Грай, скрипалю, грай, у скрипці – твоя велич

Холодні осінні вечори, коли за вікном шумить вітер і дріботить дощ – найсприятливіша пора для роздумів і спогадів. Час ніби зупиняється, і ти поринаєш у миті, що вже розтанули у вічності.

Милуєшся ними, захоплюєшся, заново переживаєш, а вирвавшись із їх обіймів, почуваєшся оновленим і на крапельку мудрішим.

Доля людини – найглибша скарбниця вічних істин, що розкриваються на сторінках життя. Історія героя цих рядків почалася далекого 1957 року, коли в будівлі старої майстерні по вулиці Кірова (тепер Просвіти) відкрили музичну школу. На той час тут було всього сім класів і працювало декілька педагогів.

Маленький Мітя АВГУСТОВСЬКИЙ, якому дуже сподобалася скрипка, став одним із перших учнів закладу. Тоненькими пальчиками він невтомно вчився гарно притискати струни й правильно водити смичком, щоб видобути такі бажані сріблясто–чисті звуки з тендітного інструменту. І вже на другий рік  талановитий хлопчик узяв участь у звітному концерті школи в числі кращих учнів.

Після закінчення музичної школи молодий Дмитро без вагань іде навчатися в Рівненське музичне училище. Незабутні дні юності, насичені бесідами та зустрічами, успіхами й невдачами – період його духовного та професійного зростання.

Через чотири роки Дмитро Августовський повертається в стіни рідної музичної школи вже педагогом. Із вогником в очах він став відкривати премудрості професійної гри маленьким учням, власним прикладом надихаючи їх до творчих звершень. Скрипка співала в його руках голосом юності й віри, а серце жадало вчинків і перемог. Він захоплював вихованців добротою, чуйністю і безмежним терпінням, за що вони віддячували йому успіхами. Сцена й музика шліфували його талант скрипаля, а теренами педагогічної праці він крокував до самовдосконалення.

Відтоді спливло багато літ. Сьогодні Дмитро Вікентійович уже шанована людина Сарненщини, викладач із багаторічним досвідом і директор із великої літери. Він ні на мить не зрадив улюбленій справі, ні на крок не відступив із обраного шляху. Далеко позаду залишилися роки навчання в інституті. Уже багато досягнень здобуто на ниві педагогічної роботи по класу скрипки і гітари (викладати її Дмитро Вікентійович став, коли не вистачало педагогів–професіоналів). Великий досвід отримав під час роботи заступником директора, і вже майже 22 роки Дмитро Августовський очолює Сарненську  дитячу музичну школу.

За цей час педагогічний колектив, завдячуючи зусиллям Дмитра Вікентійовича, помолодів. Адже всіх випускників закладу, які теж обирають стежину педагогічної діяльності, директор бере під своє крило. А на вакантні посади шукає талановитих і перспективних викладачів з усієї області. І може пишатися створеним власноруч духовим відділом, де працює 5 викладачів і навчається 60 учнів.

Загалом педагогічний колектив школи має у штаті понад 50 викладачів, які в тісній співпраці, об’єднані любов’ю до музики та викладацької діяльності, плекають таланти поліської землі.

Тільки в Сарненській школі навчається понад 500 учнів, а ще за роки керування Дмитра Вікентійовича відкрили три філіали: в Немовичах, Стрільську та цьогоріч найбільший – у Селищі. Щороку 50-60 вихованців стають випускниками школи, декілька з них обов’язково йдуть шляхом наставників. Численна когорта професіоналів мистецької справи з числа їх учнів плідно творить як на теренах України, так і далеко за її межами. Серед них є й вихованці Дмитра Августовського. Це Олена Соколовська, яка нині працює в Португалії, та Валерій Тиховський – у республіці Білорусь.

 

Цікавий оповідач і неперевершений жартівник

Жива, оптимістична, світла енергетика педагогічного колективу Сарненської музичної школи вражає всіх, хто хоч раз побував у її стінах. Тут панує дух творчості, колегіальності та співпраці, без тіні заздрощів і неповаги. Поза сірою буденністю, незважаючи на побутові труднощі, на чільному місці в серці кожного викладача стоїть бажання зробити світ трішки кращим. І в цьому велика заслуга керівника. Інтелігентний, тактовний, заряджений позитивом і оповитий тонким шлейфом гумору, Дмитро Вікентійович завжди радо зустрічає колег на порозі школи. Він є мудрим наставником для молодих педагогів і відданим другом для старшого покоління. Кожен знає, що з ним можна розділити як радість, так і біду. З ним легко працювати, а відпочивати – просто задоволення. Цікавий оповідач і неперевершений жартівник, а ще – затятий рибалка й грибник, до безтями закоханий у музику – ось портрет нашого героя, в якого все ж на першому місці в житті – улюблена професія.

Директор – посада, що вимагає від людини великої роботи в суспільній, адміністративній і господарчій сфері. Та попри все Дмитро Августовський успішно продовжує викладацьку й творчу діяльність. Під його керівництвом оркестр народних інструментів, до складу якого входять усі викладачі школи (що велика рідкість для інших музичних шкіл), отримав звання народного аматорського й досягнув вершин виконавського розквіту. В останні роки оркестр став окрасою всіх міських заходів і є перлиною звітних концертів школи. Дмитро Вікентійович невтомно шукає новий, сучасний репертуар, цікавий сьогоднішньому глядачеві та відповідний часу.

Викладачі дуже поважають свого керівника, цінуючи його самовіддану роботу й відкритість душі. Кожен із них упевнений, що завжди матиме підтримку директора в усіх починаннях, бо той щиро переймається роботою, успіхами і невдачами педагогів та учнів. Зауважу, що завдяки його невтомній турботі інструментальну базу школи постійно оновлюють і поповнюють (хоча новий рояль так і залишається далекою заповітною мрією маестро). Також великий внесок у закладі регулярно роблять у пошиття костюмів, як для дорослих, так і  дитячих колективів.

До речі, у школі нині існує 11 учнівських колективів, а найяскравіші серед них – зразковий дитячий хор «Глорія» (керівник Галина Пономаренко) та зразковий дитячий оркестр духових інструментів (керівник Григорій Козійчук). Колективи та солісти школи щорічно стають переможцями та лауреатами обласних і всеукраїнських конкурсів, і вже давно є улюбленцями місцевих прихильників музичного мистецтва.

Колектив Сарненської дитячої музичної школи пишається директором. І з нагоди 65-ої річниці від дня народження висловлює йому глибоку вдячність за відданість справі серця:

Із ювілеєм привітання

Й глибоке, щире шанування

Вам шлють колеги з колективу,

Який Ви власноруч створили.

Ми Вам бажаємо в здоров’ї,

У мирі, радості й любові

Ще безліч довгих літ прожити,

І працювати, і творити

Так само віддано й натхненно,

Бо (ми це знаєм достеменно):

У тому Ваша вища втіха,

На зло всім труднощам і лихам.

Щорік, щоденно, щохвилини,

Без відпочинку, без упину

Ви школі серце віддаєте,

Її до успіхів ведете.

І кожен в місті добре знає,

Який директор нас єднає:

Надійний, вірний, добрий, щирий,

І керівник, й скрипаль умілий.

У музиці Ваша розрада,

Й не на заваді вам посада,

Щоб в  свято чи в життєву скруту

Для всіх нас чуйним другом бути.

То ж наш поважний ювіляре,

Нам цих рядків авжеж  замало,

Щоб передати привітання

Усіх колег, та  все ж зізнання,

Що ми Вас любим й поважаєм,

І благ усіх земних бажаєм.

До Вас летять хай в світлу днину

Від професійної родини,

Яка Вас міцно обіймає

І з Днем народження вітає.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz