Барви таланту Софії Костецької

Любов в очах дитини чистіша і величніша, а слова її западають у серце глибше. Вона здатна помічати диво в найелементарнішому, або ж звичайні речі робити прекрасними. З нагоди початку літніх канікул «Міністерство добрих справ» Любиковицької бібліотеки вже символічно проводить зустрічі-знайомства з талановитими односельцями. Цього року гостею стала юна, але багатогранна Софійка КОСТЕЦЬКА.

Дівчина не уявляє своє життя пасивним і це стосується навіть відпочинку. Софійка любить також літературу, навіть сама пробувала творити. Свій перший вірш, присвячений красі природи, написала ще у вісім років. Згодом з’явилося їх декілька й оповідання. Та взяло гору бажання спробувати себе в чомусь новому. Нині Софія Костецька одна з кращих декламаторів творчості Тараса Шевченка й інших класиків України. Але підкорила не лише розмовний жанр, часто на шкільних святах співає. Це, зізнається юнка, її найбільше захоплення, а улюблений шкільний предмет – малювання. Радіє її душа, коли після помаху пензля на чистому аркуші паперу майже оживає краса рідної землі. Серед пейзажів особливе місце відвела літу, каже, що це краща пора року, бо ж природа тоді особлива. І хоч на стіни свої малюнки не чіпляє, та в альбомах має вже не на одну персональну виставку.

А ще Софія любить друзів. Із посмішкою каже, що їх дуже багато і всі  найкращі. З подругою Оксанкою взагалі мають безліч спільного, від музичних уподобань до улюбленого кольору – синього, що нагадує безкрає море. Розповідає дівчинка й про друга Сашка – працьовитого та допитливого хлопця, який ніколи не залишить у біді. Часто згадує, як ще зовсім малими самотужки з чистої води зробили заморожений сік, більше того, навіть продавали його з цікавою рекламою: «Купуйте сік усі, хто бажає!». Ще полюбляють товариші збирати ожину.

Та всі ці уподобання не заважають Софії Костецькій добре вчитися. Воно й не дивно, мама, Наталія Миколаївна – вчитель української мови та літератури, та ще й класовод у доньки, а бабуся Людмила Петрівна – у школі бібліотекар. Про найрідніших людей каже Софійка з величезною повагою та ділиться уподобаннями родини. Мама, виявляється, захоплюється шиттям одягу, також доглядає за домашнім акваріумом. І хоч у майбутньому бачить доню стоматологом, проте Софійка мріє стати дизайнером одягу. Улюбленим заняттям бабусі є приготування всіляких смаколиків. Головним і незмінним у родині залишається святкування Великодня. Коли мама й тато, бабуся з дідусем і братом Іваном, повернувшись із церкви, частуються освяченими пасками за сімейним столом.

Ще багато в чому вона хоче себе випробувати, до того ж, ідеї з’являються чи не щодня! Тож чекаємо від Софії нових звершень і цікавих зустрічей у бібліотеці.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz