Святе, як хліб, моє село

Ці слова червоною ниткою пронизували чудове дійство, на яке поспішили того вихідного і дорослі, і малі жителі Ясногірки.

DSC_4780Відремонтований, щойно пофарбований сільський клуб із самісінького ранку закликав мелодіями пісень. Невдовзі вщерть заповнена зала не змогла прийняти всіх охочих односельців. Сцену прикрасило оригінальне панно словами, винесеними в назву заходу, осіннім деревом, з якого спадає багряний лист і журавлями, що ніби летять назустріч осінньому промінню сонечка. Гарно так.

І коли на сцену вийшли ведучі Ангеліна Бакунець і Михайло Вознюк, зала завмерла в передчутті прекрасної зустрічі з добре знайомими, але разом із тим незнайомими, бо досі хто знав, чим багаті односельці, щирі душею, талановиті й невтомні, родини Опальків, Євгейчуків, Бакунців, Єленців…

DSC_4713Сестрички Ангеліна й Світлана Бакунці презентували присутнім музичне вітання. В їх виконанні задушевно прозвучала пісня «Село моє». Адже в Ясногірку прийшов престольний празник святого архістратига Михайла. І так слушно культпрацівники на чолі з завідувачкою Оксаною Євгейчук організували та провели День села. На зміну дівчатам барвистими метеликами поспішили вбрані в українські національні костюми наймолодші учасники свята – юні танцюристи дитсадка «Берізка», які відвідують клуб спортивно-бального танцю «Тріумф». Вихованці справжнього ентузіаста своєї справи, художнього керівника Миколи Сав’юка азартно дебютували композицією «Великі танцюристи», заслужено зірвавши шквал дружніх оплесків присутніх.

DSC_4758Сестрички Бакунець знову заволоділи сценою, порадували патріотичною піснею «Україна – це ти», а Леся Харитончик здивувала піснею «Вишиванка» – так щиро, проникливо, прикладаючи правицю до сердечка…

Нині тихо й спокійно на нашому рідному Поліссі, дорослі працюють, виховують синів і дочок, піднімають дітвору, та калейдоскоп життя-буття зафіксував період, коли Україну торкнуло страхіття голодомору, коли палала земля під час Другої світової війни, непрошено й негадано молодих земляків випробували пронизливий вітер-афганець, смертельні ущелини чорної азіатської країни, а нині чимало односельців перебувають у зоні АТО… Усе згадали ведучі, запропонувавши хвилиною мовчання вшанувати вічну пам’ять співвітчизників, які не повернулись на отчий поріг.

Із Днем села прийшли привітати присутніх настоятель Свято-Михайлівського храму ієрей Ігор, спеціаліст Селищенської сільської ради Ірина Опалько. Настоятель храму ієрей Ігор зробив короткий екскурс в історію села, згадав прадавню легенду його виникнення, приводом до якої стала височенна гора, що сонцем сіяла і скликала всіх, хто приходив повз місцевість. Так гарно було навкруги, затишно й спокійно, що почали селитися люди. Отець побажав присутнім міцного здоров’я, добра, Божої благодаті, примноження чеснот, що піднімають над суєтою сьогодення во славу Всевишнього, у волі якого перебуває кожен із нас. Односельці з благовоління слухали батюшку, дякуючи оплесками за змістовну розповідь, що нагадувала проповідь.

DSC_4793На сцену запросили представників хорошої дружної родини Опальків, які мають 26 онуків. Старійшини роду Галитна й Микола декілька десятків років живуть у мирі, злагоді й любові, служать добрим прикладом для рідних, близьких й усіх односельців. Зичили найкращих побажань і довгожителю Феодосію Павлушку. Згадали молоде подружжя Раїсу й Сергія Тетеруків, Юрія і Марину Павлушків, родина яких поповнилась шостим немовлям. Кожному запрошеному, окрім сердечних побажань, під оплески присутніх вручали скромні подарунки.

І знову сцену заповнили всі учасники художньої самодіяльності. Співали Людмила Єленець, Оксана Євгейчук, учениці Ясногірської ЗОШ І-ІІІ ст. сестри Світлдана й Оксана Ковтуни з подругами Яною Яковенко та Наталією Павлушко виконали сучасний ритмічний танець. Завершили свято румбою у виконанні старшої групи спортивно-бального танцю клубу «Тріумф» та піснею «Це моя Україна» у виконанні Людмили Єленець. Під її мелодію присутні подивилися танцювальну композицію «Пам’ятаю». Завідувачка клубом Оксана Євгейчук, ведучі Ангеліна Бакунець із Михайлом Вознюком, яким того дня додалося по року, щиро зичили всім здоров’я, всіляких життєвих гараздів, щоб дочекатися чергового свята.

DSC_4752
Фото Едуарда КОЛЯДИЧА

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz