Все, що в силі чинити рука твоя, те й роби

Як стверджує народна мудрість: вік живи, вік учись. Таки й справді, інколи доводиться все життя вчитися, аби чогось досягти й щось уміти.

Та є люди, які ніби з народження знають, що і в якій руці тримати. Як, приміром, Василь ПАТРИКЕЙ із с. Мале Вербче. Ще школярем молодших класів самотужки змайстрував електрогітару.

На околиці села, ніби сховане за пишними вербами, красується господарство Василя Патрикея. На подвір’ї біля хати велика скирда соломи нагадує, що закінчилися жнива. А поруч на саморобному тракторі з причепленим возом і сам господар перевіряє техніку після роботи. Василь Васильович ще школярем почав цікавитися електронними речами, технікою, проводив різні експерименти. З нетерпінням чекав закінчення уроків, аби прибігти додому й щось змайструвати. Пригадує, як зробив кораблик із двигуном. Коли запускав його плавати на болоті біля хати, то всі діти збіглися подивитися. Згодом вивчився на майстра сільського будівництва у ВПТУ-22. А з 1993 по 1995 рік проходив строкову службу в морфлоті в м. Алушта, у нині окупованому російськими військами Криму. Повернувшись додому, продовжував удосконалювати знання, які перейняв від столяра дідуся Євгена.

Молодий чоловік добре знається на кресленні. Якщо в селі хтось планує будуватися, то зазвичай питає поради Василя Патрикея. Він не лише підкаже, а й схематично накреслить на папері план майбутньої споруди. Згодом ще навідується з відповідними інструментами, аби підсобити односельцям. Та найбільше йому до вподоби техніка. Дуже любить мотоцикли та добре розуміється в їх ремонті. Про це знають не тільки в селі, а й із сусіднього Кричильська, Коросту, Великого Вербчого їдуть до нього, аби допоміг розібратися з поломкою залізного коня. Собі ж Василь зібрав мотоцикл, як-то кажуть, із того, що було. На новий коштів не мав, тому запчастина до запчастини, крок за кроком, і вже невдовзі парубок їздив вечоркувати до коханої Наталки на власній техніці. Згодом молодята побралися. Нині виховують двох донечок – десятикласницю Каріну та семикласницю Настю. Дуже здібні й роботящі дівчатка, допомагають батькам, ходять по чорниці. Менша ж донечка тату за сина, адже якщо треба трактором десь під’їхати чи щось допомогти, Настя вправно це зробить.

Василь Васильович на всі руки майстер, адже працює не лише з технікою, а й із деревом, металом. Приміром, власноруч зробив токарний верстат, а щоб дружина не гнула спину, саджаючи картоплю, змайстрував картоплесаджалку, а для себе – косарку. Переробив газовий котел на твердопаливний, самотужки зробив у будинку автономне опалення. А ще змайстрував автоклав. Нині Василь Патрикей трудиться робітником у сільській школі. До цього працював і в колгоспі механіком зерноочисних машин, і чимало їздив по заробітках. Де також його вміння були помічені. Скажімо, гарно попрацювавши в одного дідуся в Києві, той йому подарував «Жигулі», хоча й не нові, та все ж на ходу. Ще й сам пригнав у Мале Вербче… Автомобіль Василь переробив на трактор, адже в селі це потрібніша техніка: зорати, посіяти, привезти щось із поля. Який, до речі, не потребує багато пального. Адже умілець заправляє його бензином наполовину з… водою. І він їде без проблем.

Люди часто звертаються до чоловіка за допомогою щось зробити, відремонтувати. Приміром, нещодавно попросили переробити електрокар на дизелькар. Тому часу на відпочинок нема. Ось і зараз каже:

– Перепрошую, побалакав би з вами, та ніколи, бо треба йти допомогти отцю Василю, настоятелю місцевого храму, там у господарстві воду прорвало.

І хоча Василь Васильович не має вищої освіти, та все ж і розетку відремонтує, і баню зробить, і в поміч дружині на швейній машинці штани підшиє. Отож ніхто не стає майстром, не тренуючись у майстерності.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz