Професія – допомагати людям

Тим, хто на схилі віку опинився без допомоги рідних і близьких, одиноким, з вадами здоров’я, хто не може сам себе обслуговувати, – такий нелегкий і дуже відповідальний вибір у 1989 році зробила Марина НОВОСИЛЕЦЬКА, соціальний робітник відділення соціальної допомоги вдома.

І – що не може не викликати повагу – не жалкує про це.

Про людину з добрим серцем і золотими руками дізнались від Степаниди Бугайчук, якою вже багато років опікується Марина Новосилецька, а ще раніше допомагала батькам Степаниди Степанівни. Зворушена добротою та турботою соціального робітника, жінка попрохала надрукувати статтю про цю неординарну особистість.

Зранку соціальний робітник уже встигла закупити продуктів і занести підопічній, поспішала до іншої, незрячої, якій потрібно приготувати їсти. Обслуговує Марина Новосилецька десять одиноких жителів райцентру. В її обов’язки входить не лише постачання продуктів і приготування їжі, а й прибирання житла, впорядкування місць останнього спочинку родичів підопічних, супровід їх у поліклініку, лікарню, хазяйнування на городах, оформлення субсидій, оплата комунальних рахунків, отримання рецептів тощо.

Вражена переліком справ, обережно цікавлюсь, як же встигає впоратися, адже десять чоловік, яких обслуговує, живуть у різних мікрорайонах. «У мене все за графіком, – ділиться секретом пані Марина, – сьогодні прибираю в одних, завтра в інших». З рештою послуг – так само.

Звісна річ, фізичною допомогою робота з підопічними не обмежується, адже всі вони потребують і моральної підтримки, у багатьох діти живуть в інших містах, не мають змоги часто навідувати батьків. Тож і чекають Марину Новосилецьку, яка і вислухає, і поспівчуває, і розрадить.

Високу оцінку відданості Марини обраній професії дає керівник Сарненського районного територіального центру соціального обслуговування, до складу якого увійшло відділення соціальної допомоги вдома, Лариса Малецька: «Мені пощастило працювати з Мариною Вікторівною. До роботи ставиться дуже відповідально. Не рахується із вільним часом, біжить до своїх підопічних і у вихідний день. «Наша Мариночка», як вони її називають, стала членом сім’ї, порадницею, помічницею, яка і добре слово скаже, підтримає у важку хвилину, вселить надію та оптимізм. А тонке почуття гумору, притаманне їй, ще й розвеселить. Це людина прямолінійна. У роботі, колективі завжди чесна та порядна. Але за таким серйозним характером криється велике серце, сповнене любові, співчуття та поваги до людей.

Усі підопічні задоволені її роботою, тільки гарні, щирі слова вдячності линуть на її адресу. Ми сповнені гордості за таких працівників, які обрали нелегку професію соціального робітника і виконують її з честю».

Після такого позитивного відгуку важко щось додати. Хіба лише те, що Марина має синів Юрія та Руслана, внуків Владислава та Софію. Звісно, за таким щільним робочим графіком важко викроїти час для своїх близьких, але інколи все-таки щастить вибратися з внуками на Біле озеро чи Коплище.

Відомо, що сфера надання соціальних послуг – царина слабкої половини людства, однак справа опікування одинокими до снаги лише людям, сильним духом, бо щоденні навантаження чималі. Турбота, співчуття, розуміння, прагнення по-материнському прийти на допомогу ближньому – ось які риси притаманні соціальному робітнику Марині Новосилецькій.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz