Андріївські вечорниці

Прийшла зима. Вже завершили польові роботи селяни, зібравши весь урожай. Розпочався Пилипівський піст. Люди готуються до різдвяних свят.

Отож є час для прядіння, ткання, вишивання. Хлопці допомагали батькові ладнати господарське начиння, наводили лад у господарстві. Прийшов час і для молодіжних розваг, гадань, вечорниць. В одній із хат у селі на вечорниці збиралася молодь. Дівчата йшли з верете­нами, потасями, клубками, коловертками, кужілками, несли починки, аби на­прясти побільше ниток. Хлопці допомагали їм. Юнки пряли, співали постових пісень, розучували колядки й щедрівки, грали, жартували. Танців не було, адже настав піст. Тут знайомилися панянки з парубками.

У народі кажуть: «Введення прийшло і свят привело». На цей празник важ­ливим було те, хто перший увійде в хату, тобто «першого полазника». За народними віруваннями, він принесе в хату щастя або невдачу. Якщо прийде молодий гарний чоловік, то родина весь рік буде здоровою, з гро­шима та щасливою. Якщо ж зайде старий і кволий – чекай хворо­би, безгрошів’я, та злидні не покинуть оселю весь рік. А найгірше, коли увійде стара жінка – добра не чекай.

У багатьох селах збереглися поговірки: «Скільки на Введення води, стіль­ки на Юрія трави», «Як є на Введення вода, то буде в мисці молоко», «Як Вве­дення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде». У першого полазника вірили на Різдво, Новий рік.

7 грудня – Катерини – свято жіночої долі. У цей день дівчата ворожать і закликають долю. Вранці до схід сонця юнки йшли в садок і зрізали гілочку вишні, ставили в хаті в пляшку з водою, чекаючи свята Меланки. Якщо до Меланки вишня розів’ється й зацвіте – то добрий знак, то й доля цвістиме. А якщо засохне – то віщувало лихо.

Увечері дівчата сходилися до однієї хати й варили разом вечерю – борщ і кашу. До них приходили хлопці – й розпочиналися розваги.

День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Кажуть, апостол Анд­рій проповідував християнство в самому Царгороді, на узбереж­жях Чорного моря й околицях нашої столиці – в Києві. Початок розповсюдження християнства на наших землях пов’язаний з іменем Андрія Первозванного, який у І ст. після Різдва Христового проповідував Єван­геліє в Північному Причорномор’ї. За свідченням літопису «Повісті минулих літ», із кримського Херсонеса апостол Андрій із учнями рушив по течії Дніпра на північ. Він благословив місцевість, де пізніше з’явився Київ, встановив тут хрест і сказав учням: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, тут буде місто велике, і Господь воздвигне багато церков». Тому святого апостола Андрія Первозванного, якого традиційно величають першим єпископом Константинопольським, вважають основоположником Української православної церкви.

Хоч Андрій Первозванний християнський святий, але в народі є звичаї й обряди, пов’язані з гаданнями, заклинаннями, що сягають у дохристиянські часи. Найцікавіший із них – це випікання й кусання калети. Тому обряд «Калета» був надзвичайно популярним у молоді, який проводили на Андріївських вечорницях, А ще в цей день дівчата гадали на майбутню долю, на хлопця, з яким одружаться, і відбудеться це в цьому році. Разом готували вареники з капустою та картоплею. Також були з сюрпризом (переважно з клоччям). За такий треба було виконати бажання: поцілувати когось, прокукурікати, пролізти на горище в темноті або ж виконати інші жартівливі забаганки. Всі іг­ри супроводжували веселощі, сміх. Потім молодь сідала до спільної вечері.

Далі йшли свята Варвари, Сави, Наума, Ганни й досить пошановане в нашому народі – це празник Миколая.

Про всі ці традиції, звичаї, обряди зимових торжеств зможете дізнатися, побувавши на наших Андріївських вечорницях, що відбудуться 13 грудня о 15 годині в приміщенні Сарненського історико-етнографічного музею. Запрошуємо й усіх учасників клубу «Надвечір’я» на вечорниці та вареники.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz