Долають усі життєві негаразди та радіють життю

Майже три з половиною тисячі років тому на камінних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Синай, були висічені слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім ти був на землі».

Змалку для дітей у родині Онисі Володимирівни та Нестора Тимофійовича, де народилася Анастасія, ідеалом була сім’я. Усіх дітей було чотирнадцять. Доглядали, як могли, один одного. Жили дружно. Це тепер батьки нічого не просять у дітей, аби тільки вчилися й виконували домашні завдання. А тоді і гляділи старші менших, і зілля треба було заготовити свиням, щоб вистачило на цілий день, одно слово, роботи в селі вистачає. І вчитель для учнів завжди був авторитетом.

Запам’яталося, як поверталася зі школи додому, а їй повідомили, що мама народила сестричку в сільському медпункті, але пологи були важкі й забрали в Сарни. А ще пригадує, як прийшла до них невістка Віра, яку у власній родині доглядали, як квіточку, а в новій було стільки людей. Після весілля злякалася, коли побачила величезну купу одягу, що треба було попрати (дітей багато, на пральну машину не розжилися, та й свекруха хворіла). Згодом із чоловіком перейшли у свою хату, що збудували, але й донині зберігають з усіма теплі  стосунки.

Так трапилося, що старші за Анастасію діти померли й найстаршим залишився Юхим, 1939 року народження. Сестра Надія часто хворіла, здобула професію швачки й стала працювати в Сарнах (теж рано відійшла на той світ). А Насті після школи мама сказала: «Підеш працювати в колгосп». Адже тоді навіть земельних ділянок нікому не давали, якщо ніхто не трудився в колективному господарстві.

Дівчина спочатку мозолилася на будівництві. Згодом вийшла заміж за сільського хлопця Федора. Їй ще не було й вісімнадцяти (весілля святкували 20 листопада), тож найбільше, коли жила в сім’ї чоловіка, молода жінка сумувала за дівчатами, з якими дружила. Тільки перезимувала зі свекрухою, а навесні вона захворіла, тож мусила всю домашню роботу виконувати: і корів доїти, і їсти готувати на всіх (ще чоловікова сестра жила з ними).

Трагічний випадок забрав її другу донечку. Анастасія змарніла вся, важила тоді 45 кілограмів. Вдячна Поліні Фесовець, яка запропонувала в той час їй попрацювати нянею в дитячому садочку (потім у закладі трудилася поваром). Але всі думки були про маленьку Оленку, чула її голос, не знала, що робити. Й досі дякує Богові та з великою вдячністю каже про Анастасію Панчук, яка помітила стан жінки і, як мудрий психолог, про яких тоді й не знали, переконала, що треба жити далі заради ще двох дітей, які потребують її уваги та догляду. Майже щодня приходила вранці й увечері до неї. Родина жила небагато, тож Анастасія Панчук приносила їм і рибу, і гриби, аби щось приготували на пісну вечерю, що колись дуже шанували, дотримуючись традицій предків.

Важко було подружжю. Як каже жінка, весь час потрібно було щось будувати. Поки дівчата вчилися, зводили житло. Перша донечка Людмила навчалася в Березнівському професійному училищі, тепер у місцевому навчальному закладі технічний працівник. Оксана здобувала освіту в Рівненському кооперативному технікумі, технолог кулінарного виробництва (молода жінка через хворобу не може працювати). Коли ж побудувалися, прийшов час дочок заміж видавати. Сьогодні, здавалося б, зазначає, тільки жити, адже є всі умови в будинку для цього. Але понад 20 років тому занедужав чоловік, став на милиці, а впродовж останніх  п’яти літ майже не піднімається.

Навчившись змалку шанувати батька й матір, брат Юхим часто забирав їх у Березне, коли хворіли. Уже другий рік, як він помер, але його невістка Людмила часто телефонує, підтримуючи родинні зв’язки. Таке буття, розмірковує Анастасія Несторівна, добре жити, але здоров’я немає (сама теж нещодавно перенесла операцію). Допомагає невістка Альона. Скажімо, поки діти йдуть до школи, встигає наліпити їм вареників із сиром, а для родини – з картоплею.

Сергій, син Анастасії та Федора, освоїв професію машиніста-тракториста широкого профілю в Сарненському ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей», нині – грильщик у супермаркеті. Спочатку хотів піти на роботу, де платять більше, але і мама, і теща, збагачені життєвим досвідом і піклуючись про молодого чоловіка, переконали молоде подружжя: «Спочатку навчіться малими фінансами розпоряджатися, а великі гроші спонукають до великих потреб».

У подружжя Анастасії та Федора Баранових – дев’ятеро онуків і двоє правнуків: Анастасія і Матвійко. Дівчинку назвали на честь прабабусі. Вона вже навчається в третьому класі Немовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Серед сімейних традицій родини – святкування в новорічну ніч днів народжень тещі та зятя – Анастасії й Василя. Круглі дати у них випадають через рік. Уперше дізналися про це, коли донька запросила нареченого на день народження до мами. Хлопець прийшов, а потім зізнався: «Знаєте, а в мене теж сьогодні іменини». Звісно, каже жінка, краще було б відзначати і Новий рік, і день народження.

Про золоте весілля складають вірші, воно оспіване в піснях. У золотих коронах ходили королі, золото стало оправою для найдорожчого каміння, а золоті обручки досі вважають символом подружньої вірності й кохання. На цьогорічне особливе престольне свято немовичан  (Свято-Параскевській церкві виповнилось 135 років), запросили золотих ювілярів – чотири пари, які прожили разом піввіку. Серед них і подружжя Баранових – Федір Никифорович і Анастасія Несторівна. На святкування зібралася велика родина. Минуло вже піввіку з того часу, як у житті подружжя зацвіла весна. І стільки прожито й пережито разом, а скроні прикрашає благородна сивина. Як нагорода за любов і мудрість – у парі прожиті літа. Вони зберегли свою родину в радості й біді, а долю не тільки поділили навпіл, а стали гідним прикладом у житті для дітей, онуків і правнуків.

Існує така християнська легенда: «Коли Бог створив світ, він узяв горіх, розколов його на дві половини й кинув між людей. Відтоді кожен шукає свою половинку». У великій родині Баранових знайшли їх, з ними пліч-о-пліч долають усі життєві негаразди та радіють життю.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz