Півстоліття в дружбі й любові пройшли пліч-о-пліч Володимир Федорович і Марія Миколаївна ЩЕРБИНИ з Любикович

Власне на Рівненщину подружжя переїхало після чотирнадцяти років проживання в с. Новина, що в Житомирській області, на малій Батьківщині Володимира.

Там познайомились, самотужки збудували будинок, виростили сад і викопали у дворі криницю, бо ж яка господа без неї. Усе, каже Марія Миколаївна, своїми руками, допомоги не було звідки чекати, обоє з багатодітних родин. Володимир Федорович народився в 1941-ому, сім’я мала шестеро дітей. Ще й у страшній Другій світовій війні втратили батька – не вернувся з фронту. Невимовно тяжко було матері тягнути все на собі, тож рідна тітка Володимира забрала до себе. На той час вона мала корову й могла прогодувати племінника. «Ми всі по світу виросли», – зізнається Володимир Федорович.

Марія народилась у Любиковичах, окрім неї, батьки мали ще чотирьох доньок. По закінченню школи працювали всі на фермі, доводилося нелегко. З ранку до вечора тяжка робота лягала на дівочі руки, і лишень повернувшись додому, сестри, відпочиваючи в саду, співали. Нагородив Господь кожну з них прекрасним сильним голосом. Пані Марія згадує ті дні: «Одна виводить, інші підспівують…, лине втомленим селом пісня, і гріє людей». За словами Марії Щербини, в її родині вміли співати всі, бо мали талант і любили пісню. Дід Маркіян, по маминій лінії, був дяком, керував церковним хором. Та й сама Марія Миколаївна донині співає в Любиковицькому Свято-Покровському храмі. Із півчими щороку віншує любиковичан із Різдвом. Довгий час була солісткою співочих колективів. На Житомирщині – в ансамблі «Калина», повернувшись у рідне село, з ансамблем «Вербиченька» (Любиковицький БК) об’їздила весь Сарненський район.

Одружились Володимир і Марія в 1968 р. Володимир Федорович п’ять років працював на автозаправці в Житомирі, був також і трактористом. Після аварії, яку спричинив п’яний мотоцикліст, влаштувався в будівельну бригаду. Родина намагається не згадувати той час. Із болем розповідає Марія Миколаївна, як майже частинами збирали понівечене тіло чоловіка, голову й обличчя зшивали. Та все ж викарабкався, став на ноги. Хоч здоров’я вже не те,  але не хотів Володимир Федорович бути інвалідом. Навіть від пенсії відмовився. Як раніше, зібравши всі сили, сам обробляв землю, доглядав сад. Життя на Житомирщині було кращим, та в час, коли залишились геть самі, мусили повертатись у Любиковичі, тут рідня Марії, підтримка. І знову все спочатку: збудували хату, Володимир виростив сад і, звісно, викопали криницю. Тут, у любиковицькій хаті, виростили двох дітей: сина Сергія та доньку Наталку. Сергій господар на все село, про нього неодноразово писали в «Сарненських новинах». Наталя, тендітна та чуттєва, як і мама закохана в пісню. Зі школи виступає на сцені рідного села та району. Її неймовірно красивий голос записували на радіо й телебаченні. Так само, як і весь рід, Наталія відвідує церковний хор. У свої ще досить молоді роки вже виховує трьох не менш талановитих дітей: 15-річного Романа, 10-річного Леоніда та радість усієї родини –  п’ятирічну донечку Соломію, яка дуже любить із мамою та бабусею ходити в церкву. У серцях цих ще таких малих дітей пісня також знайшла своє місце. Роман демонстрував співочий талант на сцені в Києві. Також полюбляє акробатику, захоплюється різьбою по дереву.

Уже ось п’ятдесят років живе сім’я Щербин не тільки піснею, бо найголовніше, за словами Володимира та Марії, є і залишається повага та взаєморозуміння. Якщо кудись ішла Марія Миколаївна, то завжди попереджала чоловіка запискою, що затримається, а робота ланкової іноді змушувала перепрацьовувати до півночі. Не дозволяють собі господарі забути чи пропустити будь-чий день народження. Це вже сімейна традиція, що не минає без торта й цукерок. Окрім пишних свят, люблять газдині рукоділля. Кожна кімната затишної оселі сяє рушниками Марії Миколаївни. Тут і традиційна вишивка чорним і червоним, і нові схеми на полотні. Наталія не уявляє свого життя без в’язання. А недавно захопилась вирощуванням квітів. Уже з’явилися в саду різнобарвні лілії, троянди та півонії. Має навіть лаванду, що заворожує своїм ароматом гостей.

Сили та здоров’я, каже Марія Щербина, трішки вже лишають, та ще обробляють 25 соток землі. По можливості роблять ремонт у будинку та дворі. І хоч би що сталося, не цураються пісні. Вона, як і п’ятдесят років тому важлива складова родини. Було то свято чи будень, а їх треба прикрасити піснею.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz