Незмірна сила Кулішевого слова

Заходи з нагоди вшанування світлої пам’яті українського письменника Леоніда Куліша-Зіньківа з нагоди 75-річчя від дня народження розпочалися в районі ще два місяці назад.

У навчальних закладах краю, бібліотеках звучало величаве слово земляка, яке таїть у собі магічну силу єднання небайдужих до літератури сердець. Об’єднало воно педагогів та учнів Кричильської ЗОШ І-ІІІ ст. минулого четверга (у день смерті письменника) на порозі освітнього закладу, де запалили свічу пам’яті, а в неділю відбувся мітинг-реквієм, на який завітали гості з району, області, аби покласти квіти до барельєфної дошки й схилити голови перед неординарною особистістю.

IMG_7338Дійство розпочав директор місцевої одинадцятирічки Юрій Гоч, а ведучі запросили до виступу делегацію членів Національної спілки письменників України та представників місцевої влади, які прибули на захід. Зокрема Євген Шморгун, перший дипломант премії ім. Леоніда Куліша в галузі дитячої літератури, друг і соратник покійного, наголосив, що ім’я уродженця Кричильська стоїть поруч з відомими письменниками не тільки України, а й зарубіжжя та внесене до покажчика світових дат. І як доказ презентував свіжий номер «Літературної України». Своїми враженнями від творчої співпраці поділився івідомий у країні письменник Петро Велесик. Пригадав, як обом доводилося зустрічатися на шкільних олімпіадах і радіти першим творчим публікаціям у Степанській районній газеті. Від імені Рівненської організації НСПУ передали авторські примірники книг, історичні документи в Сарненський історико-етнографічний музей і шкільний, що діє при місцевому навчальному закладі. Перший заступник голови райради Микола Костецький наголосив, що література – це та духовна точка, від якої повинна відштовхуватися кожна людина, а твори Леоніда Куліша вчать моральності й національної свідомості. Також переказав вітання від голів районної ради Руслана Серпенінова та райдержадміністрації Ярослава Яковчука. Хвилюючі слова промовила дружина письменника – Галина Куліш, яка подякувала присутнім за те, що цінують слово та дружбу чоловіка, свято бережуть про нього пам’ять.

Згодом охочі завітали в шкільний музей, де юні екскурсоводи ознайомили з біографічними даними Леоніда Куліша, його книгами. А ще мали можливість побачити речі й одіж, якими користувався в повсякденному житті письменник, душею доторкнутись до його епохи. Зокрема до канцелярського приладдя, друкарської машинки, на якій щодня друкувалися слова, речення… Далі гості попрямували до місця вічного спочинку земляка. На могилу поклали квіти й разом помолилися за його світлу душу, а згодом завітали й до будинку Кулішів, де оглянули робочий кабінет і відчули ту творчу ауру, якою ситився щодня сам маестро слова.

IMG_7373Письменники живуть у своїй творчості, у людській пам’яті, яка свято береже спогади. Світлий промінець саме таких теплих спогадів колег, близьких людей, колишніх учнів підійнявся ввись, до небес, з-під даху Кричильського будинку культури та зігрів душу славного поета й прозаїка. На сцену піднявся очільник громади Петро Новак, який сказав, що пишається такою видатною особистістю, а його заслуги неоціненні. А далі хвилиною мовчання вшанували талановитого літератора.

Ведуча вечора-пам’яті Варвара Білецька нагадала життєву стежку Леоніда Куліша: «Народився 2 травня 1942 року в простій працьовитій родині Зіновія Івановича та Ганни Федорівни. Батько Зінько славився на все село талантом пересмішника, який і передався синові Леоніду. Після закінчення місцевої школи доля закинула юнака в далекі казахські степи, але туга за рідним краєм і родиною повернула його додому. Три роки працював піонервожатим у місцевій школі, захоплювався краєзнавством і літературою.

IMG_7419Навчаючись на історичному факультеті Луцького педінституту ім. Лесі Українки, парубок познайомився з прозаїками та поетами Волині. Саме тут почала розвиватися його літературна стежина. Перші вірші про рідний край увійшли до колективного збірника «Пісня і праця» видавництва «Каменяр». Кожну вільну хвилину Леонід Куліш брав перо й засівав ниву письменними словами. З часом тематика творів стала різнобарвнішою. Він писав про рідне Полісся, легенди, невигадані історії з життя земляків. Але все частіше адресував поетичні рядки дітям, яких безмежно любив. Особливим у творчості видався 1990 рік, коли прийняли до Національної спілки письменників України. Своє літературне сходження розпочав із книги «Як горобчик рахував», а далі одна за одною з різних видавництв почали випурхувати й інші різножанрові збірки. Дуже тішилися земляки з його потішного й соковитого гумору. Дві книги («Колискова від матусі» та «Смішинки для дорослих і Маринки»), а також І том дитячої поезії побачили світ вже після його смерті.

Твори Леоніда Куліша перекладали та публікували в багатьох країнах світу: Білорусі, Молдові, Канаді, Словаччині, Польщі, Росії та ін. Він був не тільки письменником-гумористом, класиком дитячої літератури, а й гарним поетом-ліриком. У творчій співпраці з харківським композитором Миколою Ведмедерею були написані десятки пісень, яких співають і знають не лише на Сарненщині, а й по всій Україні. «Їхав березень на возі» у виконанні харківської школярки на Міжнародному фестивалі-конкурсі в Токіо виборола призове місце».

IMG_7460У травні 2009 року на фасаді Кричильської ЗОШ І-ІІІ ст., якій письменник віддав майже сорок років життя освітянській праці, встановили меморіальну дошку, пізніше – барельєф. На його честь названа вулицю, де проживав, також його ім’я носить і навчальний заклад. Роком пізніше започаткували районний огляд-конкурс читців декламаторів, присвячений творчості Леоніда Куліша. З  метою увіковічення пам’яті видатного українського поета і прозаїка, творчість якого номінувалась на здобуття Всеукраїнської літературної премії  ім. Лесі Українки, за підтримки районного керівництва та з ініціативи творчої групи мистецтволюба, краянина, голови громадської організації «Наше місто» й Асоціації вільних журналістів Георгія Александровича заснували обласну премію в галузі дитячої літератури імені Леоніда Куліша-Зіньківа. Її присуджують письменникам, котрі своєю творчістю популяризують українську книгу, сприяють національно-патріотичному вихованню молодого покоління, любові до рідної землі. Першими її лауреатами стали відомі українські письменники: Євген Шморгун, Ростислав Солоневський та автор цих рядків. Тому для оголошення четвертого лауреата на сцену Кричильського будинку культури вийшли Євген Шморгун і Микола Костецький. Євген Іванович вручив диплом заслуженому журналісту України, члену НСПУ, автору багатьох книг Петрові Велесику й побажав гордо нести у світ звання лауреата. Микола Адамович від імені депутата обласної ради Ксенії Павловської удостоїв грошовою винагородою й заявив, що посприяє, аби ця премія стала всеукраїнською й до Кричильська їхали люди з усіх куточків України. Цю ініціативу активно підтримав і Георгій Александрович і наголосив, що в майбутньому Кричильськ стане літературною Меккою країни. Петро Якович, подякувавши за нагороду, прочитав власні твори. Поділився спогадами про свого наставника й учителя і я, а педагог місцевої ЗОШ Ольга Шахно продекламувала вірш Миколи Берези, присвячений світлій пам’яті земляка. Згодом один за одним лунали художні номери з усебічного репертуару Леоніда Куліша. Ірина Орешко та Галина Лиса виконали сольні номери пісень «Поліська колискова» та «Дай мені, кохана, руку». До програми долучилися вокальні ансамблі «Бджілка» та «Перевесло» місцевого Будинку культури (керівник Наталія Банацька).

IMG_7395Гідно продовжує справу свого старшого друга й член Національної спілки журналістів України, автор книги «У родинному колі» Михайло Кика, який майстерно виконав гуморески Леоніда Зіновійовича, а пізніше в дуеті з Петром Банацьким заспівали співомовки, від яких залом котився гучний задушевний сміх. Поділився й теплими історичними моментами їхньої дружби. Продовжив гумористичну сторінку Василь Стахнюк піснею «Старий холостяк». До виразного читання гумору долучилися й дипломанти ІІІ районного огляду-конкурсу читців-декламаторів у середній віковій категорії Микола Комар і Віктор Куліш. До слова запросили колег, учителів місцевої школи. У їхньому виконанні прозвучали пісні як данина пам’яті невтомного жартівника – вчителя історії. Неперевершено презентував свої художні номери зразковий аматорський ансамбль танцю «Струмочок» КЗ «Сарненський районний Будинок культури» під керівництвом Михайла Володька. Зі збірки легенд «Дівочий брід» Катерина Харечко декламувала присутнім творчі доробки в прозі, які стосувалися саме Кричильського краю. Гарячі оплески заслужив і народний аматорський вокальний ансамбль «Намисто» КЗ «Сарненський районний Будинок культури».

Найперша порадниця і помічниця, вірна супутниця життя письменника – його дружина Галина Олексіївна, в яку Леонід Зіновійович закохався ще в студентські роки на все своє життя. Народили трьох синів-соколів. Родина переживала різні часи на своєму шляху: і  радісні, і щасливі періоди, і не дуже. Та життя плине далі, й сьогодні рід Кулішів продовжують сини Анатолій і Микола з дружинами, а ще чотири онуки. Від імені усіх прихильників творчості незабутнього письменника Галині Куліш вручили букет квітів як вдячність за титанічний талант чоловіка, який вона оберігала й підтримувала. У свою чергу Галина Олексіївна подякувала краянам за підтримку та прихильність, добро та щирість, за тепле й правдиве слово. А її красуні-внучата розповіли добірку віршенят свого дідуся Льоні.

IMG_7416«Пам’ять – живий відбиток минулого. Немає більшої сили, немає ґрунту родючішого для розквіту нації, як пам’ять – зрілий, безперервний зв’язок одного покоління з іншим, минулого із сучасним», – так писав Леонід Куліш в одній із передмов до збірки нашої сучасності. Життя письменника продовжується в дітях, онуках, творах. Його світле ім’я не розчиниться в забутті із плином часу, бо до незмірної творчої спадщини, як до цілющого джерела, і через сотні літ припадатимуть сучасники й нащадки, черпаючи силу в його творах, любов до поліської землі, материнської мови, рідного народу. Нам щедро поталанило жити в один час із такою людиною, бо ж поет-гуморист, пісняр, краєзнавець, рецензент, публіцист, автор дитячих віршів або, одним словом, гарний письменник, народжується на нашій землі не кожне століття. Шануймо Леоніда Куліша, любімо, пам’ятаймо…

Заключним акордом вечора-пам’яті став гімн села – «Кричильський вальс», який під акомпанемент оплесків присутніх і хореографічних постановок вихованців Михайла Володька виконав соліст Михайло Кика.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz