Вони згасли, як зорі

Завдяки тісній співпраці з Сарненською районною центральною бібліотекою журналісти «Сарненських новин» часті гості їх цікавих і незабутніх дійств. Тож, отримавши запрошення побувати 17 листопада ц.р. на вечорі пам’яті під назвою «Героям України присвячується», приуроченому захисникам Вітчизни, знали, що, як завжди, зустріч пройде патріотично, з душевним теплом, але наші сподівання були перевершені.

Скажіть, хіба можна спокійно дивитися на портрети наших загиблих воїнів Ярослава Куришка, Сергія Баранова-Орла та Степана Криворученка, що стояли на фоні українського прапора із зони АТО, а поруч лежали їх улюблені книги, нагороди та багато інших речей. Або ж як без хвилювання зазирнути в очі згорьованої мами Сергія Баранова-Орла, яка, мов зранена лебідка, без вогника в погляді. Бо, як зазначила відома українська акторка Ада Роговцева, ненька, яка пережила дитину, стає тільки оболонкою, бо внутрішній її світ потемнів, втратив відчуття реальності. Чи ветеранам АТО, які, ризикуючи життям, не можуть знайти тепер паралелі в одній країні, розділеній на два різних світи: тут і там. Ось ці відчуття пережили, тільки-но зайшли в приміщення читальної зали бібліотеки. Та далі чекали більш насичені переживанням моменти.

DSC_6145Розпочала захід поетичними рядками під тиху жалібну мелодію та відеосюжети з гібридної війни провідний бібліотекар Тетяна Лімонова. Зазначила, що з початком цієї проклятої війни до нас прийшли два вічних її супутники – смерть і відчай, оточили горе, страждання… На сході України вона забирає життя синів, які гинуть за нас, бо наші душі благають про мир і спокій… Від зачитаних приблизних статистичних даних про кількість загиблих, поранених, зниклих безвісти укотре стигла кров у жилах. А ще мільйони біженців і тих, хто й нині живе в горнилі протистоянь і потребує нагальної гуманітарної допомоги… А війна досі триває.

На території області загинули 103 учасника бойових дій, на Сарненщині – троє земляків. Щоб гідно вшанувати пам’ять загиблих краян, які боролися за Гідність і Свободу України, започаткували сайт «Революція Гідності. Війна. Рівненщина» (http://memory.rv.ua), що презентували присутнім. Рівненська обласна разом із центральними районними та міськими бібліотеками області й Комп’ютерна Академія «ШАГ» створювали його впродовж двох років. Відтак у трьох його розділах: «Майдан», «АТО», «Героям присвячується» – вмістили 103 історії з біографіями воїнів, світлинами та відео, спогадами рідних, друзів і вчителів, побратимів, різноплановою інформацією, публікаціями в пресі й Інтернеті. Тетяна Лімонова детально описала сайт і зазначила, що якщо будь-хто володіє додатковою інформацією про наших воїнів, то її можна долучити через посилання «Контакт», таким чином поповнивши дані про них. А ще запевнила, що цей вечір пам’яті фіксують на відео й також там розмістять.

DSC_6102Далі, на мою думку, відбулися найголовніші моменти дійства. У цілковитій тиші в залу заносили по черзі запалені свічки й ставили перед портретами Ярослава Куришка, Сергія Баранова-Орла, Степана Криворученка, а присутні переглядали хронологію їх життя в кадрах відеофільму «Життя – мов спалах» (розміщений у мережі youtube.com), створеного працівниками районної бібліотеки. Із перших хвилин стисло в горлі, на очах заблищали сльози. Неможливо було спокійно сприймати  розповіді людей, які жили поруч із воїнами: вчителів і друзів Ярослава, а також мами, сусідів, наставників Сергія, з вуст знайомих і педагогів Степана…

Читачі вже знайомі з долями Ярослава та Сергія, але нам досі не було відомо про ще одного нашого земляка – Степана Криворученка. Капітан ЗСУ Степан Криворученко (позивний Вуж) народився 18 жовтня 1969 року в місті Сарни. Навчався у СШ № 4, а у 12 років з родиною переїхав у Крим. Після армії продовжив службу в Німеччині. Повернувся до Феодосії, де одружився і пішов служити в міліцію. Стояв біля витоків феодосійського «Беркуту». У Сімферополі служив у «Беркуті» командиром роти, згодом перевівся до Головного управління МВС міста. З перших днів окупації Криму брав активну участь у протистоянні загарбникам, займався волонтерською діяльністю (допомагав десантникам). За деякий час із родиною виїхали в Бориспіль. За спогадами очевидців, їдучи з Криму, промовив наостанок: «Палайте в пеклі, зрадники!». У серпні 2014 року поповнив лави Нацгвардії. Тренував молодих бійців. Був спеціалістом високого класу, добрим педагогом. 19 грудня добровольцем разом із полком «Азов» вирушив у зону АТО. Командував розвідувальним спецзагоном. Загинув 5 лютого 2015 року біля села Широкине (за іншими даними – під Саханкою) Новоазовського району під час зіткнення із ворожою диверсійною групою, потрапивши в засідку. За свідченнями бойових товаришів, група розвідників наткнулася на розтяжку. Степан Криворученко накрив собою гранату, врятувавши шістьох молодих побратимів віком від 20 до 23 років… Теяна Костянтинівна зачитала спогади вдови, Степанової дружини Наталії, яка нині сама виховує двох донечок.

DSC_6121Тричі запрошували до слова Василя Гриника. Спершу як кіборга, який захищав Донецький аеропорт, і голову громадської організації «Ветерани АТО Сарненщини». А під час спогадів про Сергія Баранова-Орла Василь Федорович виступив як односелець і нинішній голова Клесівської об’єднаної територіальної громади. Боєць поділився бентежними моментами служби в зоні АТО, закликав не переставати дбати про солдатів, які зараз на передовій, адже нинішні погодні умови неабияк дошкуляють їм. Тепер їм потрібно мати змінний одяг, зокрема декілька пар шкарпеток, рукавиць, взуття й ін., аби просушити промокле. Закликав вшанувати пам’ять воїнів, які віддали своє життя за Україну, хвилиною мовчання.

Присутність на заході міського голови Світлани Усик засвідчила, що міська влада Сарн небайдужа до доль загиблих воїнів. Адже Світлана Борисівна акцентувала, що хоча й народилися Ярослав і Сергій не в місті, але вважає їх теж нашими рідними й завжди допомагатиме їх родинам. До того ж, посприяє у відкритті пам’ятної дошки капітану ЗС України Степану Криворученку, якого досі пам’ятають учителі й однокласники СШ № 4. А районній бібліотеці міський голова подарувала книгу «Небесна сотня» й сердечно подякувала бібліотекарям за такі потрібні й хвилюючі заходи.

DSC_6164
Фото Василя СОСЮКА

Підсумовуючи сказані слова про Сергія Баранова-Орла, Ярослава Куришка й Степана Криворученка, виокремили між ними єдине ціле: вони безмежно любили матусь і все, що робили, тільки з думкою про них. І це підтверджує їх жертовність заради Батьківщини. На заході присутні низько кланялися матусі Сергія і в її особі й неньці Ярослава – воістину героїням, бо тільки такі жінки виховують синів-Героїв.

Допоки відбуватимуться такі вечори пам’яті, наші земляки-захисники не вмруть, бо вони з нами в серцях, у спогадах. Вічну пам’ять і царство небесне хай Господь пошле Ярославові, Сергієві й Степану. Нам головне не втрачати милосердя та людяності, а їх подвиг хай слугує прикладом відданості рідній країні. Слава Україні – Героям слава!

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz