Ветеринар-травознавець

«Якби довелося починати життя спочатку, не замислюючись, знову обрав би професію ветеринара!», – з упевненістю і гордістю розповідає лікар із понад півстолітнім трудовим стажем, уродженець Малого Вербчого Петро БОЛКУН.

Це людина, яка все життя сумлінно й відповідально пропрацювала ветеринаром, лікуючи братів наших менших. Навіть перебуваючи шість років на пенсії, не відмовляє односельцям, якщо звертаються за допомогою, попри ніч чи свято.Свою мету Петро Васильович методично втілював у життя: спочатку закінчив із відзнакою Млинівський технікум, отримав там початкові навики професії. А згодом продовжив заочно навчатися у Львівському ветеринарному інституті. Ще студентом не обмежувався звичайною інститутською програмою – працевлаштувався в місцевий колгосп ім. Шевченка (нині КСП «Шевченківське»). 21-річному парубку нелегко було в господарстві з великим поголів’ям рогатої худоби, зате траплялися хороші люди, підтримував дружний колектив. Не завжди в молодого спеціаліста все вдавалося, бувало, й не знав чогось, адже досвід набувають із роками, практикою, великим бажанням допомогти. Тому після роботи сідав за книжки в пошуках відповідей на всі запитання.Петро Васильович, окрім основної діяльності, захоплюється лікарськими рослинами. Має багато літератури про цілющі трави. Разом із сином Богданом любить ходити лугами, полями в пошуках того чи іншого чар-зілля. І недарма, адже чоловік хворіє на гіпертонію, але досі хімічних препаратів не приймав, підтримує здоров’я травами. Також лікує рідних і близьких диво-настоянками. Із власного досвіду порадив при застуді чи грипі випити чаю з мати-й-мачухи, липи чи малини, який полегшить дихання і не зашкодить організму. Добрим і вдячним словом згадує заслуженого лікаря-ветеринара України з с. Велике Вербче Наталію Проніну.- Чимало досвіду набув саме в неї, це був лікар від Бога, нині таких обдарованих людей мало, – ділиться Петро Болкун. – Вона також розумілася на травах і завжди наголошувала, що з природою треба дружити.Петро Васильович знаний не лише в місцевій окрузі. Скажімо, у с. Ромейки Володимирецького району його теж добре знають і поважають. Адже на практиці виявився вмілим спеціалістом навіть у безвихідних ситуаціях. Приміром, вдавилася корова картоплиною, місцеві лікарі сказали, що єдиний вихід – дорізати. Господарі, не полишаючи надії, попросили допомоги в Петра Васильовича, той наказав дочекатися. І хоча це була пізня вечірня пора, усе ж поїхав і врятував тварину від смерті.Сільський ветлікар дуже позитивно ставиться до дітей, які прагнуть вчитися. Бо це, каже, найцікавіші роки юного життя. Найбільше завдячує своїм вчителям. – У студентські роки, – пригадує, – навчали вчителі-фронтовики, які казали, що не розуміють того, що в молоді немає прагнення до навчання. Адже коли вони вчились у післявоєнні роки, книжок було по одній-дві на групу, почергово брали та вчили ночами. А зараз є чимало доступних джерел інформації, та, на жаль, немає бажання… Продовжити батьківську професію пробував син Богдан, та, провчившись півроку, вирішив забрати документи – не припало до душі. Хоча директор навчального закладу сказав: «Якщо людина до тебе звернеться за допомогою і ти зможеш зарадити, то вже заради цього варто вчитися». Доньки-близнючки закінчили Рівненський гуманітарний університет, здобувши професії менеджера-економіста. Ганна працює ревізором в «Ощадбанку», Олена ж обрала стежину, наближену до Бога, – нині послушниця жіночого монастиря. Дружина Галина Пиминівна також трудилася в місцевому колгоспі, завжди підтримувала й розуміла чоловіка в його нелегкій професії.Одружився Петро Болкун у 25 років, будучи студентом, та навіть поява діточок не збила завзяття до навчання. Навпаки, з посмішкою пригадує:- Допомагали мені контрольні писати, позасаджують голови під руки, ніби курчата, та з цікавістю слухають, що читаю. Родина тримає невеличке господарство, корову, коника, який є незамінним помічником у заготівлі корму, сіна. А також лікарських рослин, адже ростуть вони не лише в селі, є й такі, за якими долають шлях аж за сусідній Корост.- Найкращий лікар – природа, хоча б тому, що виліковує три чверті всіх хвороб і ніколи не відгукується погано про своїх колег, – переконує Петро Болкун, лікар, травознавець, зрештою, просто хороша людина.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz