Домашній телефон – перевага сучасності чи привид із минулого?

Знаєте, мабуть, про всі найкращі речі на землі вже написали. Багато публікацій існує про почуття, емоції, взаємини людей, спілкування на відстані. Щодо останнього, варто сказати, що підтримувати зв’язок із близькими, коли вони перебувають десь дуже далеко, досить важко.

Хоча зараз маємо змогу спостерігати, що всі, хто живе за тисячі кілометрів від нашої оселі, можуть дізнатися, як почуваємося, просто зателефонувавши! Останнім часом телефон – невід’ємна річ: вважають жахом забути його вдома, йдучи на роботу. Ситуація стала ще абсурднішою, коли почали усвідомлювати, що ця штукенція замінила нам будильник зранку. Згадую дитинство, одразу виринають спогади, коли ніхто й не підозрював, що через деякий час існуватиме мобілка. Щаслива була пора! Усі спілкувалися, вийшовши на вулицю, а не телефонували, набравши комбінацію цифр на згаданому приладі. Тоді ж популярними ставали стаціонарні телефони. Їхня перевага була в тому, що вони не залишали суспільство без живої бесіди: не могли ж люди теревенити за умови, якщо котрийсь зі співрозмовників був далеко від згаданого апарата. Поговорімо ж про цей звичний для наших дідусів і бабусь засіб комунікації.

Гортаючи соціальні мережі, побачила, що в розділах про номер домашнього телефону підлітки пишуть: «А що це? Таке ще існує?». Не приховуватиму, записи викликали здивування, бо ж чудово пам’ятаю період, коли без стаціонарного зв’язку не міг обійтися ніхто. Зважаючи на відповіді дітей, вирішила провести опитування. Йдучи вулицею, запитувала перехожих: «Домашній телефон – перевага сучасності чи привид із минулого?». Що відповідали? Спробую висвітлити.

Першим, кого зустріла, був Назарко, хлопчик років шести. На запитання щодо актуальності домашнього телефону відповів, не розгубившись: «Не знаю про таке». Воно й не дивно, адже сучасні діти, мабуть, і в очі цього пристрою не бачили. Наступною була жінка літнього віку: «Домашній телефон – це, однозначно, привид із минулого, адже люди звикли користуватися мобільним». Як бачимо, пані стверджує, що функціонування згаданого пристрою вже не актуальне, проте тут можемо знайти «за» та «проти». Відверто кажучи, думала, що старше покоління розповідатиме про шкоду від використання мобільного зв’язку, адже, як відомо, існує багато статей, автори яких запевняють: застосування згаданого приладу убиває здоров’я, бо під час роботи засіб випромінює шкідливі для організму хвилі.

Прямуючи далі, вирішила запитати думку панянки років 30-40, щоб картина була колоритнішою. Її відповідь була, зважаючи на попередні,  передбачуваною: «Мобільний зв’язок – актуально зараз. Ще маю вдома стаціонарний телефон, проте невдовзі, мабуть, від’єднаю: рахунки за користування цим дивом техніки отримую щомісяця, не телефонуючи часто». Проте у твердженні жінки простежила дещо кумедне: «Хоча моя мама, пенсіонерка, вважає такий зв’язок перевагою. Чому? Вона має змогу щодня спілкуватися з подругою, котра живе в одному багатоквартирному будинку з нею».

Думала, міркування молоді та людей старшого віку з приводу того, актуальним є домашній телефон чи ні, відрізнятимуться, але схоже на те, що всі мешканці міста мислять майже однаково. Студентка, жителька Сарн, підкреслила: «Стаціонарний телефон – це незручно. Уявімо ситуацію: зник мобільний зв’язок, а треба подзвонити до подруги. Добре, якщо вона перебуває поряд із домашнім засобом комунікації, а якщо ні? Як бути у випадку її відсутності в будинку?». Щоправда, дівчина зауважила, що колись згадане диво техніки було популярним.

Мої дослідження тривали недовго. Уже за декілька хвилин зустріла людей, котрі довели, що мобільний зв’язок справді забезпечує постійну комунікацію з тими, хто далеко від нас, а стаціонарний – «не в тренді». Чоловік на ім’я Петро озвучив те, чого ще ніхто не казав раніше: «Згадайте минуле: траплялося, коли домашній апарат ламався, доводилося чекати майстра два-три дні, щоб усунути несправність. Якщо люди потребували екстреної медичної допомоги, то не могли викликати «швидку». Справді, величезною перевагою мобілки є зручність: якщо така штукенція не заряджена, швидко підключаємо до мережі, тоді маємо змогу дзвонити будь-куди.

Укотре переконалася, що мешканці Сарн – люди з гумором. Деякі відповіді рясніли смішними фразами. Із вуст дівчини років 20-ти пролунало: «Поки прокрутиш оте колесо, під яким розташовані цифри, то й дзвонити перехочеш». Хлопець, який поряд із нею, додав: «Стаціонарний телефон – суцільний недолік: 3G, Wi-Fi підключити не можна, до соцмереж доступу немає». Школярі, які йшли позаду, підслухавши нашу розмову, крикнули: «Домашній телефон має лише один рингтон: злякатися можна, коли задзвонить. А мобілка – перлина техніки: хочеш «Валєра, Валєра» – будь ласка, закортіло «На лабутенах» – без питань!». Дитяча фантазія, справді, інколи видає щирі, правдиві речі.

Поспілкувавшись із земляками, з’ясувала, що люди двадцять першого століття – це покоління, котре звикло до того, чим живе: не можемо без мобільного зв’язку, не уявляємо, як колись обходилися без спілкування в «скайпі», не мислимо себе без щохвилинних безкоштовних розмов, що так частенько перериває мобільний оператор. Так, ми інші, проте зважаємо на вподобання та захоплення наших дідусів, бабусь. Цікаво слухати, що було ТОДІ, коли нас ще й не планували. Старше покоління зробило все для того, щоб існування сьогодні було комфортним. Звісно, на все свій час. Можливо, за декілька років зі згаданих речей, щотепер вважаємо новинками, сміятимуться вже наші внуки. Проте головне пам’ятати, що світ змінюється, набуває вигляду солідного дядька з мегаможливостями. Пишаймося тим, що мали колись, адже без минулого – привида з довжелезним шнуром та колесом із цифрами – як кажуть, не було б майбутнього!

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz