Добре там живеться, де разом сіється і жнеться

Завітавши з робочим візитом у Зносичі, Кричильськ чи будь-яке інше село Сарненщини, намилувавшись їх мальовничими краєвидами та поспілкувавшись із мешканцями, часто пригадую Шевченкові рядки: «Село. І серце одпочине. Село на нашій Україні, немовби писанка, село».

DSC_5505-кКожен населений пункт, хоч би скільки там жило людей, має свої переваги. Тут гарно й цікаво будь-якої пори. Буває, їдеш, а дорогу оточили плантації соняшника, бо мак цвіте. А біля будинків квітують жоржини, чорнобривці, айстри… Хочеться потонути в тій красі. Тепер, щоправда, будують помешкання здебільшого європейського зразка, лише де-не-де побачили дерев’яні, з маленькими вікнами, зведені в далеких роках минулого століття. І криниць, здається, поменшало, таких, як колись були, з чистою, цілющою водою. Олексіївка – також гарне село, хоча й невеличке. Прикрашають його квітують сади.  Тут вистачає і сучасного, і старовинного. От тільки люди не змінилися, як і раніше, веселі, доброзичливі, щедрі.

DSC_5465-кЗі сторінок історії…

Олексіївка розташована за 28 км від Сарн. За переказами старожилів, колись тут розташовувався хутір Альбин. Землями тоді володів пан Стравінський, який проживав у Здолбунові. До 1890 року він належав до села Кам’яне-Случанське, а з 1915-ого відійшов до Вирівського округу. В угідді «Цегельне», що неподалік села, мав свій маєток пан Маршко Штендер. На місці своїх володінь він відкрив цегельний завод. Люди працювали там сезонно: зимою копали глину, а навесні виробляли цеглу. У 1913 році купив землю польський інженер Роман Пшибиляк, і вже у 1932 р. продав її людям з Кам’яне-Случанського. На нього працювали селяни з Волині, які теж купували його землю. У 1929 році в Альбині, у польському маєтку Романа Пшибиляка, відкрили школу, де навчали грамоти польською. З початку заснування на хуторі налічували 5 будинків. Уцілів він і під час Другої світової війни. У 1946-ому його перейменували на Олексіївку. Змінилося село з роками, забудовується новими будинками. Нині тут проживають 296 жителів, є 72 господарства. Функціонують школа, клуб, магазини, фельдшерсько-акушерський пункт.

DSC_5471-кМісцева школа – маленький храм науки

У філії Федорівської ЗОШ І-ІІ ст., що в Олексіївці, в 1 класі навчаються три учні, у 2 – дев’ять, у 3 – шість, у 4 – сім. Працюють із ними 4 класоводи. У день візиту заступник директора з навчально-виховної роботи Тетяна Павлушко проводила засідання школи молодого вчителя, а молодий спеціаліст Тетяна Назарук демонструвала свій професіоналізм на відкритому уроці. Педагоги розповіли, що ЗОШ хоч і невеличка й розміщена в старому приміщенні, але задовольняє потреби учнів. Заклад відремонтували, замінили вікна й двері, чому дуже посприяли батьки. Доречно згадати, що свого часу його хотіли закрити, але батьки відстояли, отож долучаються й до вирішення шкільних проблем. Огороджений сучасним парканом, кошти на який виділила Вирівська сільська рада. На подвір’ї за сприяння меценатів – стоїть сучасний дитячий майданчик. Вчителі зізналися, що в школі є лише один комп’ютер, причому застарілий. Отож потребують ще бодай одного нового.

DSC_5552-кУ виховання школяриків наставники вкладають душу, старання й любов, що проростають здобутками. Приміром, цього навчального року учень Дмитро Сачок зайняв ІІІ місце в районній олімпіаді «Творче обдарування». У маленькому храмі науки завжди гамірно й весело. Закінчивши початкову школу в Олексіївці, учні доїжають на навчання у Федорівку.

Село живе, бо народжуються діти

Минулого року в Олексіївці народилися 3 дитинки, у цьому поки що тільки 1. Однак охочих будуватися тут не бракує. «Роздали під забудову 13 земельних ділянок, сформували дві вулиці – Лісну та Нову. Вже виготовили проект на їх електрифікацію», – розповідає вирівський сільський голова Богдан Опалько. – Нещодавно зробили вуличне освітлення по Центральній і Шкільній.

Скаржаться селяни на дороги, мовляв, ям багато. Цими днями, запевнив очільник громади, в селі працюватиме грейдер, дороги вирівняють. У цілому, зауважив, люди тримають багато птиці, поголів’я ВРХ тощо. Також тут діють торгові заклади, ФАП, клуб. Із завідуючою закладу культури нам вдалося поспілкуватися. Віта Опалько очолює його з вересня минулого року. Доти працювала тут мама дівчини. Отож від неї переймала досвід.DSC_5496-к Віта Петрівна –  молодий спеціаліст, закінчила Рівненський державний гуманітарний університет. Планує реалізувати низку задумів. Уже започаткувала роботу гуртків художнього читання, дитячого вокального, хореографічного. У планах – організувати діяльність клубу за інтересами. Щоб об’єднати талановитих жінок, що ведуть активний спосіб життя і можуть використовувати свій вільний час з цікавістю та змістовним дозвіллям, популяризуючи національні традиції.

До слова, в Олексіївці нема дитсадка, але дошкільною освітою діти охоплені, бо навчаються в ДНЗ Гранітного. Туди малюків щодня довозять автобусом, чого нема в інших селах району. І ще один цікавий момент. Щочетверга побутові відходи, сміття з села вивозить сміттєвоз, що разом придбали Вирівська й Селищенська сільські ради. Селяни пакують відходи в пакети, що вивозять їх на сміттєзвалища, таким чином вирішують проблему стихійного забруднення.

DSC_5511-к
Фото Василя СОСЮКА

Олексіївка не має демографічного приросту, але розвивається щороку все більшими темпами. Красиві будинки ростуть тут, як гриби після дощу. І автомобілі є майже на кожному обійсті. Випало побувати в усіх селах району, але, зізнаюся,  Олексіївка особлива. Це маленьке село живе, розвивається та молодіє. Тут легко дихається, а люди й дотепер люблять шпортатися в землі, доїти корів, випікати хліб… Однак досі проблемою краю є нелегальний видобуток бурштину. Власне, знаємо, що сонячний камінь багатьом посприяв у вирішенні проблем з житлом, роботою. Все ж маємо пам’ятати, що наслідки від руйнування лісу, землі – неминучі. А жити тут доведеться нашим дітям.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz