Майже 15 років навчає дітей танцювати керівник хореографічного колективу Сарненського будинку дітей і молоді Михайло ВОЛОДЬКО. Хореограф за фахом здобув спеціальність у Рівненському державному гуманітарному університеті вже після служби в армії.

До того були заняття  з семирічного віку в танцювальному колективі «Пролісок» при Сарненському районному Будинку культури, яким керувала Уляна Чапелюк, навчання в Сарненській гімназії, ВПУ № 22 міста Сарни (тож чоловік добре знає й столярну справу, і різьбу по дереву). З армією юнакові також пощастило, адже службу проходив у рідних Сарнах – внутрішніх військах (групі СБУ). Саме там вирішив, що після служби займеться хореографією серйозно.

Тепер Михайлу Володьку та його колективу є що розповісти про свої досягнення й перемоги. Упродовж трьох років беруть участь у конкурсах і фестивалях у Трускавці, Львові, Києві, Одесі, Хмельницькому (Всеукраїнському фестивалі-конкурсі народної хореографії імені Павла Вірського, де пройшли у фінал). А у Львові у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі народної хореографії імені Героя України Мирослава Вантуха, що є одним із найважливіших танцювальних конкурсів України, обійшли навіть рівненський зразковий колектив танцю  «Полісянка».

Михайло Михайлович найбільше завдячує батькам вихованців, адже саме вони підтримують колектив у всіх поїздках. А участь у конкурсах – це не тільки витрати на транспорт. Аби поїхати на престижний фестиваль, скажімо, у столицю, проїзд автобусом, проживання та харчування в готелі декілька діб (390 грн за добу) для 50 учасників, сплата внесків обійдеться майже в сто тисяч гривень (до того ж, замість п’яти залишаються тільки на три дні). Цікаво й те, що під час проведення таких конкурсів відбуваються майстер-класи, концерти з зірками, одно слово, дуже насичена програма. Часто батьки їдуть власним транспортом разом із дітьми й задоволені від побаченого. Переконуються, що недарма вкладають гроші в синів і дочок.

_MG_2833Щоправда, коли їдуть на обласний фестиваль-конкурс хореографічних колективів «Веселі закаблуки» серед учнів навчальних закладів, де впродовж чотирьох років, на думку як журі, так і глядачів, найкращим серед загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів є зразковий хореографічний колектив «Вояж» Сарненського районного Будинку дітей та молоді, відділ освіти, молоді та спорту надає автобус. Допомагала раніше транспортом, аби могли десь виїхати, Наталія Чорна, яка не один рік очолювала відділ культури й туризму РДА.

Яскравим спалахом – гала-концертом – відгримів Всеукраїнський фестиваль «Яскрава країна в Трускавці-2017». Тригодинне дійство завершилося нагородженням переможців. Авторитетне професійне журі не оминуло увагою зразкову хореографічну студію «Вояж» і присудило аж три перші місця в різних номінаціях і різних вікових категоріях. До речі, навіть статус учасника (лауреата) фестивалю – це вже путівка в мистецтво, заявка на серйозні наміри щодо подальшого розвитку юного таланту. «Вояж» отримав також сертифікат, що дає знижку в сумі 500 гривень кожній дитині на наступний фестиваль, що відбудеться в Сергіївці Одеської області.

– Що взагалі означає «поставити танець»? – запитую Михайла Володька. Виявляється, це дуже складний процес. Знайти музику, написати її, придумати твір. Такий сильний баяніст, як Іван Симончук, пише партитури. Згодом треба навчити оркестр грати, потім записати все, на що також необхідні кошти. Окрім того, пошити костюми (кожен танець діти виконують у різних), на що теж потрібні величезні гроші. Якщо їх замовляти на фабриці, то один коштує 4-5 тис.грн. Для прикладу, нещодавно готували танок, де було 34 учасники, то порахуйте, скільки довелося б потратити. Але вкладаються в половину цієї суми, дуже допомагає Людмила Курачик, яка веде в Сарненському БДМ «Театр мод» і шиє костюми  вдома фактично безкоштовно. Спочатку підтримувала Михайла, бо її діти танцювали у «Вояжі», а тепер Людмила Аркадіївна – його теща. Та й навіть попрати вбрання, а згодом випрасувати коштує недешево. Не треба бути великим математиком, щоб порахувати, скільки буде потрачено фінансів і сил, скажімо, після виступу, де 50 танцюристів виконували шість танців (а це 300 костюмів). Тож Людмила Аркадіївна відіграє чималу роль у житті танцювального гурту.

Отож керівник у сучасному аматорському колективі — це педагог-організатор, хореограф-репетитор, балетмейстер, автор хореографічних композицій, режисер-балетмейстер, що розробляє драматургію танцю, режисер по світлу, а також художник костюмів і сцени в одній особі. Михайло Володько зобов’язаний звертати увагу на виховання в дітей упевненості в собі, робити все можливе, аби запобігти стресовим ситуаціям під час репетицій. А коли поїздки відбуваються взимку, переживає й за їхнє здоров’я.

Михайло підвищує свій професійний рівень, відвідуючи семінари по всій Україні, побував у провідних танцювальних колективах. У минулому році Михайла Володька у Львові прийняли в члени Національної хореографічної спілки України. Але найбільшим його бажанням залишається відкрити хореографічну школу для дітей, щоб у танцюристів було власне просторе приміщення з окремою роздягальнею, великою дзеркальною стіною і відповідним дизайном.

8vzkuuL8ojkВихованці не просто люблять, а обожнюють свого наставника. Щороку під час канікул разом відпочивають  на Білому озері. Живуть у наметах, організовуючи власне містечко. Коли раніше давали путівки, то побували й на морі.

Пишається Михайло Володько своїми випускниками. Для нього дуже важливим досягненням є те, що його вихованки згодом стають помічниками та хореографами. Так, цьогорічна випускниця вузу Аліна Ніколайчук працює в місті Вараш (Кузнецовськ) і керує бальною хореографією. Ще двоє (Анастасія Грушецька й Андрій Бєлік) стали студентами державної форми навчання Київського національного університету культури й мистецтв. Приємно констатувати той факт, що Анастасія, навчаючись у Сарненському НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г. Шевченка, активно проявляла себе і як юний журналіст.

До речі, Михайло виховав і обрав собі дружину серед дівчат, яких учив танцювати (в той час, коли працював у Сарненському педагогічному коледжі). Катя займалася в нього й раніше, коли Михайло Володько працював із Сергієм Галушко в одній студії. Тепер у родині підростають два сини – Максим і Матвій. Старший, четвертокласник Максим, уже тричі побував на всеукраїнських танцювальних конкурсах, тричі повертався додому з перемогою. Тетяна Янощук, яка працювала в «Школі-колегіумі», нині допомагає Михайлу, адже від охочих танцювати, які із захопленням спостерігають за своїми однолітками на сцені, відбою немає. Вона теж має свої досягнення, але це вже інша історія.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz