Довершена майстриня

У передсвяткові дні у фойє районного Будинку культури розгорнули виставку вишиваних картин, що належать перу, тобто голці неперевершеної майстрині Надії ПОТАПОВИЧ.

Розглядаючи зразки її аматорського мистецтва, важко втриматися від подиву, настільки філігранно вималюваний фарбами кожен штрих. Отож і відвідувачі виставки цікавилися, на якому станку тчуть такі чудові гобелени, і відмовлялись вірити, що фантастичну красу творять вручну, за допомогою голки та нитки.

Серед експонатів – портрети короля рок-н-ролу Елвіса Преслі, кіноактрис Марлен Дітріх і Мерилін Монро, зображення японських гейш, Медузи Горгони, різноманітних тварин: левів, вовків, тигрів, коней, зебр тощо.

Користуючись присутністю майстра декоративно-вжиткового мистецтва, члена районного об’єднання «Самоцвіти Сарненщини», поставила декілька запитань.

– Надіє Володимирівно, скільки років Вашому дітищу?

– Понад тридцять. Захоплююсь вишиванням ще зі шкільних років. Це хобі передалось від мами, досвідченої рукодільниці, яка гарно і шила, і плела, і вишивала, і робила макраме. Починала з рушників, серветок, згодом у популярному журналі «Радянська жінка» побачила схеми для вишивання ікон – і захворіла цим видом мистецтва на все життя. Коли потрапила у Варшаву, то бігала магазинами в пошуках – ні, не одягу та продуктів – а схем для вишивання. Зараз із цим набагато простіше – в Інтернеті можна знайти їх на будь-який смак.

– Кожна картина для Вас щось уособлює чи це просто чергова робота?

– Найулюбленіша моя картина – «Лебідь». Для мене вона уособлює світлу душу мами, що відлетіла на небо, адже працювала над «Лебедем», коли померла найближча людина.

Найважче далася мені картина «Закохані», яку подарувала доньці на заміжжя. Працювала над нею півроку, використала нитки 59 відтінків.

– До речі, де берете матеріали для вишивання?

– У Рівному, куди мене регулярно запрошують на «Музейні гостини», є спеціалізований магазин, де можна придбати нитки потрібного тону. Адже варто допустити найменшу похибку у відтінку – і лице на картині спотвориться. До речі, саме під час гостин побачила картини на чорному фоні, які дуже сподобались, і не заспокоїлась, поки не відшукала аналогічну схему. Взагалі полюбляю створювати серії. Приміром, спочатку вишила одного тигра, відтак – тигрицю з дитинчам тощо.

– Коли встигаєте цим займатися?

– Здебільшого ввечері. Бо маю ще одне захоплення – розписую камені акриловими фарбами, потім лакую. До нового квіткового сезону мрію прикрасити клумбу барвистим рокарієм.

– Молодому поколінню не передалося хобі мами та бабусі?

– Доньці дуже подобається цей вид декоративно-вжиткового мистецтва. Хоча має двох дітей, усе ж знаходить час для вишивання. До слова, виходить у неї дуже гарно.

– Ви продаєте свої вироби?

– Ні, інколи дарую. Скажімо, дві ікони пожертвувала на церкву.

– Що Вам приносять виставки?

– Творче піднесення. Завжди після виставки сідаю за нову картину.

– Успіхів Вам.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz