«Ми здобудемо перемогу!»

Щоранку, йдучи до школи, садочка чи на роботу, ми звикли чути «Доброго ранку!» від сусіда, пристосувалися до розкладу автобусів, вивчили напам’ять маршрут додому.

Життя кожного з нас чітко сплановане, випадкова подія збиває з пантелику, розфарбовує звичну буденність. Проте часто, свідомо або ж навпаки, стаємо заручниками власної пам’яті: забуваємо згадати тих, хто декілька десятків років тому пожертвував існуванням заради нашого щасливого майбутнього. Навіть більше! Відверто ігноруємо будь-які телевізійні новини, де ведуча розповідає про те, що трапилося колись. Історія для сучасної людини – ліс дрімучий і нецікавий. Хоча деякими датами, що  змінили напрямок і долю України, все ж не маємо права нехтувати (а навпаки – пишатися). До однієї з таких подій належить битва під Крутами.

Зрозуміло, під протекторатом котрої країни ми б жили сьогодні, якби 29 січня 1918 року студенти, озброївшись голим ентузіазмом, вірою у світле майбутнє, не вийшли на станцію Крути, щоб боротися з ворогом. Молодь знала, що за плечима має лише ангела-охоронця, їй не було на кого сподіватися. Про страх не йшлося, він розчинився в повітрі. У думках відважних хлопців, котрі нещодавно слухали лекції, що не стосувалися військової справи, майоріло сподівання: «Ми здобудемо перемогу!». Так і сталося: юнакам удалося відтягнути час, щоб керівники Центральної Ради мали змогу підписати Берестейський мир. Проте якою ціною розплатилися побратими: тоді вижили лише одиниці. Хоча більшовицька навала не була подолана, наші герої віддзеркалили на власному прикладі, як треба діяти в небезпечних для країни ситуаціях, довели, що не варто покладатися на когось, а сподіватися лише на себе. Студентство, попри значні втрати з їхнього боку, підтвердило, що згуртованість, віра в себе здатні знесилити й обеззброїти будь-якого ворога.

Через роки історія повторилася. Згадаймо події Революції гідності. Навчаючись в університетах, юнаки, наші сучасники – студенти 2013 року повторили подвиг своїх попередників. Зважаючи на те, що досвіду змагатися з ворогом молодь не мала так само, як і тоді – 1918-го, хлопці, зібравшись докупи, поставивши перед собою мету, почали протест, чинили силовий опір ворожому угрупованню. Чому боролися ті, кого ще зовсім недавно називали дітьми? Їм не платили гроші, не обіцяли безхмарного неба, не змушували брати до рук славнозвісних «коктейлів». Вони боронили власну гідність, свободу так само, як це робили студенти під час битви під Крутами. Вогонь оптимізму горів у серцях юних, недосвідчених парубків. Кардинальних відмінностей у поведінці тодішнього й теперішнього поколінь не можемо спостерігати, хоча й часовий проміжок між згаданими подіями немаленький – майже сто років. Погодьтеся, змінилося становище нашої країни, зникли пріоритети, які ставило перед собою те покоління, натомість з’явилися нові. Насправді, все могло б бути по-іншому: 2013 року студенти мали право заховатися за спинами люблячих матерів, купити путівки на відпочинок, поїхати за кордон, насолоджуватися життям. Вони не зробили такого, а попри холодну пору року, ризикуючи не лише власним здоров’ям, а й життям, знайшли в собі сили боротися.

Битва під Крутами, події Майдану свідчать, що існують щирі патріоти, здатні відстоювати рідну землю. Події на станції 1918 року подарували надію українцям на те, що їхня держава колись стане незалежною, самостійною. Так і відбулося. Схоже, у згаданих боях наші хлопці досягли успіху не тому, що були дуже відважними, хоробрими парубками, а у зв’язку з тим, що молодь мала благородну мету – подарувати своїй державі волю. Відразу на думку спадають слова генія, українського ангела-охоронця – Тараса Шевченка: «Борітеся – поборете!». Юні чоловіки взяли до рук зброю – так і сталося – відвели загрозу, що чорною хмарою з’явилася зненацька над світлою долею Батьківщини.

Зважаючи на те, що сама є студенткою, щиро вдячна відважним хлопцям, які не злякалися взяти на себе відповідальність тоді й тепер за рідну нам країну. Хотілося б, щоб такі жахливі події не мали місця в історії надалі, адже всі прагнемо жити в розвиненій державі, ходити під мирним небом. Згадуймо, не забуваймо, пишаймося тими, хто оберігає та захищає не лише незалежність, а й наше спокійне існування та солодкий сон.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz