А почалося все з малюнку мами

Наскільки багатий Чудель на таланти не так давно пересвідчилися на святі села, адже саме на таких заходах можна побачити колоритні та прекрасні виставки ручних робіт, декоративно-прикладного й ужиткового мистецтв.

Саме там ознайомилися з прекрасними картинами юної талановитої чудельської художниці Іванни ЖУК, із якою пощастило особисто поспілкуватися напередодні Дня художника. Зізнаюсь, після розмови з Іванною на душі стало світло й легко, бо від неї віє позитивом, відчувається в думках мудрість і виваженість. Вирішила влаштувати знайомство з обдарованою молодою художницею краю, для якої малювання запало в душу змалечку, на сторінках «Сарненських новин». Отже, про цікаве, різнобарвне, тобто не таке, як в інших, життя розповіла юнка.

– Іванно, ти поповнила когорту талановитих односельців, ти знаменитість не тільки в Чудлі, на Сарненщині, а й області. Відтепер тебе цінують, тобою пишаються. Як сталося, що обрала нетипову в сільській місцевості професію – художника?

– Хист малювати виявила в школі на заняттях із підготовки в перший клас. Учителька, знайомлячись із нами, запропонувала намалювати маму. От саме з цієї першої роботи, яку вчителька назвала вдалою і похвалила мене, і розпочалася моя тяга до малювання.

– Упевнена, мамі теж сподобалось.

– Для всіх мам, напевно, будь-який виріб дитини, навіть недосконалий – шедевр.

– Гаразд. Що було далі?

– Захопилася малюванням, розвивалася самостійно. Свідомо відчула, що кожну вільну хвилину рука тягнеться до олівця, пензля, з-під яких з’являлися натюрморти, пейзажі, портрети. Щоразу кращі, професійніші, досконаліші. Але хоч і перші роботи були в дечому недолугими, досі зберігаю їх, як перших ластівок моєї творчості, вони досі надихають.

– Іванно, як батьки сприймають твою творчість?

– З гордістю. Тато, Володимир Тихонович, головний критик: роботи перш показую йому, а він вказує іноді на недоліки. Проте вони з мамою, Людмилою Олександрівною, безмежно пишаються мною, а це водночас морально збагачує. Завдяки родині, їх підтримки маю такий хороший результат, вони настільки вірять у мій потенціал і дар, як ніхто інший. Моє захоплення вважають великим талантом, який, звісно, потребує часу, терпіння та натхнення.

– На сьогодні в якому стилі найбільше подобається писати?

– Постійно прагну самовдосконалюватись, здобувати досвід і втілювати нові ідеї. Тож особливо нині приваблює графіка – техніка, з якої виросло образотворче мистецтво. Надто портрети, виконані в цьому стилі. До того ж, краса таких робіт у легкості й простоті, а гнучкість техніки дозволяє створювати роботи в найрізноманітніших стилях.

– На портретах зображуєш рідних, друзів, односельців?

– Зовсім ні. Чесно кажучи, частіше увагу привертають як незнайомці, так і видатні постаті, яких прагну передати на полотні так, як сама бачу, вношу власні корективи в малюнок. Зрештою, кажуть, що в мене гарно виходить.

– Але ж, мабуть, крім хисту, таланту, маєш і наставників, які допомагали тобі освоїти художницькі ази. І це не тільки уроки образотворчого мистецтва в школі. Чи не так?

– Звичайно. Першими були все ж шкільні навики. Коли зрозуміла, що хочу сповна поринути в хобі, вирішила після закінчення школи вступити в Дубенський коледж культури та мистецтв за спеціалізацією живопис. Знала наскільки це нелегко. Та в цьому мені неабияк допоміг умілий наставник, відомий художник Сергій Захарчук. Тож успішному вступові в коледж сприяв саме він, бо належно підготував мене, за що щиро йому вдячна. Проте на цьому не зупинятимусь. Нині на 2 курсі, за час навчання, у першу чергу, почерпнула багато знань, вдосконалила свою майстерність. А по закінченні маю намір стати студенткою одного з університетів Києва, аби освоїти спеціальність дизайнера інтер’єру.

– Яку картину плануєш написати найближчим часом?

– Дуже хочу виконати сімейний портрет, де будуть зображені ми: тато, мама, старший брат Женя і меншенька сестра Мирося.

– Чи правда, що ти виконала, так би мовити, татове замовлення щодо дизайнерського проекту обійстя родинного гнізда?

– Так, було таке. Тато задумав оригінально облаштувати вхід у будинок, тож попросив  запропонувати моє бачення. Я й намалювала.

– І що. Проект біля хати виконали за твоїм ескізом?

– Так. І вийшло досить непогано, як на мене.

– Не можу не запитати ще про одне. Різні види фарб і пензлів, набори олівців, папір і полотна, палітри та планшети, мольберти й  етюдники коштують нині недешево. Як справляєшся з цим.

– В основному малюю на продаж. Приміром, минулого літа Сергій Захарчук запросив співпрацювати. Відтак вдалося підзаробити: писала ікони на замовлення. Зрештою, талант повинен сприяти подальшому розвиткові, вдосконаленню творчості, кар’єрному ростові, то чому б ним не поділитися за гроші?

– Повністю з тобою згідна. Дякую, Іванко, за цікаву розмову. Вітаю у твоїй особі всіх художників із наступаючим святом. Хай доля буде до тебе прихильною,  успішною та багатою на здобутки. Дуже приємно було з тобою спілкуватися, тож не зупиняйся, а впевнено прямуй до вершини свого олімпу. А коли дійдеш, обіцяй, що ми ще з тобою зустрінемося.

– Домовилися, із задоволенням.

Р.С. Немає щасливішої людини ніж та, котра займається улюбленою справою. А якщо додати частинку любові, добра, підтримку рідних, плідну працю, віру в себе і надію на краще – то отримаємо неабиякий феномен успіху в образі Іванни Жук.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz