Народжена в любові до слова

Не кожна людина народжується з душею, яка з раннього дитинства так тонко й трепетно відчуває красу навколишнього світу, рідниться з голубими плесами озер, задуманими лісами, щедрими полями та лугами, посрібленими ранковими туманами.

Бути закоханим у рідний край – одна з найвищих цінностей. Живитися цією любов’ю потрібно щодня, адже саме вона посміхається різнобарв’ям жоржин, говорить правдивими голосами лелек, плаче осінніми дощами й голубить теплими промінцями щедрого сонечка. Саме тому відгомін моральної та естетичної високості завше буяє в серці викладача української мови та літератури Сарненського педагогічного коледжу РДГУ Людмили ЖАКУН, яка свій талант сіяти довкола мудре та красиве сумлінно береже в багатьох поколіннях співвітчизників.

Дар любити Батьківщину, рідну мову, край з’явився ще в шкільні роки. Адже її шлях перетнувся з прекрасними педагогами – першою вчителькою Надією Повх і класним керівником Марією Снітко, які щоразу відчиняли нові, окутані безмежжям знань, світи. Їхні мудрі поради, настанови не залишились поза увагою охочої до знань учениці, а тому рясно проростали зернами самобутності й непересічності. Село Колки Дубровицького району назавжди лишилось у душі острівком юності, незвіданості й любові. У місцевому навчальному закладі жоден захід не відбувавався без її участі. А після його закінчення подала документи в Рівненський державний педінститут ім. Д.З. Мануїльського на факультет української філології. Батьки рішення доньки бути педагогом неабияк підтримували. А коли стала студенткою ВНЗ, узагалі щиро гордилися. Та на це юнка мало зважала, адже тоді головню метою було увібрати в себе якомога більше знань із відповідних предметів. Її старанність і наполегливість до навчання відразу помітили не тільки одногрупники, а й викладачі, тому на весь період навчання саме їй довірили бути старостою групи.

Пощастило студентці й з педагогами, лекції яких не може забути й досі. Борис Степанишин, Володимир Мельничайко, Мусій Гон, Каленик Шульжук та інші – це світочі української освіти, що своїм неоціненним вкладом зафундаментували хист науки багатьом майбутнім педагогам. Завдяки їхньому вмілому, особливому підходу до індивіда, спраглого до відчуття найкращого та найсвітлішого, для Людмили Жакун інститутські роки пролетіли, мов один день. За направленням трудову діяльність розпочала в Ясногірській ЗОШ. Молода вчителька з неабиякою доступністю та легкістю передавала свої знання учням, забруньковуючи та заквітчуючи рідною мовою, літературою ясногірських школяриків. Невдовзі про її вчительський хист знали чимало колег у районі, а тому запропонували посаду інспектора з виховної роботи й української мови в районному відділі освіти. Саме тоді доводилось курувати всі позашкільні заходи в навчальних закладах, починаючи святами першого й закінчуючи останнім дзвониками. А ще паралельно вивчала, аналізувала стан викладання української мови в районі та надавала відповідну методичну допомогу. Завдання не з легких, але з усім справлялась.

Коли почала функціонувати Сарненська ЗОШ № 2, плеяда провідних педагогів краю взялася  розбудовувати освітній процес у новобудові. Не залишилась осторонь і Людмила Жакун, яка почала успішно трудитись на посаді завуча з виховної роботи, де також проявила новаторські підходи в педагогічній діяльності. У 1991 році для багатьох студентів гостинно відчинив двері Сарненський педагогічний коледж. Його керівнику Петру Горкуненку не потрібно було довго думати, хто зможе якісно й ґрунтовно прищепити любов до рідної мови та літератури, показати всі прояви її чарівності, милозвучності, навчити майбутніх педагогів любити свій край і пишатися тим, що народилися українцями – людьми вільними й самобутніми. Звісно ж, це була Людмила Адамівна.

Жакун ЛІз потужним завзяттям і Божою іскоркою в очах приступила до своїх нових безпосередніх обов’язків – навчати найкращої мови у світі та знайомити з творами-шедеврами українських літераторів. Її досвід, творче застосування досягнень науки, інноваційний стиль мислення, велика працездатність і наполегливість забезпечили не тільки формування розвинутої мовленнєвої культури, а й комунікативну й літературну компетентність, високу моральність й активну громадянську позицію в студентів коледжу. Уже перший рік її праці на посаді викладача коледжу її вихованка Світлана Радчук стала переможцем Всеукраїнської олімпіади з української мови, а декілька років тому ще одна студентка, Катерина Дячок, також здобула перше місце в останньому етапі конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика. Та це ще не всі відзнаки та нагороди – їх безліч. За трудові роки в педагогіці Людмила Жакун наділила багатьох умінням відчувати серцем рідну мову, плекати її, нести в люди. Є автором навчально-методичних посібників «Збірник вправ із сучасної української мови» у двох частинах, «Практикум із орфографії, фонетики й орфоепії», «Опорні конспекти лекцій із методики навчання української мови в початкових класах», «Методична скарбничка студента-практиканта», «Узагальнюючі таблиці, ігри з мови», «Робота над помилками – перший крок до грамотності» й ін. А ще студенти добре пам’ятають уроки літератури рідного краю, адже педагог часто запрошує на відкриті лекційні години письменників Рівненської обласної організації НСПУ. Активно залучає вихованців до вивчення актуальних проблем літераторів краю, зокрема творчості Петра Велесика, Леоніда Куліша, Олександра Богачука, Євгена Шморгуна, Петра Красюка… Також не обходиться жоден літературно-культурний захід у місті без участі викладача педколеджу та її студентів, є постійними завсідниками найрізноманітніших мистецьких дійств. Неодноразово, саме завдяки ініціативі палкого прихильника українського слова, у навчальному закладі відбувались презентації книг багатьох письменників краю. Такі зустрічі з літераторами, де лунає живе слово, неабияк впливають на свідомість майбутніх педагогів, допомагають розкрити сутність творів автора, максимально наблизити літературу до кожного учасника освітнього та громадського процесу.

