Василь Абрамчук – столяр, різьбяр, проповідник

Багата на ліси Сарненщина спонукає жителів тутешніх населених пунктів освоювати деревообробну справу. Про те, що з дерева можна зробити справжнісінькі шедеври знають, певно, усі.

Адже цю сировину споконвіків використовували й наші предки, виготовляючи необхідні в побуті речі: колоритний посуд, іграшки, столи, стільці… Власне, вони й  передали нам ідеї, навики, які сучасна людина вдосконалює. У когорті славних майстрів краю і Василь АБРАМЧУК із Федорівки. За покликанням проповідник, а за професією – майстер різьби по дереву, столяр.

У селах живе багато віртуозів, щоправда, напрямок  у кожного свій. Не виняток і Федорівка, де вдалося зустріти пічників, вишивальниць, пасічників. Різьба ж по дереву – тонка справа, і таких талантів одиниці. Адже це захоплююче заняття для справжніх чоловіків, що потребує неабиякої вправності, сили, терпіння, фантазії. Кажуть, братися за неї треба лише, якщо маєш гарний настрій і творче натхнення. Досконалістю за композицією й технікою виконання вирізняються роботи й Василя Абрамчука. Ази справи освоїв у ВПУ № 22. Після закінчення місцевої дев’ятирічки мав намір стати будівельником, але побачивши в училищі вироби з дерева миттю змінив рішення та пішов здобувати фах столяра-різьбяра. Відкрив мистецтво різьби до дереву 17 років тому, і це, по суті, його своєрідне захоплення, яким володіє професійно. На рахунку вже досить багато виготовлених робіт.

Іноді, дивлячись на шедеври мистецтва, зроблені руками майстрів, просто не можеш зрозуміти, як людина могла самотужки створити таку красу. Який же потрібно мати хист, талант і натхнення, щоб зробити отаке диво. Не передати словами почуття, що охопило, коли зайшла в будинок Василя Сергійовича. Чоловік, безсумнівно, з деревом на «ти». Адже робить усе: двері, ліжка, гойдалки, східці, накриття для криниць…  Мабуть, усіх виробів і не злічити. Щоб виготовити двері, йому потрібно 3 дня. До речі, першими його виробами були карнизи, потім двері. Щоб реалізувати плани щодо діяльності деревообробного міні-цеху для власних потреб, чоловік підробляв упродовж багатьох років у Києві та Москві. Ось так, мало-помалу, розпочав роботу цеху, планує працевлаштовувати людей, тобто розвиватися. Василь Сергійович має хороший господарський хист, паралельно добудував будинок і вже декоративно оздоблює в ньому стіни натуральною дерев’яною вагонкою. Загалом дерев’яний інтер’єр є ознакою достатку й престижу. Це досить копітка та витратна справа, але майстру до снаги та в радість.

Власне, Василь Абрамчук – людина праці. Його дитинство минуло у звичайній сільській сім’ї, де мама, Єва Титівна, працювала продавцем, а тато, Сергій Демидович, – водієм. Зростав ще з трьома братами та сестрою, з дитинства батьки привчали всіх до праці. Довгий час він, окрім можливостей заробити та реалізувати свій творчий потенціал, шукав Бога, і вже 5 років є членом і проповідником церкви християн віри Євангельської. Вважає, що немає більшої радості на землі, аніж служити Господу, прославляти Спасителя, нести людям Його слово. І в тому, що обрав саме цю професію, впевнений, теж є Божий промисел, адже має можливість допомагати знедоленим. Зрештою, за все, що має в житті, Василь Абрамчук дуже дякує Всевишньому. До речі, здивувалася, дізнавшись, що у 35 літ так і не зустрів ту єдину кохану, яка подарувала б справжнє чоловіче щастя: затишок у домі, діточок. Та не нарікає, бо все ще попереду й у всьому покладається на Бога. А на моє нескромне запитання, якою ж має бути дівчина, щоб сподобалася, відповів: «Богобоязливою». Саме таким є Василь – порядною, працелюбною, глибоковіруючою людиною.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz