Патріот рідного видання

Районний часопис за декілька років святкуватиме черговий 80-річний ювілей. За цей чималий відрізок змінювалися як назва і політика видання, так тема наповнення та її творці.

Цікаво зараз погортати архіви газети, на сторінках якої зберігається історія, а також прізвища тих, які з року в рік удосконалювали її, щоб читачу була цікавою й він чекав листоношу з «районкою». За цей час було всякого: дехто ображався на газету, для інших була і є порадницею, а декому допомогла вирішити проблему. Проте нині впевнено можемо назвати її незалежною, яку неодноразово в області та Україні виз­навали кращою міськрайонною газетою, що засвідчує великі старання тих людей, які допомогли видан­ню дійти до цього, – почесні незамінні ветерани-журналісти, які заклали його творчий фундамент так, що й досі не зникло бажання передплатників гортати сто­рінки «районки». Серед когорти сарненських журналістів і Катерина ГОМОНЕЦЬ, ветеран журналістської ниви, член Націо­нальної спілки журналістів України, колишній заступник головного редактора «СН», багаторічна очільниця первинної журналістської організації районної газети «Сарненські новини».

Цими рядками, думаю, не здивую тих, хто знайомий і добре знає Катерину Іванівну, бо забракне слів, проте спробую розповісти про колегу тим, кому вона невідома.

Колега – не просто слово, бо ідеальний – це друг і соратник, це людина, яка прикриє, допоможе, підкаже… Отже, нам пощастило попрацювати з такою людиною, як Катерина Гомонець – елегантна, сучасна жінка, завжди стримана, уважна. Вона присвятила життя «Сарненським новинам»: перед випуском чергового номера перегляне кожну сторіночку зверстаного часопису. Її творчий доробок – це літопис краю, розповіді про його славних, працьовитих людей. Вона жодного разу не зрадила таким цінностям, як принциповість, відкритість, чесність, дотримання журналістських стандартів. Та, насамперед, – професіонал, адже написані нею статті, перш за все, грамотні, доступні та цікаві читачеві.

Проте кар’єрна драбина в Катерини Іванівни непроста. Професійні кроки починала позаштатним кореспондентом, пра­цюючи старшою піонервожатою Федорівської школи, у 1967-ому запросили в районну газету «Будів­ник комунізму» літпрацівником. Журналістика – це довготривалі відрядження, тяжка праця, але Кате­рина Іванівна, як великий працелюб, пожертвувала спокоєм, сном і відпочинком задля спілкування з людьми. Відтак цю відданість справі помітили в журналістській родині й довірили посаду відповідального секретаря. Багато років віддала підготовці матеріалів до друку, макетів до верстки, водночас контролювала колег… За відсутності головного редактора часом виконувала його обов’язки, навіть доводилось відповідати за чужі помилки. Робота, спілкування з людьми різних вікових категорій, уподобань, життєвих переконань, поглядів засвідчили її комунікабельність, доброзичливість і колектив довірив ще відповідальнішу посаду – заступника головного редактора. Тож довгий час одночасно обіймала дві посади. Хоч і непросто, проте працювала безвідмовно й віддано, спонукаючи й колег бути патріотами рідного видання. Водночас з-під пера Катерини Гомонець виходили рядки з глибоким змістом. Згодом паралельно заступник головного редактора очолила ще відділ діяльності рад. І знову ж таки своєчасно написані матеріали, статті з пропозиціями, роздумами, що спонукають до дії, ініціативи.

Катерина Гомонець за 40 років трудової діяльності зробила відчутний внесок у долю «Сарненських новин». Сьогодні шановна колега зустрічає славний ювілей у колі родини. Сердечно приєднуємось до привітань на Вашу честь, Катерино Іванівно, і зізнаємося, що й донині нам, газетярам, не вистачає Вас у колективі, із яким провели багато років, бракує нарисів, статей, репортажів, заміток… Щиро вітаємо з ювілеєм, зичимо  міцного здоров’я, благ земних у колі родини. А нинішній Ваш вік щасливий, бо поєднує в собі два гарних слова: ще та вже. А отже, жити і легко, і приємно, бо Вам ще все доступно й вже все зрозуміло, а якщо життя запропонує важких ребусів низку, вирішуйте їх сміливо — Вам вже …десят! Якщо юність покличе, станьте з нею в ряд, не бійтеся — вам ще тільки-но …десят!

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz