Таланти родини Комарів

Галина КОМАР вела курси в навчальному центрі Сарненського районного центру зайнятості, випустила декілька груп квіткарок. Коли вчилися швачки, навчала їх оздоблювати одяг квітами, шкірою тощо.

Саме там її побачила методист Сарненського будинку дітей і молоді Галина Бікус, яка прийшла на дипломний захист робіт слухачів. Вона завжди була зацікавлена в тому, аби зібрати в позашкільному закладі творчу команду, шукала талановитих й неординарних особистостей. Галину Комар характеризувала як новатора, шукача нових форм і методів роботи. Скажімо, на одних шкільних канікулах вона проводила творчі тижні для дітей, коли впродовж трьох днів учні працювали самостійно. Після того організували виставку робіт. А нагороджувала й визначала кращих із них комісія працівників БДМ незвичним способом. Спочатку називали місце витвору, а потім просили представитися її автора, якого не зазначили на роботі. Юні гуртківці були у захваті від такої об’єктивності, що викликала багато хвилювань і емоцій. А під час наступних  канікул на заняття вже запросили батьків і бабусь, які виготовляли вироби разом із своїми дітьми й також були нагороджені грамотами. Відтак спілкувалися за чаєм і з солодощами.

Оті цьогоріч на осінніх канікулах Галина Іванівна з вихованцями завітали в Сарненський історико-краєзнавчий музей, аби перейнятися особливою атмосферою, що дасть нові ідеї. Тут і зустрілася з майстринею. Діти виготовили оберіг, панно зі шкіри та природних матеріалів, картини, що подарували музейному закладу з нагоди 42 річниці з дня заснування.

Шестикласниця Сарненської ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів Катерина Красовська розповіла про справу, якою зосереджено займається:

– Щоб зробити картину зі шкіри, треба спочатку виготовити шаблон. Далі вирізали пелюстки (кожна проходить термообробку) разом із Зоряною Оленіч і формували з них квітку. За бажанням рамку картини можна пофарбувати.

Зауважу, що Катя також гарно грає на скрипці (навчається в Сарненській дитячій музичній школі) і не вважає, що батьки аж занадто її завантажують. Навпаки, дівчинці це подобається. Каже, улюблені заняття й у навчанні допомагають.

За столом схилилися над завданням учні Сарненського НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка Ольга Дударик і Каріна Михайлишина, Ольга Поцікайло й Віка Мартинюк, Сарненської ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів – Вікторія Кіба й Ольга Шейха, восьмикласниця Сарненського районного ліцею «Лідер» Маргарита Корзун, а також донька майстрині Єлизавета, вихованка Сарненської гімназії.

Одразу зазначу, що в позашкільному закладі працює творча родина Комарів. Галина з чоловіком виросли в одному селі, дружили у школі. Потім Віктор здобував освіту в Національному університеті водного господарства та природокористування (НУВГП) у Рівному, а Галина – у вищому художньому професійному училищі селища Гриців Хмельницької області (за фахом – вишивальниця).

Після закінчення інституту молодий інженер трудився на комбінаті «Будіндустрія» в Сарнах, аж поки підприємство розформували. До Будинку дітей і молоді шлях був довгим. Його не могли не запросити сюди, адже рукам Віктора Степановича підкоряється дерево, що перетворюється на чудові мистецькі витвори. І коли спостерігаю за численною кількістю дітей, які хочуть відвідувати його гурток, ще раз переконуюсь у тому, що кожна людина має призначення. Вміння робити вішалки, стільці, столи Віктор нині передає підопічним. Хлопчики добре розуміють, що їхнє улюблене заняття в майбутньому зможе стати джерелом прибутку, а також зекономити кошти в родинному бюджеті на нові меблі. І не тільки. Так, син подружжя Влад навчається на четвертому курсі у ВПУ № 22 міста Сарни, майбутній автомеханік. Серед одногрупників багато тих, хто ходив на гурток до його батька. І коли майстер дав самостійно виконати завдання з використанням штангенциркуля, всі справилися з ним. Тож навіть і в професійному закладі знадобилися знання, отримані на гуртку.

Донька Ліза відвідує гурток, що веде мама, не так часто, як їй того хотілося б, більше працює з нею вдома. У дівчинки нестандартні оригінальні малюнки. До речі, мама й донька разом прикрашали торговельний заклад (кафе), відкритий у селі Чудель. Зробили велике панно зі шкіри, створивши незвичну й затишну атмосферу.

Здобувши практику в Сарненських ЗОШ №№ 2 і 4, Галина трудиться в БДМ уже понад десять років. Одразу стала керівником гуртків «Оберіг» і «Вишивка». На Поділлі вивчила в училищі орнаменти краю, багато вишивала хрестиком, тепер – переважно гладдю й стрічками. Не одне плаття вигаптувала собі й оздобила стрічками. Також виготовляє прикраси, подібних яким не побачите ніде. Потім почала з учнями робити вироби зі шкіри. А ще останнім часом захоплюється технікою стімпанк – дарує зламаній техніці та розбитим іграшкам нове життя. Унікальні й знаки зодіаку, зроблені майстринею з гайок, годинникових механізмів і деталей телевізора. І навіть від зношених старих сумок і взуття. А ви де-небудь бачили рибки на колесах? З великим захопленням та інтересом розглядали незвичні вироби умілиці присутні Дня святкування міста, особливо чоловіки. Складається враження, що вироби лежали років тридцять на дні моря й перетворилися на дорогий антикваріат.

Процес виготовлення незвичайних робіт нагадує збирання пазла, каже Галина. Вона не робить ескізи,  просто бере будь-яку деталь і дивиться, що до неї краще підійде, потім окремо приклеює ту чи іншу запчастину гарячим клеєм або й простим. І покриває роботу аерозольною фарбою золотого або срібного кольору.

Стімпанк – не єдине захоплення майстрині. Ще декупаж, яким зацікавились і діти, став сімейною творчою справою. Чоловік виготовляє кухонні дощечки, стільчики, а вона їх оздоблює. Хто побував у подружжя вдома на кухні, розповідають, що вона ексклюзивна.

У Галини Іванівни недавно не стало батька, від якого в спадок отримала незвичайний талант. Іван Бережний дуже гарно малював і ліпив, особливо з тіста. Пам’ятає, як мама в дитинстві випікала пиріжки. Розкачувала тісто, склянкою вирізала кружечки, і тут заходив тато, й починалося диво. Брав один кружечок у руки й за секунду з нього робив поросятко з вушками й закрученим хвостиком, піднімав другий – готовий коник, і робив це надто швидко. Дітлахи приєднувалися до нього, і з’являлася ціла група виліплених із тіста тваринок, що випікали в печі. З нетерпінням чекали, поки вони зарум’яняться. Так само швидко батько малював шаржі.

Подружжя Івана та Галини Бережних народило та виховало шестеро дітей. Разом із сестрою Оксаною, художнім керівником Коростського будинку культури, Галина співала дуетом. Усі вже створили власні родини, тож тепер в її мами, Галини Антонівни, 15 онуків і десять правнуків.

А щодо нових технік, впевнена Галина, то вони десь її ще чекають. Серед них кінусайга – мистецтво створення виробів із різнокольорових клаптиків тканини, що вимагає багато часу. Основою може бути будь-яка форма з пінопласту. В ній прорізають лінії контурів малюнка. Клаптики тканини вирізають із припусками, відповідно до узору, а краї заправляють у прорізані отвори. У Японії, пояснює, це роблять на дерев’яних дощечках, а полістирол – полегшений варіант, його добре різати. Також приваблює техніка терра. Думаю, з часом ми не тільки почуємо про них і Галину Комар, а й побачимо.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz