Щоденник погоди від Івана Лясковця

Сьогодні Всесвітній день метеорології – це свято людей, які вивчають атмосферні явища на планеті та складають прогноз погоди. У дослідженнях людству допомагає техніка: від метеостанцій у різних місцях Землі до метеосупутників на орбіті.

Звичайний мешканець міста чи села нині цікавиться погодою на завтра, дивлячись телевізор або читаючи прогноз в Інтернеті чи на сторінках газети. Спеціалісти-метеорологи для цього працюють день і ніч. А от визначення погоди за народними прикметами забуваються. Та є ще серед нас ентузіасти, які не лише спостерігають, але й записують інформацію, яку бачать у навколишньому середовищі, як, приміром, житель м. Сарни Іван ЛЯСКОВЕЦЬ.

Його родина свого часу жила на одному з хуторів Дубровицького району. Тож із дитячих років хлопець із цікавістю спостерігав за мешканцями лісу й поля, за сонечком, хмарами й туманами. Іван Тимофійович уже пенсіонер, але й досі, їдучи автомобілем, не розчавить на дорозі жабу чи їжачка, що випадково опинилися на його шляху. Не розуміє природолюб тих громадян, які спалюють суху траву біля лісосмуги чи на лугах. Це ж скільки комах, пташок і тваринок гине в полум’ї! Сам неодноразово людям, які робили таке неподобство, намагався пояснювати, що це неприпустимо.

Навколишній світ треба берегти, цінувати й шанувати. Людина має жити в гармонії з природою. Іван Лясковець бував у різних мальовничих куточках України. Із захопленням згадує Закарпаття, Івано-Франківщину, Буковель, Хуст… Чисте гірське повітря, річки та багато грибів у лісах… Але, на жаль, доводилося бачити й інше. Скрізь міліють, а то й зникають малі річки й озера. Люди нищать середовище в якому живуть, вирубують понад норму ліс, залишають гори сміття. Останніми ж роками болить душа за знищення краси Поліського краю бурштинокопачами. А ще вразила Івана Тимофійовича чорнобильська зона. Іванківський район, де він нещодавно побував, зустрів природолюба покинутими розваленими селами та пусткою, серед якої ще де-не-де живуть люди. Решта заростає лісом…

Уже повертаються з вирію птахи. Для своїх шпаків у господаря облаштовано декілька шпаківень, одна з них розміщена на 22-метровій ялинці, що росте у дворі. Коли прилітають його співочі сусіди, у Івана Лясковця записано в спеціальному зошиті, в який занотовує цікавинки, що сталися в природі, та стан погоди. А почалося все з 2004 року, коли пан Іван вийшов на пенсію. Відтоді день за днем і рік за роком у його записнику з’являються нові рядочки з інформацією про температуру повітря, хмарність і зміни в погоді впродовж дня. Не забуває й про народні прикмети, а ще цікавиться думкою старших людей. Помітив одну закономірність: хоч би яким спекотним було літо, згадуючи його, старенькі завжди кажуть, що було холодно.

Отож декілька записів із зошита. Шпаки цього року з’явилися 7 березня, минулого – на день раніше. Розмова з народним синоптиком відбувалася 21 березня, тож він одразу видав інформацію про цей день у різні роки. Наприклад, у 2011-ому вранці було -2ºС, вдень – +7 і сонячно. А в наступному ранкова температура сягала +7, згодом повітря прогрілося до +12ºС. У 2013 ж році в ці дні тріщали 22-градусні морози, усе було засипано снігом, завмер рух транспорту на трасі Київ-Варшава. Казали, що настав льодовиковий період. Нинішня ж весна навпаки – тепла та рання. А ще один запис повідомляє, що 13.04.2015 року спочатку було сонячно і +13ºС, а з обіду містом пройшов буревій і похолодало…

Іван Лясковець мешкає поряд із Сарненським історико-етнографічним музеєм. Частенько спілкується на теми погоди з працівником музею Романом Лехом, який приєднавшись до розмови, каже, що вони разом аналізують стан погоди, порівнюють із минулими роками, дивляться, чи справджуються народні прикмети. А ще співрозмовник нагадав, що колись люди жили не поспішаючи та в гармонії з навколишнім світом. Тож добре знали, якою буде погода, й користувалися цим.

І, звичайно, спілкуючись із людиною, яка багато років веде свій щоденник погоди, не міг не запитати, якою, на його думку, буде нинішнє літо. На це Іван Тимофійович відповів, що, швидше за все, чекаймо дощів і нижчу температуру, аніж була минулого року. Що ж, як-то кажуть, поживемо – побачимо.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz