінансово, реальність податків відчувається при кожній покупці товарів чи послуг, а їх доцільність – при спогляданні, як рвучко оновлюються польські міста й дороги.

Польське законодавство передбачає направлення  частини сплачених податків до бюджету населеного пункту, де отримали дохід. Тому одразу після новорічних свят міста починають боротися за кожного платника податку. Новорічні вітання на рекламних щитах замінюють банери з закликами вказати саме те чи інше місто або село як місце оподаткування. У торгових центрах відкривають павільйони, де податківці безкоштовно пояснюють, як заповнити податкову декларацію. А переплачені кошти держава повертає громадянам (до речі, в Україні це теж працює).

Зараз ґміна активно готується до ревіталізації. Це слово з латинської мови дослівно означає «оживлення» і застосовується тут для опису відновлення численних об’єктів: публічних споруд, занедбаних промзон, парків тощо. На забезпечення цього процесу в Длуґоленці розробили програму, яку пропонують оцінити за допомогою он-лайн анкети.

Та особливо привертає увагу пам’ятка, що причаїлася в яблуневому садку біля адміністрації ґміни. Тут кожне дерево має табличку з повідомленням, хто і коли його посадив. Є яблуні від солтисів і духовенства, архітектора, який спроектував будівлю. Росте тут і пам’ятка про спільний візит до Длуґоленки делегації Сарн і міста Новий Двір Ґданський (теж місто-партнер Сарн) – дерево, посаджене минулого серпня.

Війт (тобто керівник) Длуґоленки Івона Агнєшка Лєбек (Iwona Agnieszka Łebek) є почесною громадянкою Сарн із 2009 року. А колишній мер Сарн Леонтій Ніколайчук – почесний громадянин Длуґоленки з 2008 р. Ґміна Длуґоленка та Сарни – партнери з 2004 року. Між ними постійно відбуваються обміни делегаціями. За минулі два роки мешканці всієї ґміни зібрали й передали чималу допомогу для України, зокрема 6150 злотих на реабілітацію і протез пораненому на Євромайдані сарненцю.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz