Жителям Чемерного бракує якісної дороги й електропостачання

Чемерне заснували післявоєнного 1945 року. Село порівняно молоде сучасне. Про це свідчать і новобудови, які приїжджі називають котеджами або особняками, адже такі побачиш не в кожному селі.

DSC_1974Справжньою окрасою Чемерного є Будинок молитви. Тут також працюють школа, ФАП, клуб, заклади торгівлі, деревообробне підприємство та ще з виготовлення пелетів і біодобрив. Дорога до населеного пункту встелена бруківкою, лише в центрі побачили клаптик асфальту. Живуть тут люди різних професій: учителі, продавці, кухарі, водії, будівельники… Один одного знають, зустрічаючись на вулицях, чемно вітаються між собою і навіть із незнайомцями.   З деякими чемернянами познайомилися й поговорили про здобутки та проблеми села.

Багата дітками й талантами родина Симончуків

Обабіч дороги, що стелиться від траси Київ-Варшава, розкинулась килимом рілля. Хтось посіяв жито чи, можливо, підготовив поле для посіву пшениці. Незрима радість миттю наповнила серце – буде хліб. Свіжий, запашний, спечений у печі. Колись такий випікала моя мама. Упевнена, у Чемерному й досі його виготовляють і споживають. Тим паче тут живуть багатодітні родини, тож їм вигідніше напекти буханців, ніж купувати. Селяни знають ціну кожній копійці, кілограму зерна чи картоплі, бо добувають їх у поті чола.

DSC_2101У Чемерному люди багато працюють на землі. У селі інакше не можна. Щоб мати хліб і до хліба, потрібно сумлінно трудитися з ранньої весни до пізньої осені. Так, у родині Любові та Леоніда Симончуків працю поважають з дитинства. Господь благословив подружжя сімома доньками й одним синочком. Виховують їх у любові й шані до Бога та людей. Удома застали лише господаря Леоніда Миколайовича з донечкою Ольгою та внуком Дмитриком. Господиня Любов Олексіївна саме пішла на зібрання. Леонід Миколайович розповів, що заробляє на життя заробітчанством. Їздить у Москву й Київ. За професією електрик, та хоч за що б узявся, зробить до толку. Дружина спершу працювала на меблевій фабриці, згодом у Радивилові дояркою, звідки й пішла на заслужений відпочинок. Вона славна господиня й затята квітникарка. І дотепер біля її оселі милують око хризантеми. А влітку, кажуть, тут справжнісінький квітковий рай. Симончуки тримають велике господарство, обробляють багато землі. Працюють завжди разом. До речі, дітки в них не лише працелюбні, а й творчі. Наталія здобуває професію кравця та співає у християнському хорі, Леся освоює ази гри на фортепіано, Ольга захоплюється бісероплетінням, а Люба – тракторист. Так-так, дорогий читачу, я не помилилася. Ця мила дівчина вже давно освоїла цю не зовсім жіночу професію. І не лише родині допомагає орати та возити сіно, зерно, буряки трактором, а й усім, хто попросить із односельців. У Чемерному знають, що вона з технікою на «ти». Уже й не дивуються, коли бачать юнку за кермом. Хоча дівчина одразу ніяковіє, коли проявляють цікавість до її вибору. До речі, у родині Симончуків двоє дітей Марія й Микола вже одружені, тож дідусь із бабусею мають 5 онуків. Доречно зауважити, що в місцевій дев’ятирічці про цю сім’ю відгукуються дуже гарно. Директор Марія Цуман зауважила, що дівчатка скромні, старанні, добре навчаються.

DSC_1990У школі буде тепло…

Завітали й у Чемернянську ЗОШ І-ІІ ст. під час уроку, тож, як і годиться, панувала тиша. Директор Марія Цуман розповіла, що школу збудували в 1952 році. Нині тут здобувають знання 169 учнів, яких навчають 20 педагогів. До речі, 8 із них доїжджають із Сарн. Усі вчителі молоді, дружні й талановиті. Ольга Жилка, Валентина Дриганець, Світлана Жученя, Оксана Серветник друкували роботи в науково-методичних виданнях. Учні щороку беруть участь і здобувають призові місця в районних й обласних олімпіадах, конкурсах.

Марія Василівна очолює заклад уже майже 30 років, а вчителює в ньому майже півстоліття. За цей проміжок часу він став для неї другою домівкою. Розповіла, що нині вирішують одну з найактуальніших проблем – будують систему опалення. За сприяння депутата райради Анатолія Босюка вже виділили 240 тис. грн на внутрішнє розгалуження та 400 тис. грн – на будівництво котельні. Робота саме в розпалі. Зауважила директор, що сприяють вирішенню актуальних проблем закладу й приватні підприємці. Олександр Трухин, очільник підприємства з виготовлення пелетів і міндобрив, придбав і встановив за власні кошти ворота на шкільне DSC_2002подвір’я, вартість яких 12 тис. грн. Співпрацюють також із пресвітером Будинку молитви християн віри євангельської Михайлом Маковецьким, який підтримує заклад матеріально впродовж багатьох років.

Навчальний заклад має доволі привабливий вигляд. Ще у 2013-2014 навчальному році тут замінили дах. Цього року за кошти відділу освіти зробили сучасний фасад. Про це директор розповідає з особливою гордістю, адже працювали разом великою шкільною родиною, навіть членів сімей залучали. Також замінили частково підлогу в коридорі, відновили парти, отримали багато спортінвентарю, хімікатів у кабінет хімії. Отож Марія Цуман щиро дякує за розуміння й допомогу всім, хто сприяв цим перемінам. І, звичайно ж, розповіла й про проблеми. Найболючішою, мабуть, залишається двозмінне навчання. Групи дошкільнят навчаються в пристосованому приміщенні на території навчального закладу. Там DSC_2037також облаштували спортивну кімнату, оскільки у школі немає спортзалу, світлицю для проведення культмасових заходів і бібліотеку. Цю будівлю називають польським будиночком, адже побудували його в далекому 1910 році, тож потребує капітального ремонту, заміни підлоги, електропроводки, вікон і дверей.

Поспілкувалися також із завідуючою книгарнею Тетяною Сафоновою. Книжковий фонд тут становить 9 тис. підручників. Цього року отримали нові для 8 класу. Але не вистачає художньої літератури, надходження мізерні, лише 10 книг у рік, тоді як читачів значно більше.

DSC_1977Зауважила Галина Цуман і на інших проблемах закладу. Скажімо, у школі є Інтернет, але неякісний. Та, мабуть, найбільшою прикрістю для всіх жителів села є пустуючий дитсадок. Приміщення побудували в кінці минулого століття, але так і не ввели в експлуатацію. Та чемерняни вірять, що заклад колись таки запрацює через приріст населення. Було б добре, якби будівлю реконструювали під комплекс дитсадок-школа, тоді проблему двозмінного навчання вирішили. Директор зазначила, що керівники району пообіцяли виділити кошти на проектно-кошторисну документацію.

DSC_206710 вагітних і 34 малюки до року

У сільському ФАПі нас зустріла завідуюча Юлія Булейко. Опалюють заклад медицини електричним обігрівачем, тепла там не відчули. Воно й не дивно, адже за вікном осінь. Проте очільниця поділилася приємною новиною, мовляв, за сприяння центру первинної медико-санітарної допомоги вже завезли будматеріали й незабаром змурують грубку. Сподіваємось, її зроблять уже незабаром.

Юлія Олександрівна також розповіла, що на обліку нині перебувають 10 вагітних і 34 малюки до року. І це притому, що в селі мешкає 800 громадян. Щомісяця селян оглядає сімейний лікар із Тутовицької амбулаторії загальної практики сімейної медицини Наталія Дятлик. Найчастіше мешканці звертаються з проявами гіпертонії. З початком холодів почастішали випадки захворювань на ГРВІ, грип. Того дня медичка саме проводила проби Манту. А вже сьогодні – БЦЖ. Вакцина, зауважила, надходять регулярно. На невідкладну допомогу виділяють щомісяця 800 грн. У ФАПі діє аптечний пункт, де селяни купують ліки, що постачає сарненська аптека № 6 ПАТ «Сарнифармація».

 

Про важливе й наболіле

DSC_2080Навідались і в магазин Стрільського споживчого товариства, де продавцем уже 5 років працює Ніна Кравчук, а її колега Галина Мельник віддала торгівлі аж 35 літ. Асортимент продукції тут широкий: продукти харчування, побутова техніка, господарські товари. Поцікавилась, яка ціна продуктів першої необхідності. І ось що мені відповіли: гречка фірми «Чудонива» (800 г) – 28,50 грн, рис ваговий – 18 грн, фасований «Хуторок» (900 г) – 20,00 грн, пшоно – 8 грн, цукор – 15 грн за 1 кг, олія за літр «Олейна» – 37 грн, «Розумниця» – 31 грн, хліб «Карпатський» нерізаний можна придбати за 8,30 грн. Отже можете порівняти з цінами тих закладів, де купує продукти для своєї сім’ї.

DSC_2011
Фото Едуарда КОЛЯДИЧА

Насамкінець запитала в жителів Чемерного в селі найгостріші проблеми. Бідкались селяни на перепади напруги електроенергії, через що виходять із ладу холодильники, котли, пральні машини, інша побутова техніка. Турбують ями на дорогах. Люди мріють, щоб шлях врешті-решт привели в належний стан. Каріна Філончук, яка працює в Сарнах, а живе в Чемерному, просить, щоб у село курсував більший автобус, адже той, що обслуговує нині, не забирає всіх людей, бо їде через Тріскині, Тутовичі, Довге. Чемерняни сподіваються, що нині влада дослухається до їх проблем. Ми ж згодом знову завітаємо до них, щоб пересвідчитися: згодом почули селян, чи вкотре закрили очі на недоліки що дошкуляють людям роками.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz