Став інженером-контролером і багатодітним батьком

П’ять років тому, 29 березня, у «Сарненських новинах» читачі дізналися про те, що Ярослав МІРКОВЕЦЬ вирощує на підвіконні ананаси… Після того, як родина поласувала соковитим плодом, молодий чоловік вирішив виплекати екзотичну рослину самостійно.

DSC09011Посадив зелений «чуб» у горщик. Як доглядати за ним, дізнався з Інтернету. Верхівка прижилася й через два роки серед листя з’явилася так звана точка росту, з якої й почав набирати силу плід. Господар скористався цікавою технологією: обгорнув рослину целофановим пакетом, а знайомих курців попросив напустити всередину тютюнового диму. Саме ця процедура спровокувала ананас до цвітіння.

Минуло п’ять років, і ще одна рослина росте на новому робочому місці Ярослава Гнатовича. Молодий фахівець із економічною освітою спочатку очолив один із відділів Сарненської податкової інспекції, а згодом став її начальником. Однак у житті не все складається так, як того хотів би. І не завжди залежить усе від самої людини. Тож після так званої реорганізації контролюючого органу через певні обставини Ярослав написав заяву на звільнення.

Ніколи не треба боятися щось змінювати у власному житті, адже в більшості випадків ці зміни на краще. Так, Ярослав Гнатович упродовж трьох років трудиться інженером-контролером на одному з найбільших  підприємств Сарненщини, відомому далеко за його межами – ТОВ «Клесівський кар’єр нерудних копалин «Технобуд». І зовсім не шкодує про це. Окрім того, під час щорічного дня відкритих дверей, коли на комбінат можуть потрапити всі охочі, родина Мірковців обов’язково стає володарем багатьох нагород і подарунків.
Так, у 2014-ому Ярослав Мірковець отримав презент за те, що створив фотоісторію про безпечний підйом драбиною. Переклав її англійською мовою й розмістив на сайті компанії. Адже переважна більшість людей ігнорує просте правило – триматись за поручні. Одержали призи й син Віктор і донечка Маринка за екологічні малюнки. Найменший Нікіта, сподівається родина, ще проявить себе в майбутньому. До речі, у 2016-ому сім’я знову DSC08772взяла участь у Міжнародному конкурсі малюнків з техніки безпеки праці (п’ять основних правил). Кожен намалював по одному, сказав Ярослав. Роботи, що зайняли перше місце в Україні, представляли нашу країну у Швейцарії.

Найціннішим подарунком Ярослав вважає електролобзик, яким із задоволенням працює. Його улюбленим заняттям є також фотосправа та, як уже дізналися, вирощування екзотичних рослин. Узимку полюбляє риболовлю.

Наше надзвичайно зайняте суспільство живе в прискореному темпі, і щораз менше залишає часу подружжю спокійно побути разом, просто порозмовляти, вислухати й любити один одного. Цей брак часу руйнує та роз’їдає будь-які глибокі людські стосунки, а особливо шлюб. Сімейство Мірковців – як команда мушкетерів із девізом «Один – за всіх і всі – за одного». Дружина Ольга завжди підтримує чоловіка й разом дбають про фізичне та духовне здоров’я своїх дітей. Саме за п’ять останніх років Ярослав став багатодітним батьком: народився Нікіта. Його народження стало найщасливішою подією в родині. А старший Віктор і Маринка пішли до школи.

DSC_4157Разом об’їздили чимало озер Полісся. Серед них Нобель, Борівське водосховище, а неподалік Нобельського є озеро Засвіцьке з дуже чистою водою, де також побували. Проводять влітку по 18-20 ночей у наметах, а взимку на Водохреща дорослі й малі занурюються у воду у власному ставку. Уже вкотре збираються поїхати в Почаїв, адже Нікітка там ще не був. До речі, він єдиний із сім’ї Мірковців, хто ще не пірнав узимку в озеро.

Переважна більшість людей усе життя бажають досягнути чогось великого й страшаться допуститися якоїсь великої помилки. Однак справа в тому, що часто проживають своє життя, не досягнувши одного, не зазнавши іншого. Реальність складається з буденності, яку маємо навчитися цінувати так, як це робить багатодітна родина Мірковців. Кажемо, що в існуванні немає нічого особливого. Але щоденність може бути й іншою, переконує Ярослав Мірковець. Щоденна робота  має бути важливою. Як і те, що робить чоловік чи дружина. Адже кожен із нас у цю повсякденність щось вкладає. Скажімо, спілкуватися не означає просто розмовляти, а вміти висловлювати зауваження й чути один одного. Дуже часто, коли виникають якісь труднощі й непорозуміння, люди тримають це в собі, носять, збирають, а що відбувається, коли висловлюємося з негативними емоціями, кричимо?  Або кажемо дурниці або такі речі, яких насправді ніколи й на думці не мали. Тож закінчуючи розмову, Ярослав Гнатович поділився власним позитивним досвідом і порадив не тримати, не накопичувати негатив у собі, а щиро, чесно ділитися наболілим один із одним, бо вміння спілкуватися — одна з найважливіших умов щасливого шлюбу.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz