Воює на передовій 25-річний командир Олександр Маруков

У медицині стан, коли голіруч дають відсіч озброєному бандитові або, навпаки, з лопатою в руках пасують перед нахабним хуліганом, називають шоком.

Різниця лишень у тому, що в першому випадку чоловіка називають героєм, а в другому – боягузом. Для багатьох земляків шоком і відповідно випробуванням на міць і стійкість духу стала служба в зоні АТО. Серед них – Олександр МАРУКОВ.

Старшого офіцера відділення комплектування Сарненського районного комісаріату злі язики називали паркетним шаркуном, мовляв, цивільний і далекий від військової служби. Проте саме він ще в грудні 2016 року добровольцем подався на схід. Нині старший лейтенант Маруков – командир механізованого взводу, командир взводного опорного пункту, несе службу на лінії бойового зіткнення на глибині ротного опорного пункту. Не втаємниченому в тонкощі мистецтва війни не зрозуміти, що це таке. А на місцевості це означає, що за вісімсот метрів – позиції противника, за словами бойового офіцера, озброєного значно краще. Проте українських бійців цим не залякаєш.

Позиції наших воїнів часто обстрілює противник. Коли накривають вогнем з мінометів і артилерії, осипаються стіни бліндажів. А командири віддають наказ: «У відповідь не стріляти. Зберігайте режим тиші». Щоб показати окупантам, хто господар на українській землі, за чотириста метрів від ворожих позицій бійці встановили жовто-синій прапор. Зрозуміло, що російські солдати робили не одну спробу його зняти, проте влучні постріли захисників відбили в них це бажання.

На опорному пункті хлопці прихистили чотирьох котів і собаку. І хоча командування категорично проти чотирилапих побратимів, бійці таки відстояли своїх «квартирантів». І не пожалкували про це. Бо менші брати своєю поведінкою попереджують про обстріли. До речі, під час одного з них у товариша згоріла нова форма, яку сушили після прання. А загалом матеріально-технічним забезпеченням бійці задоволені: мають по три комплекти обмундирування, берці, вдосталь продуктів. Ще й волонтери допомагають. А керівник місії «Братерство без кордонів» Володимир Хомич подарував бензиновий генератор, який забезпечує світлом два опорних пункти української армії.

Що ж надихає наших хлопців, де беруть сили, оптимізм, бадьорість? Старший лейтенант з позивним FM відповів так: «Волонтери з Рівненської школи № 5 передали подарунок – прапор з дитячими та старечою долонями. Він уособлює тих, кого ми захищаємо, є символом мирного життя, за яке воюємо».

І це не просто красиві слова: у молодого добровольця – двоє маленьких дітей. Які, без сумніву, стануть справжніми патріотами, як тато. Адже яке коріння, таке й насіння.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz