Світлана Селезень-Беєрлейн – жінка-поетка з долею дзиґи

Найчастіше прекрасне в усьому помічають люди з добрим серцем, які «в калюжі можуть угледіти небо», думкою поринути в безмежні світи, поговорити з квітами, тваринками й щоразу відкривати для себе нові горизонти дивовижних віх життя.

Почуття нескореності, вільнодумства й крил за спиною дали можливість мешканці Сарн Світлані СЕЛЕЗЕНЬ-БЕЄРЛЕЙН безперервно шукати стежини власної долі, які невтомно торувала тривалий час.

Миті нових, необжитих пристаней кликали її до чергових відкриттів, адже ще з юних літ доводилося з рідними переїжджати з місця на місце. Хоча читачі районного часопису вже знайомі з нею як з прекрасною та неординарною поеткою, що своїми творами переносить прихильників красного слова у світ любові, доброти та краси, ділиться найсокровеннішими думками та леліє новим і чистим подихом життя.

Народилась майбутня літераторка в с. Ремчиці, проте свою приписку довелося змінювати на любиковицьку, чудельську, кам’яне-случанську, сарненську, рівненську, також ще була жителькою в різний час Рівненського району та Херсонської області. А річ у тому, що її батьки (родом із Полтавщини) отримали направлення працювати в Сарнах. Хоча на той час одруженими ще не були. Першою в райцентр приїхала мама Луїза Іванівна трудитись медсестрою, а тоді вже за своєю коханою, попросивши дозвіл на роботу у це ж поліське містечко, прибув і тато, Дмитро Беєрлейн, який мав диплом агронома-економіста. Тут вони побрались, проте довго на місці не засиділись. Молодого та перспективного спеціаліста вище партійне керівництво направляло раз-по-раз піднімати рівень сільського господарства по багатьох колгоспах Сарненщини та за межами району. Саме тому четверо дітей родини Беєрлейнів: Василь, Сергій, Валентина й Світлана народились у різних населених пунктах. Природно, – що й навчатись доводилось у різних школах, а тому Світлана поріг першого класу переступила в селі Красне Херсонської області, а закінчувати довелось Кам’яне-Случанську восьмирічну школу. Хоча саме тут, на Сарненщині, розкрила талант до написання віршів.

Тривалий час у школі функціонував літературний гурток «Пролісок», керівником якого був мудрий і хороший вчитель української мови та літератури Сергій Мордач, який повсякчас дбав не тільки про розумово-грамотне багатство сільської молоді, а й про духовне. Тому завсідники літературного гуртка щоразу відчиняли для себе двері у світ прекрасного, вічного… До мистецьких імпрез готувались з любов’ю та відповідально, приурочували до визначних днів і дат. Бувало, що до літературних вечорів підготовка йшла навіть півроку, проте на ці святкові заходи збиралися люди не тільки з усього села, а й приїздили представники району й області. Також регулярними та почесними гостями були відомі письменники Рівненщини: Юрій та Микола Берези, Микола та Любов Пшеничні, Євген Шморгун, Микола Тимчак та багато інших. Чимало творчих доробків юних гуртківців друкувались на той час на шпальтах тодішньої районної газети «Будівник комунізму». Неодноразово літературні починання йшли у світ і від Світлани, яку в сьомому класі обрали старостою гуртка. Її вірші друкували й обласні видання, за що була винагороджена першими гонорарами. А сільські поштарі казали її мамі: «Твоя школярка Света вже гроші заробляє», що на той час було диво з див.

Після закінчення школи обрала фах вчителя початкових класів. Спочатку навчалась у Переяслав-Хмельницькому педагогічному училищі, а згодом перевелась у Дубнівське педагогічне училище. 1994 року отримала ще й диплом історика Львівського  національного університету ім. Івана Франка, де її однокурсником був нинішній спікер Верховної Ради України Андрій Парубій. Свою трудову діяльність розпочала в Костянтинівській ЗОШ вчителем початкових класів. Згодом також навчала учнів Сарненської ЗОШ №2. Ще пізніше була викладачем історії Цюрупінської гімназії (Херсонська область).

Працюючи в Сарненській ЗОШ № 2, зустріла своє кохання – на той час вчителя трудового навчання також цього навчального закладу, а нині приватного підприємця Юрія Селезня. Від взаємної любові народили двох синів: старшого Антона (студент 5 курсу Львівського політехнічного університету) й молодшого Владислава, також студент, але першого курсу Чернівецького медичного університету. Туга за ріднокраєм змусила родину згодом повернутися в Сарни, а Світлана Селезень-Беєрлейн стала навчати студентів  Сарненського педагогічного коледжу методиці викладання предмету «Людина і світ» у початкових класах.  Предмет був новий, а тому доводилось додатково займатись самоосвітою, неодноразово їздила за професійними порадами до авторів підручника «Людина і світ», з якими спілкувалась, радилась… Пропрацювавши декілька років у закладі, вирішила спробувати себе ще й у підприємницькій діяльності, в якій залишається й донині. Світлана Дмитрівна, як і більшість жінок, полюбляє косметичні вироби, адже в будь-якому випадку краса не залишає байдужим нікого, тому пропагує продукцію відомих косметичних брендів у магазині «Едельвейс».

Проте найбільшим захопленням її життя була, є і залишиться поезія. Вона вічна, на відміну від самої людини. Ще більшим струменем поетичні рядки почали битись після смерті найдорожчої людини – мами. Вуста мовчали, а серце говорило. Безліч віршів були присвячені саме Луїзі Іванівні. Згодом, коли біль трохи вщух, поетеса почала звертатись до різних тем сучасності. Її поезія надихає, заспокоює, підбадьорює і навіть спроможна зцілювати душі. Натхнення приходить повсякчас: вранці, вдень, на роботі, по дорозі… Рядочки старанно занотовує, адже завжди має при собі блокнот і ручку. Поетичні твори Світлани Селезень-Беєрлейн неодноразово були представлені в районному й обласних виданнях, вона співавтор альманахів «Пролісок» та «Пролісок-2». Зі своєю творчістю часто виступала перед аудиторіями сіл району, в Сарненській міській бібліотеці, а невдовзі світ має побачити її перша збірка віршів «Спраглі вуста», що стане справжньою втіхою для багатьох шанувальників її творчості. Декілька її літературних звершень пропоную вашій увазі:

НЕЗАЙМАНА

Згорів мій сон, душа згоріла.

Вже осінь сіла на моє крило.

Холодний день із мокрими очима

Жевріє десь. Й від серця відлягло.

І телефон, і білі квіти,

Що птахами присіли біля ліжка,

Мовчать. І ніде  діти

Тієї правди, такої голої, як кішка.

Вона вже тут, із білими устами

Скоцюбившись, не може відігрітись.

Бо холодно. Із мрією стояли

Вони на смерть, готові вщент розбитись.

А перемога вже не забарилась.

Лунало десь: «Сильніший переможе!».

А правда наступа, за нею – сила.

А в мрії – крила, піднялась й злетіла

У неба височінь. Бо в неї ж – крила!

І я повірила, що душу не спалити.

Вона незаймана! Хай циніки мовчать!

І осінь підказала: «Треба жити!

Уміти все забуть і все почать…».

 

***

Зачерпну я небо в долоні,

Щоб напитись його до безтями.

Ти так близько і так далеко…

Залишаю тебе вдвох з коханням,

Щоб зігріло моїм диханням.

Як же сумно, що я не з вами…

 

ПРОБАЧ МОЇ ГРІХИ

Пробач мої гріхи,

Вони ж бо не такі вже грішні.

Із крилами вони.

Комусь це, мабуть, смішно.

Пробач – і все. Хай доля знов мудрує,

А я – туди, де завжди літо, вічний май.

Де сонце у обіймах й ніжності де край,

Й роса росу на пелюстках цілує…

Пробач мої гріхи.

Не смій чіпати мої крила.

Відкрий вікно. І прощавай.

Я полетіла…

Ось така вона – Світлана Селезень-Беєрлейн, жінка-поетка й жінка з долею дзиґи.

Залиште коментар

1 Коментар на "Світлана Селезень-Беєрлейн – жінка-поетка з долею дзиґи"

Повідомити
avatar

сортувати:   найновіші | старіші | найпопулярніші
Влада Орлик
Гість
Влада Орлик
1 рік 11 місяці тому

Я тоже владею обширным словарным запасом, употребляю те же слова , что и Вы. Но ТАЛАНТ в том и проявляется, что набор слов и их последовательность в ваших стихах настолько пронзительны… До дрожи . Мои чувства, мои мысли , но изложены Вами. Даже зависти нет! Только восхищение!!!! Спасибо!

wpDiscuz