Найбільша  гордість і левова частка роботи стосується позааудиторного життя. Уже більше двадцяти років у закладі успішно діє студентський драматичний гурток «Шанс», керівником якого є Людмила Жакун. Саме в ньому студенти отримують величезний вплив виховання засобами слова, адже мають можливість під пильним оком педагога-словесника сприяти особистісному розвитку та збагаченню естетично-творчого досвіду в театрально-практичній діяльності. Залучення студентів до театралізації дозволяє плідно реалізовувати навчальну, виховну та розвивальну функції педагогічного процесу, розвивати й удосконалювати інтелектуальні вміння, продуктивне та творче мислення. Та головне – сприяє активно формувати професійні якості майбутніх фахівців. Члени драматичного гуртка за роки діяльності поставили вистави за творами письменників-класиків М. Старицького, Г. Квітки-Основ’яненка, С. Васильченка, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, Т. Шевченка, М. Куліша, а також сучасних драматургів Я. Стельмаха, Неди Нежданої, місцевих авторів М. Пінчука, О. Заворотнього.

Українська мова та література – це базові предмети освітянської галузі, а кафедра україністики завжди була та буде пріоритетною в будь-якому навчальному закладі країни. Саме тому багато років у педколеджі Людмила Адамівна як голова циклової комісії вдало генерує ідеї державної мовної політики в пропаганді рідної мови, літературного слова, традицій і культурної спадщини Полісся. Завдяки і її дипломатичному хисту налагоджено тісну співпрацю з кафедрою української мови РДГУ ім. К. Шульжука. На базі закладу провели низку регіональних методоб’єднань, наукових і практичних конференцій. Уже декілька років поспіль у Сарненському педагогічному коледжі успішно практикують конференції на теми: «Говірки Рівненського Полісся», «Діалектологічні студії на теренах Рівненщини», куди з величезним задоволенням приїжджають провідні філологи Західної України, адже мова краю – унікальна, самобутня, непідробна. А ще в закладі навчається чимало студентів із північних районів області, тому кожен має можливість запропонувати свої діалектологічні слова, особливості розмовної мови, що використовують у тому чи іншому населеному пункті.

Директор Петро Горкуненко високо цінує труд педагога, її наполегливість і принциповість. «Людмила Жакун – відмінник освіти, високопрофесійний викладач-методист із великим стажем педагогічної діяльності. ЇЇ досвід як викладача української мови та літератури внесено у Всеукраїнську базу даних провідних фахівців у галузі освіти, а в робочій аудиторії більше двох тисяч книг. Де ще є в Україні подібні кабінети-бібліотеки? – риторично запитує Петро Петрович. – Це все дає підстави вкотре стверджувати, що викладач на своєму місці, адже потрібна література завжди під рукою. До того ж, виконує функції не тільки освітянські, а й просвітницькі. Є головою громадської організації «Просвіта» в коледжі, а тому заклад вважають ще й центром, де готують не тільки фахівців, а й інтелігентів, які свої благі діла в недалекому майбутньому спрямовуватимуть на розбудову нашої країни. У Людмили Адамівни є ще одна важлива особливість, – продовжує далі ділитися думками керівник. – Як справжній філолог пропагує рідну мову не тільки на лекційних чи практичних заняттях, а й у повсякденному житті. Виносить на розсуд неграмотні вивіски, оголошення, попередження в закладах торгівлі, послуг, інших сферах побуту. У неї завше йде боротьба за чистоту мови, повсякчас поле бур’ян суржику й русизму», – підсумував співрозмовник.

Життя невпинно біжить. Нині за вікном позолочена осінь. Під ногами шурхотить багряне листя, а крізь важкі потемнілі хмари проблискують пасма сонячного світла. Це саме та пора, коли господарі збирають і розкладають у засіки свій урожай, який вирощували, плекали протягом всього року. Так і Людмила Жакун вправно, чесно, надійно свій труд розклала по серцях вихованців. Багато хто з них уже засіває свої лани, що неодмінно проростуть-заколосяться багатством рідної мови, адже гарне насіння мають. А для педагога це найбільша дяка – бачити свої плоди в кожному садку тих дітей, крізь яких пройшла і серцем, і душею.

Залиште коментар

Станьте першим, хто прокоментує!

Повідомити
avatar

wpDiscuz