Чарівності в писанкарство додає Тетяна Гецько

Вербна неділя завжди проходить у приємних клопотах, підготуванням оселі та морального стану людини до одного з найсвітліших празників – Великодня. Люди, ніби мурашки, метушаться в роботі, адже зовсім скоро пасхальний дзвін прозвучить не тільки з церковних дзвіниць, а й мелодійно озветься в людських серцях, і відлуння душевної радості раз по раз витинатиме: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».

Напередодні світлого свята вдалося поспілкуватися з народною умілицею з смт Степань Тетяною ГЕЦЬКО й дізнатися в неї про єднання мистецького таланту з приходом весни, Пасхи в єдину нить суцільного й блаженного настрою, яким наділяє родину, знайомих, друзів… А все через те, що вміє жінка серед будня робити незвичайне свято, просякнуте життєдайною красою, й полонити самодіяльними виробами.

Із дитинства дівчина закохалась у народні промисли, адже народилась у родині шевців, де старійшиною був дідусь. Згодом науку успадкувала й матуся Галина Іванівна, яка стала берегинею сімейних традицій, щоб через роки передати всі свої знання та вміння доньці, яка на той час уже полюбила в’язати з різнокольорових ниток м’які іграшки. У шкільні часи Тетяна також неодноразово брала участь в олімпіадах із трудового навчання, адже цей напрям був для неї найближчим.

З року в рік уміння шити, в’язати удосконалювала, вироби набували сувенірного й шедеврального характеру, багато хто хотів мати такі подарунки в домашньому реквізиті. Особливо радував око місцевий гаптований обрядовий одяг – козакин, схожий на закарпатські камізельки, проте довшої форми й зі степанським орнаментом-відтінком. Таке вбрання є обов’язковим для дружок, які запрошують гостей на весілля, а також широко використовують для сцени, традиційних обрядів. Саме завдяки козакину слава про Тетяну Генько пішла далеко. Її таланту дивувалися навіть американці. А все почалося з того, що її знайома, яка виїхала жити в США, подарувала там у якості сувеніра спідницю та блузку, оздоблені бісером. Яким же було здивування місцевих жителів, наче їм ще раз відкрили Америку, коли побачили красивий український одяг, виконаний вручну. Просили в ньому сфотографуватись, а згодом надіслали світлини зі словами подяки. Одіж неодноразово презентувала й на районних, обласних і всеукраїнських виставках як народний умілець.

У 2009 році директор Степанського будинку дітей і молоді Лариса Мурза не могла оминути увагою багатогранний мистецький талант землячки, а тому запропонувала посаду керівника гуртків у закладі. «М’яка іграшка», «Бісерне рукоділля», «Тістопластика» та «Майстерня творчості» – це ті, що нині закріплені за майстринею. А знаннями ділиться з шістьма десятками дітлахів, які щодня, окрім вихідних, поспішають у БДМ, де з великим бажанням переймають науку, що в майбутньому неабияк знадобиться, і саме вони невдовзі стануть такими ж талановитими рукодільниками, як і їхня наставниця.

Саме зараз усі разом трудяться над створенням пасхальних композицій, адже в цей період надсилають свої роботи на обласні конкурси. «Великодня писанка» та «Наш пошук і творчість тобі, Україно» – одні з найпрестижніших у краї. У попередні роки вироби зі Степанського Будинку дітей і молоді неодноразово потрапляли в трійку найкращих, а тому роботи «Будинок моєї мрії», «Знай і люби свій рідний край», «Прийшла весна», «Український сувенір» відзначили на належному рівні.

Із особливим натхненням Тетяна Гецько навчає дітлахів писанкарській справі. Робота копітка й вимагає чимало часу й художньої уяви. Оздоблення візерунками яйця ще з сивої давнини набуло символічного релігійно-обрядового значення. В творчому арсеналі має декілька технік розпису одного з символів Пасхи, зокрема працює з воском, пластиліном, бісером… «Найвідповідальніше, – каже Тетяна Павлівна, – працювати з воском, адже потрібно детально знати фізичні властивості матеріалів, з якими маю справу. Для гуртківців нині презентую двоколірну писанку, яку покриваю розтопленим воском. Далі на поверхню сирого яйця наношу орнамент і занурюю у фарбу. Вже суху писанку нагріваю над вогнем, щоб розтопився віск, а далі виріб витираю м’якою тканиною. У підсумку, в тих місцях, де був нанесений віск, залишається кольоровий орнамент. Такий виріб дуже красивий і підсолоджує естетику життя», – підсумувала умілиця.

Звичайно, широко використовує пластилін і бісер, із яким діти також працюють охоче. Для таких писанок уже потрібна дерев’яна основа яйця. Способів прикрасити виріб є багато, й кожен із них зі своїми тонкощами й специфікою, підкорити які вдається лише відповідальністю і творчою працею, а ще потрібно мати серце, просякнуте щирістю і святковою духовністю.

Повністю великодні традиції зберігають і в родині Тетяни Гецько. Захоплюються її вмінням чоловік Василь і син Павло, а донька Катерина, студентка ІІ курсу Рівненського державного гуманітарного університету – майбутній учитель трудового навчання, пішла маминою дорогою. Удосконалює свої вміння в галузі народного промислу, а невдовзі уже дипломований фахівець також займе свою нішу в мистецькому житті не тільки Степаня, а й усього українського народу.

Родина Гецьків, як і більшість, дотримується національних звичаїв і традицій. Великдень завжди посідає чільне місце в їхньому духовному світі. А чудотворні писанки оздоблені різним орнаментом і матеріалом, щоразу визираючи з пасхального кошика перед посвятою, додають чарівності й неповторності не тільки майстрині, а й нам, українцям.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz