Ольга Кошляк поповнює національний колорит власним мистецтвом вишивки

Коли за покритою памороззю шибкою неквапливо в мелодійному танку кружляє перший сніг, вкриваючи білою скатертиною натруджену за рік землю, а в грубці палахкотить вогонь і всі головні господарські клопоти вже позаду, приходить час, щоб узятися за голку й творити на полотні красу, схожу на ту, що за вікном творить сама природа.

Ось у такій обстановці найчастіше свої зимові вечори проводить рукодільниця з Короста Ольга КОШЛЯК, яка прагне надовго закарбувати в пам’яті справжні витвори давньої та сучасної вишивки. Улюбленій справі віддається сповна й через це її роботи йдуть до людей від самісінького денця серця, маючи неабиякий успіх.

Після закінчення місцевої одинадцятирічки виявила бажання освоїти професію вишивальниці ручної та машинної вишивки в Грицівському вищому художньо-професійному училищі № 19, що на Хмельниччині. Адже ще в шкільні роки найбільше вподобала уроки малювання та трудового навчання. У Грицівському навчальному закладі перейняла все те, що могли дати викладачі з обраної професії. Усю науку старанно занотовувала й втілювала на практиці. Уже невдовзі її роботи належно оцінили й декотрі знаходили собі місце за кордоном, особливо вишиті мережкою, білим по білому. Проте закінчити заклад не судилося. Захворіла мама Ольги, тож потрібен був догляд, а часто їздити – це дуже вартісно. Прийняла рішення на користь рідної людини й полишила навчання, аби допомогти ненці одужати.

Кошляк-кМинуло трохи часу й 1997 рік став для дівчини доленосним, адже тоді вийшла заміж за коханого Віктора й лелека приніс у сімейне гніздечко двійко діточок: старшого Дмитра, який нині є студентом Сарненського ВПУ № 22, і молодшу Вікторію – ученицю Сарненського районного ліцею «Лідер». Бігли роки, діти росли. Донька почала співати в місцевому зразковому аматорському фольклорно-автентичному колективі «Мазурки» й час від часу потрібен був сценічний одяг. Купувати досить дорого, тому Ольга й пригадала свою улюблену справу – вишивання. Віднайшла студентські конспекти, що зберігає досі, й почала раз по раз поринати голкою в полотно. Особливо її приваблювала робота мережкою, що відразу знайшла безліч шанувальників. До того ж, першою в селі стала вишивати цією складною технікою виконання, бо тільки її виконують за точним розрахунком ниток на тканині. А ще називають прозорою вишивкою, тому що зроблена на місці висмикнутих (вирізаних) ниток. Як мовить сама рукодільниця: «Це робота дуже складна, тож найменша помилка – і вишивка стає деформованою. Однак мережки надають творінню витонченості й вишуканості».

З розповіді Ольги Кошляк вдалося дізнатися, що ніколи не користувалася й не збирається брати на озброєння зразки вишивки з газет чи журналів. А часто скомпоновує свою роботу з кількох і навіть кільканадцятьох узорів. Коли подобається якийсь узор, то олівцем перемальовує на папір, а згодом удосконалює, урізноманітнює й переносить усе на тканину за допомогою голки та різнобарвних ниток. У працях найчастіше використовує мережку-прутик, мережку-ляхівку, качалочкову лиштву, косу-лиштву, солов’їні вічка, курячий брід, зерновий вивід та інші. Досить часто на домашні уроки вишивки до неї приходять досить маститі майстрині в селі, які перевагу надають в основному роботі хрестиком і гладдю. Але вже є дві послідовниці, які перейняли науку вишивки мережкою. Часто просять допомоги мами, які дітям хочуть зробити також приємний сюрприз – подарувати власноруч вишиту сорочку чи блузку.

Витворами Ольги Кошляк давно хизуються в багатьох містах України, зокрема Києві, Львові, Вінниці й інших населених пунктах. Адже дарує родичам, друзям, кумам… І жодної не продала за гроші, хоча цікавилася вартістю декілька літ тому й була вражена, бо подібні ручні роботи вже давно перетнули межу в п’ять тисяч гривень. Неодноразово її вишитий одяг просять на різні сільські виставки, урочисті події, зокрема школярі беруть фотографуватись на випускний вечір чи інші шкільні традиційні свята. А минулого тижня жителька Короста провела майстер-клас на уроці трудового навчання в Сарненському районному ліцеї «Лідер», де презентувала свої шедевральні вироби, ознайомила з історією вишивки та з учнями створювали новий орнамент на тканині, багато з них застосовували таке навчання вперше на практиці й були приємно вражені власними творіннями.

За двадцять два роки вишивальницької праці з рук майстрині вийшло безліч виробів: серветок, рушників, наволочок, дитячих, чоловічих і жіночих сорочок, блузок, суконь – котрі вигаптовані не тільки прозоро-розрахунковою технікою, а й хрестиком, бісером, що надає одягу й іншим речам своєрідності й неповторності, відчуття істинної краси. А ще Ольга Кошляк намагається зберегти давні народні традиції вишивки, поєднуючи їх із сучасними тенденціями, різноманітністю композиційних кольорів і прагне зацементувати їх в історії сьогодення й саме цим видом трудової діяльності намагається доторкнутися до непам’ятних часів мистецтва вишивки, що існувало на території сучасної України.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz